Постанова 4817 № 607/26903/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/26903/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/391/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Шевчук Г.М. Суддів - Бершадська Г. В., Костів О. З., за участі секретаря - Іванюта О.М. та сторін:позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2 , позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Тернополі цивільну справу №607/26903/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року, ухвалену суддею Вийванком О.М., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення доказів в справі №607/26903/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням, зокрема на якій земельній ділянці що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 розташований гараж № НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що з метою об`єктивного розгляду даної цивільної справи, є необхідність проведення огляду земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_3 , з метою з`ясування місцезнаходження гаражу № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року у справі №607/26903/19 як таку, що порушує право на справедливий суд, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував положень норм матеріального та процесуального права щодо забезпечення доказів у справі. Суд не зауважив, що забезпечення доказів необхідне саме для отримання доказів про фактичне місцезнаходження земельних ділянок по АДРЕСА_2 чи АДРЕСА_1 , щодо визнання права власності на які заявлено позови до суду, отримання яких процесуально для позивачів неможливо. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Тернопільської міської ради зазначає, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обгрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не заслуговує на увагу апеляційного суду та просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з мотивів викладених в ній. Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу задоволити. Відповідач Тернопільська міська рада в судове засідання не з`явилась хоч належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відмовляючи у задоволенні поданої заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення доказів та не доведена та обставина, що існують підстави вважати, що засіб доказування у даній справі може бути втрачений, а збирання або подання доказів, які заявник просить забезпечити, стане згодом неможливим чи утрудненим. Такий висновок суду є обгрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам ухвала суду відповідає. Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів. Відповідно до ч.1- 3 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. У ста. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо). Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказіва саме проведення огляду земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з метою з`ясування місцезнаходження гаражу АДРЕСА_4 , який належить йому на праві власності не навів підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів. Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом огляду це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, або потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. З огляду на наведене та, з урахуванням наданих матеріалів справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення доказів в порядку ст.116 ч.1 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів є необгрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування або зміни відсутні. Відповідно до с. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 20 квітня 2021 року. Головуючий: Г.М. Шевчук Судді: Г.В. Бершадська О.З. Костів