Постанова 4805 № 295/11035/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/11035/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М. Категорія 61 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/11035/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Лєдньова Д.М. встановив: У серпні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на 35/100 частин будинку АДРЕСА_1 , складений на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1992 року, зареєстрований в реєстрі за №2-5530. Разом із позовом ОСОБА_1 також була подана заява про забезпечення доказів, в якій остання, з посиланням на можливість зміни або втрати необхідних для вирішення спору доказів, простить: -витребувати в Житомирському обласному державному нотаріальному архіві спадкову справу №59/2013 щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оригінал заповіту ОСОБА_3 , посвідчений Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 11.11.1992 року, зареєстрований в реєстрі за №2-5530, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, докази правомірності посвідчення зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в т.ч. на підставі яких правовстановлюючих документів було видано свідоцтво, копію акту оцінки частин будинку; -витребувати у відповідача ОСОБА_2 оригінал заповіту ОСОБА_3 , посвідчений Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 11.11.1992 року, зареєстрований в реєстрі за №2-5530, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, докази правомірності посвідчення зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в т.ч. на підставі яких правовстановлюючих документів було видано свідоцтво, копію акту оцінки частин будинку; -витребувати у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. копію заповіту ОСОБА_3 , посвідчений Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 11.11.1992 року, зареєстрований в реєстрі за №2-5530, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, докази правомірності посвідчення зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в т.ч. на підставі яких правовстановлюючих документів було видано свідоцтво, копію акту оцінки частин будинку. Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення доказів. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що витребувані на підставі заяви про забезпечення доказів документи будуть підтвереджувати незаконність складеного заповіту на ім`я відповідача. При цьому, враховуючи, що відповідач разом з іншими особами на протязі тривалого часу займається численними фальсифікаціями письмових доказів, то з метою недопущення вчинення таких дій в майбутньому, є необхідність забезпечення доказів у даній справі шляхом їх витребування у вказаних юридичних та фізичних осіб. Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або збирання чи їх подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Крім того, забезпечення доказів шляхом їх витребування у відповідача не буде відповідати принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Відповідно до ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов`язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19. Цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст.116 ЦПК України) та витребування доказів (ст.84 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів, посилаючись на те, що витребувані з Житомирського обласного нотаріального архіву, у приватного нотаріуса та ОСОБА_2 докази будуть пітдвереджувати незаконність складеного заповіту на ім`я відповідача. Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст.84 ЦПК України. Незважаючи на те, що в ЦПК України відмежовано ці поняття та закріплено різними статтями, позивач помилково ототожнила витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно. Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Крім того, у поданій заяві про забезпечення доказів не зазначено, яким чином забезпечення доказів стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані Житомирським обласним нотаріальним архівом, приватним нотаріусом та відповідачем, будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин позивачем надано не було. Під час апеляційного розгляду справи позивач надала до суду копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №678 від 10.04.2013 року, витяг від 20.02.2013 року про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи №59/2013, заведеної після смерті ОСОБА_3 , копію виписки з протоколу №13 засідання архітектурно-будівельної комісії при Житомирському міськвиконкомі від 17.09.1969 року, які просить приєднати до матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог. Частинами 2, 3 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Позивач не надала доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Відтак, подані до апеляційного суду ОСОБА_1 докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом. На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів. За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року. Головуючий Судді