Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/301/20

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 9901/301/20 (провадження № 11-425 заі 20) 03 лютого 2021 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Офіс Президента України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, голова Одеської обласної державної адміністрації Куций Максим Васильович, голова Одеської обласної ради Паращенко Сергій Володимирович, голова Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_4, Лиманська районна державна адміністрація Одеської області, голова Лиманської районної ради Одеської області Тефтул Геннадій Олександрович, виконуюча обов`язки Трояндівського сільського голови Лиманського району Одеської області Чеботарьова Ольга Миколаївна, Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року і постановою від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністюпогодитися з огляду на таке.

1. Звертаючись із позовом ОСОБА_1 , зокрема, просив суд визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського В. О. щодо відсутності контролю за протиправною бездіяльністю та корупційною діяльністю ОСОБА_4 - голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області.

2. На обґрунтування зазначеної вимоги ОСОБА_1 вказував на те, що голова Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_4 в порушення вимог статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не надав згоди на проведення спеціальної перевірки, що на думку позивача, сприяло запровадженню ОСОБА_4 корупційних схем та призвело до істотного обмеження прав сільської територіальної громади на місцеве самоврядування.

3. Також як на підтвердження обмеження прав сільської територіальної громади на місцеве самоврядування позивач вказував на те, що ОСОБА_4 не здійснював контроль над діями Чеботарьової О. М. , яка виконувала повноваження Трояндівського сільського голови, що призвело до незатвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою.

4. Президент України як гарант Конституції, керуючись статтею 102 Конституції України, мав припинити такі антиконституційні дії.

5. Відповідно до частин першої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6. Частиною четвертої статті 246 КАС України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другоїстатті 2 цього Кодексу.

7. Відповідно до статті 30 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України. Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління.

8. Стаття 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені Президенту України, органу виконавчої влади вищого рівня, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або до суду.

9. Таким чином Президент України є суб`єктом, уповноваженим на здійснення контролю за діяльністю глав місцевих державних адміністрацій.

10. Проте в оскаржуваному рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року як і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року не зазначено відповіді на аргументи позивача щодо бездіяльності Президента України у нездійсненні контролю за діяльністю голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області. Вважаю, що зазначені обставини свідчать про те, що судами при розгляді цієї справи не було повно і всебічно з`ясовано всі обставин справи та надано оцінку всім аргументам позивача, що не відповідає завданню адміністративного судочинства та положенням КАС України. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 21 квітня 2021 року.