Окрема думка Велика Палата ВС № 800/400/16

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 800/400/16 (провадження № 11-46 заі 21) 14 квітня 2021 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Громадської організації «Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до Верховної Ради України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Український інститут національної пам`яті, Кіровоградська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про визнання незаконною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1468-VIII «Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та Стрижакова Артема Олеговича на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року і постановою від 14 квітня 2021 року апеляційні скарги залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Водночас не погоджуюсь із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.

1. Погоджуючись із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що з огляду на конституційний статус Верховної Ради України (далі - ВРУ) як єдиного органу законодавчої влади її участь у вирішенні питання територіального устрою України є юридичною формою реалізації її повноважень у сфері конституційних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7?рп/2002 зазначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України ВРУ приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об`єктом судового конституційного контролю. 1.1. Оскільки позивачі оскаржують Постанову ВРУ з підстав, зокрема, її невідповідності приписам Конституції України та регламентної процедури її прийняття (законодавча процедура), то перевірка цієї Постанови не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства. 1.2. Ураховуючи зазначене вище, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет позову у цій справі не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції. 1.3. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність нормам Конституції України(конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України. 1.4. В порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися лише ті акти, дії чи бездіяльність ВРУ, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких цей орган реалізовує свої владні повноваження, до яких не відноситься законотворча діяльність ВРУ, а також випадки, коли її акти підлягають перевірці на відповідність Конституції України(конституційність) Конституційним Судом України. 1.5. Невідповідність актів ВРУ нормам Конституції України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що вказує на неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

2. Зазначена позиція Великої Палати Верховного Суду фактично створює у сторін справи, а також у громадськості в цілому хибне враження про те, що той чи інший закон України або його окрема норма чи інший правовий акт ВРУ можуть бути визнані неправомірними, а права та свободи особи, які порушені таким законом чи правовим актом відновлені виключно після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

3. Водночас частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

4. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

5. Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

6. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

7. За змістом частин третьої та четвертої цієї ж статті звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

8. Також статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

9. Крім цього судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 14 КАС України). Отже у випадку якщо особа вважає, що її права, свободи або законні інтереси порушенні, зокрема, неповнотою, неясністю, суперечливістю чи відсутністю законодавства, яке регулює спірні відносини вона може звернутися до суду за захистом, а суд в свою чергу може розглянути справу безпосередньо на підставі Конституції України, та у випадку встановлення факту порушення захистити права та свободи такої особи шляхом застосування норм Конституції України як норм прямої дії або визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 21 квітня 2021 року.