Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/3534/20

21.04.21 22-ц/812/799/21 Єдиний номер справи 473/3534/20 Провадження 22-ц812/799/21 Головуючий по 1 інстанції Лузан Л.В. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2021р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання Лівшенко О.С., за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021р. за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, Комунального підприємства «Єдність», Комунального підприємства «Регспод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алдан», про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням, визнання наймачем за договором найму жилого приміщення, встановила: У жовтні 2020р. ОСОБА_2 пред`явила в інтересах ОСОБА_1 позов до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, КП «Єдність» про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням, визнання наймачем за договором найму жилого приміщення. В обґрунтування позову зазначалось, що в квартирі АДРЕСА_1 , яка була надана 30 березня 2018р. Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області ОСОБА_3 позивач проживає з квітня 2018р. Останній, який є батьком позивача також проживав і був зареєстрований в цьому житловому приміщенні до своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . До березня 2018р. позивач проживала з матір`ю (батьки розлучені) і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та переїхала до батька з метою надання йому допомоги по ремонту квартири, оскільки він за станом здоров`я не міг цим займатись. Під час проведення ремонтних робіт вона проживала з батьком в квартирі АДРЕСА_3 , який потребував її допомоги по господарству, а тому із ремонтними роботами вона паралельно вела їх спільне господарство: готувала, прибирала, доглядала за батьком, який мав ряд захворювань. Після ремонтних робіт, які тривали два місяці вони стали проживати з батьком у спірній квартирі і вона остаточно вирішила переїхати до м. Вознесенська, так як стан здоров`я батька погіршився. Після вселення в квартиру вони вирішили її приватизувати та вчинили для цього ряд дій, хоча батько й не встиг подати заяву на приватизацію. Зареєструватись у квартирі вона не змогла через турботи пов`язані із батьком та проблемами з паспортом. Продовжуючи проживати у спірній квартирі після смерті батька вона звернулась до органу місцевого самоврядування для вирішення питання про зміну наймача, але в цьому було відмовлено, а тому позивач з врахуванням подальших уточнень просила визнати її членом сім`ї наймача, визнати за нею право користування спірною квартирою, зобов`язати КП «Регспод» внести зміни до раніше укладеного договору найму квартири в частині вибулого у зв`язку зі смертю наймача, визнавши її наймачем квартири з внесенням змін до особового рахунку. Ухвалами Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.12.2020р., 27.01.2021р. до участі в справі в якості співвідповідача та третьої особи залучено відповідно КП «Регспод» та ОСББ «Алдан». Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021р. у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області, в поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14 грудня 2004р. по 31 травня 2018р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , і як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи перебував на персоніфікованому обліку осіб, які мають право на пільги, з 18.09.2003р. включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру. Власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору придбання житла для воїнів-інтернаціоналістів від 19.12.2017р. Рішенням Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області № 137 від 30.03.2018р., ОСОБА_3 , як особі, що перебувала на квартирному обліку в списку позачерговиків серед осіб учасників бойових дій в Афганістані за № 1 від 11.12.2015р., надано ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 19,0 кв.м., а також видано ордер №243, серія КР на це житлове приміщення, склад сім`ї одна особа. 31.05.2018р. ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою названої квартири, а 14.02.2019р. він уклав з КП «Єдність» договір найму щодо цього житла. З часу отримання спірної квартири в користування і до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 фактично проживав за попереднім місцем реєстрації. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 14.12.2004р. і за поясненнями останньої є співвласником цього житлового будинку. У вересні 2020р. позивач звернулася до Вознесенської міської ради Миколаївської області із заявою про зміну договору найму квартири на яку отримала відповідь Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області за №Р-201 від 14.09.2020р. про відсутність підстав для зміни такого договору. З`ясувавши, що позивачка не проживала з ОСОБА_3 у спірній квартирі в якості члена його сім`ї, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст.64,65,106 ЖК УРСР, ст.ст.817,824 ЦК для задоволення позовних вимог. Доводи в апеляційній скарзі щодо постійного проживання позивачки з наймачем у спірній квартирі були предметом дослідження суду першої інстанції при вирішенні спору і наданим сторонами доказам з цього приводу дана оцінка у відповідності з вимогами ст.89 ЦПК. При цьому підґрунтям для такого висновку суду слугували: виписний епікриз із медичної картки ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні з 24 травня 2019р. по 26 червня 2019р. із зазначенням адреси місця проживання квартири АДРЕСА_3 (а.с.70), довіреність від імені ОСОБА_3 , яка була посвідчена нотаріусом 08 липня 2019р. за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.42), довідкою Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області від 10 листопада 2020р. - ОСОБА_3 проживав один в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.63), довідкою КП «СОМ» від 09 листопада 2020р. комунальна послуга за спірною квартирою не нараховувалась у зв`язку із не проживанням, а за квартирою АДРЕСА_3 нараховувалась на одну особу (а.с.64), паспортом ОСОБА_1 з 31 серпня 2018р. по 26 листопада 2018р. перебувала за кордоном (а.с.69-70), довідка ОСББ «Комфорт-1» від 05 вересня 2018р. про проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.134), акт обстеження водопровідних мереж від 09 листопада 2020р. в спірній квартирі з листопада 2019р. мешкає ОСОБА_4 (а.с.138). В той же час, суд критично оцінив і правомірно відхилив як неналежний доказ довідку від 04 серпня 2020р. (а.с.29), тому що на цьому документі хоча і є відтиск печатки ОСББ «Алдан», але відсутній підпис посадової особи цього об`єднання, який завірив підписи сусідів з квартир АДРЕСА_5 , які її підписали, але не допитувались у якості свідків. А акт, складений 17 листопада 2020р. членами вуличного комітету про не проживання позивача за місцем реєстрації з квітня 2018р. (а.с.76) не підтверджує її проживання у спірній квартирі. Що ж стосується свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , то його було видано із зазначенням місця реєстрації померлого, до того ж у відповіді на відзив і в апеляційній скарзі зазначалось, що ОСОБА_3 усвідомлював тяжкість своєї хвороби і після лікарні повернувся до квартири АДРЕСА_3 щоб сусіди могли прийти з ним попрощатися. Посилання в апеляційній скарзі на свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які також були оцінені судом у сукупності з вищезазначеними доказами із зазначенням мотивів їх неприйняття, не спростовують висновків суду, так як їх пояснення не підтверджують факт постійного, тривалого проживання позивача з наймодавцем однією сім`ю у спірній квартирі. Вирішення вимог про зміну договору найму є похідними від вимог про визнання права на користування спірною квартирою, а тому колегія суддів погоджується з головними висновком суду щодо відсутності підстав для їх задоволення. Аргументи в апеляційній скарзі відносно набуття речового права на спірну квартиру в порядку спадкування теж не можна визнати обґрунтованими, тому що позов з цих підстав не заявлявся, а на суд покладається обов`язок вирішити спір, в тому числі з дотриманням принципу диспозитивності, зміст якого розкрито в ст.12 ЦПК. Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021р. - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК. Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2021р. Головуючий: Судді: