Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/930/21

Справа № 750/930/21 Головуючий у 1 інстанції Григор`єв Р. Г. Провадження № 33/4823/205/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 квітня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Демченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2021 року, в с т а н о в и в: Вказаною Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючий, проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 17 січня 2021 року, о 04 год. 55 хв., в м. Чернігові по вул. Шевченка, 71, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 33 від 17.01.2021 року, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити, оскільки судом було допущено неповне з`ясування обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судом було проігноровано, не досліджено і не надано оцінку наступним фактам: - факт неправильності складання протоколу щодо внесення до протоколу додаткових відомостей після його підписання ним; - факт внесення додаткових відомостей не особою, яка складала протокол, що підтверджено фактом наявності в протоколі на місці виправлення підпису, який не належить поліцейському, що склав протокол, що має ознаки кримінального правопорушення, а саме, службового підроблення; - факт порушення вимог п. 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, адже при складанні протоколу йому не було роз`яснено його права, передбачені ст.ст. 55,56,59 Конституції України; - факт наявності в нього права приймати участь у судовому розгляді справи і неможливості розгляду справи за наявності його клопотання про перенесення судового засідання і витребування додаткових доказів по справі, що призвело до позбавлення його права участі в судовому розгляді справи; - факт наявності рішень Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/210, та від 20.10.2011 року № 12-рп/211, які є обов`язковими до виконання на території України, якими визначено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, є неналежними доказами, а тому протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом. На думку апелянта, судом було допущено порушення вимог ч. 2 ст. 7, ст.ст. 278,245,251, ч. 1 ст. 268 КУпАП. В засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, судом належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи. Його участь в апеляційному розгляді скарги не є обов`язковою, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності скаржника. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 029699 від 17 січня 2021 року (а.с.7), ОСОБА_1 17 січня 2021 року, о 04 год. 55 хв., в м. Чернігові по вул. Шевченка, 71, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 33 від 17.01.2021 року, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 власноруч підписав його та додав, що "пояснення надасть в суді". Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Згідно пунктів 16, 20, 22 розділу третього Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 р. № 1452/735, єдиним документом, який складається за результатами огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і таким, що підтверджує перебування водія транспортного засобу в тверезому стані або в стані алкогольного сп`яніння є висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє його до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 33 від 17.01.2021 року, виданого лікарем КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», ОСОБА_1 о 05 год. 40 хв. 17 січня 2021 року перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 8). З рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП капралу поліції Чуйка О.М. вбачається, що в екіпажі спільно з капралом поліції Кравець М.В. по вул. Шевченка, 71 було виявлено автомобіль «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який рухався в темну пору доби та на автомобілі не горіла ліва лампа габариту. Водій повідомив, що не має при собі посвідчення водія. При спілкування з ним, у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водій забажав пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, де результат складав 1.73 %0. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Автомобіль залишено на місці і без порушень ПДР. Отже, як видно причиною зупинки транспортного засобу було те, що на автомобілі не горіла ліва лампа габариту. В ході перевірки документів та спілкування з цим водієм, працівник патрульної поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Виявлення ознак алкогольного сп`яніння у вказаного водія стало правовою підставою для направлення працівником поліції цього водія для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня». Згідно інформації, яка зафіксована на СD-R диску, доданому до матеріалів справи, вбачається, що направленню для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» передувала пропозиція працівника поліції адресована водію пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних приладів, на що останній відмовився. Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, що забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, в даному конкретному випадку не спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта про факт неправильності складання протоколу щодо внесення до протоколу додаткових відомостей після його підписання не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постановою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2021 року було направлено матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на доопрацювання начальнику Управління патрульної поліції в Чернігівській області. Наявне в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.01.2021 року виправлення року його складання замість «20» на «21» не впливає на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і не робить вказаний протокол недопустимим доказом, оскільки таке виправлення посвідчене відповідною посадовою особою та завірена печаткою. Апеляційний суд відмічає, що правопорушником не наведені конкретні аргументи, як вказане виправлення порушило його конституційні права і свободи, на чому наголошує автор в своїй апеляційній скарзі. Що стосується доводів апелянта щодо неправомірного розгляду справи за його відсутності, адже ним було подано клопотання про перенесення судового засідання, то такі не є слушними. Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказівка апелянта щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , та позбавлення його права на захист не є слушними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 були подані заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з витребуванням посадових обов`язків поліцейського, який складав протокол, з причин перебування на самоізоляції, а судом першої інстанції тричі було відкладено розгляд справи. Отже, апеляційним судом було надано можливість ОСОБА_1 виступити в засіданні апеляційного суду з усіх питань щодо порушення, на його думку, при розгляді справи по суті, звернутись до суду з клопотаннями. Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта щодо того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього був складений не уповноваженою особою. Це питання було ретельно досліджено судом першої інстанції, йому дана відповідна оцінка в оскаржуваному судовому рішенні, з якою погоджується апеляційний суд. Посадові обов`язки поліцейського, додані до справи самим апелянтом, якраз і свідчать про право поліцейського складати протоколи про адміністративне правопорушення в сфері дорожнього руху та навіть накладати адміністративні стягнення в межах своєї компетенції. Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції досліджені, їм надана правильної оцінки. Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з`ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює. При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об`єктивно розглянув справу і прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами в стані сп`яніння украй небезпечне саме унаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко