Постанова 4824 № 759/1993/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021року місто Київ. Справа 759/1993/19 Апеляційнепровадження № 22-ц/824/6559/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді доповідача Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року (ухвалене в складісудді Шум Л.М. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу, як батька, з актового запису про народження дитини,- В С Т А Н О В И В: 31.01.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.07.2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач в своєму позові зазначає, що на даний час вони з відповідачем проживають окремо. Дитина проживає разом з нею (позивачем). Усі обов`язки щодо утримання та виховання своєї дитини несе самостійно. Відповідач з 2017 року ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов`язку утримувати свою дитину. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач в позовній заяві простить суд стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 за останні дванадцять місяців в сумі 180 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 щомісячно в твердій грошовійсумі в розмірі 15 000 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття; сягнути з ОСОБА_2 вартість витрат на правничудопомогу адвоката в розмірі 20 000 грн. Рішенням Святошинського районного суду від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в твердій грошовійсумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 вартість витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 12 500 (дванадцятьтисячп`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користьдержави судовийзбір в розмірі 768 грн. 40 коп. У задоволеннізустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключеннязапису про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, 13 березня 2021 року відповідно до відмітки на поштовому конверті, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за останні дванадцять місяців до подачі позову в сумі 180 000 (сто вісімдесяттисяч) гривень. Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 (п`ятнадцятьтисяч) гривень щомісячно, починаючи з 31.01.2019 року до досягнення ним повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , вартість витрат на правничу допомогу адвоката в першій і апеляційній інстанціях в розмірі 20 500 тис. грн. В апеляційній скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції не повно та не об`єктивно дослідив всі обставини справи не дав належної оцінки доказам у справі та неправильно застосував норми матеріального права. Вказує на те, що стягнутих судом аліментів у розмірі 3000 грн. недостатньо для задоволення мінімальних потреб дитини у харчуванні, купівлі одягу, оплаті дитячого садка, оздоровлення та інших витрат. Посилається також на те, що вимоги про стягнення аліментів за минулий період не були вирішені судом. Також вказує, що суд не зазначив у резолютивній частині рішення з якого часу мають стягуватись з відповідача аліменти, чим порушив ст. 191 СК України, відповідно до якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Крім того позивач зазначає, що судом не враховані надані нею докази матеріального стану відповідача, наявність у нього значних фінансових заощаджень , нерухомого та рухомого майна, що дозволяє останньому сплачувати аліменти в тому розмірі, про який нею було заявлено. Вказує, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 за 2018 рік (за 2019 рік довідку він не надав), у листопаді 2018 року його заробітна плата становила 30500 грн., а в грудні 2018 року - 51754,56 грн., що свідчить про можливість сплачувати аліменти у розмірі 15000 грн. щомісяця, починаючи з 2019 року. Вказує, що судом не вирішена позовна вимога ОСОБА_2 про виключення запису про батьківство. Ухвалою від 19 березня 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзив у зазначений судом строк не надходив. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: Відповідно до Сімейного кодексу України; нормативно-правовий акт № 2947-III від 10.01.2002 ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. За положеннями частин 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до статті 182 СК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи районним судом

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Як вбачається з матеріалів справи 20.07.2007 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем. (а.с. 54). Від шлюбу мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). 10.10.2018 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано (а.с.12). До суду позивачка про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 раніше не зверталась. Встановлено, що позивач проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19). Відповідно до Довідки про доходи від 19.03.2019 року, відповідач працює у КП «Святошинське лісопаркове господарство» на посаді начальника відділу, його заробітна плата за період з 01.01.2018 року по 12.01.2018 року складає 250 228 грн. 95 коп. (а.с. 41) ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача народилась інша дитина - син ОСОБА_6 (а.с. 150). На утримання спільної дитини з позивачем відповідач в добровільному порядку кошти не надає. Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В даному випадку суд керується ч. 1 ст. 184 СК України та за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч. 2ст. 182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому мінімальний розмір аліментів, що має стягуватися на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рекомендований розмір аліментів до стягнення становить - розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо доходи відповідача дозволяють виплачувати таку суму. Присуджений судом розмір аліментів 3000 тис. грн. з урахуванням наведених положень закону та не надання позивачем належних доказів на підтвердження того, що дитини кожного місяця потребує коштів в розмірі більшому ніж 6000 грн. ( половину з цієї суми має заробляти позивач, оскільки обов`язок батьків є рівним) цілком є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини позивача. Від 01 січня 2019 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1626 грн, з 01 січня 2021 рік для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1921 грн, а для дітей віком від 6 років до 18 років 2395 грн. Таким чином, суд присудив аліменти, навіть в більшому розмірі, ніж рекомендовано Законом. Доводи апеляційної скарги, щодо того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, з урахуванням наявності коштів на рахунках, а також наявності в нього рухомого та нерухомого майна правового значення не мають за недовденості позивачем того факту, що для гармонійного розвитку її дитини кожного місяця необхідна більша сума ніж 6000 грн., які зобов`язані надавати обоє батьків. Суд також вірно врахував, що у відповідача на утриманні є іще одна дитина, якій не виповнилось три роки і відповідно мати цієї дитини, має право не працювати до досягнення дитиною трирічного віку, тобто обов`язок її утримання повністю покладається на відповідача. Доводи щодо наявності майна, колегія також не вважає за необхідне враховувати з огляду на те, що на даний час між сторонами існує спір щодо поділу спільно нажитого майна. Вказана обставина підтверджується ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року, якою призначено до розгляду справу про поділ майна між сторонами. (інформація з єдиного державного реєстру) В апеляційній скарзі не наведені ніякі докази того, на які саме потреби потребує дитина позивача коштів в сумі 30 000 грн. на місяць. Колегія суддів знову ж таки зазначає вказану суму з огляду на те, що якщо позивач просить щоб відповідач платив 15 000 грн., відповідно з урахуванням її обов`язку вона має довести, що дитина потребує 30 000 грн. на місяць для нормального харчування, навчання та гармонійного розвитку. Також, колегія роз`яснює, що частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд не вирішив вимоги про стягнення аліментів за минулий період, то з рішення суду вбачається, що такі вимоги судом не були задоволені. Рішення суду в цій частині є законним, з огляду на те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18, провадження №61-14531св19. ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вживання нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий період в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Що стосується, доводів апеляційної скарги, про не вирішення однієї з позовних вимог в резолютивній частині, а саме вимоги ОСОБА_2 про виключення запису про батьківство, дана вимога була детально розглянута та описана в мотивувальній частині рішення, та відповідно до ухвали про виправлення описки від 26 лютого 2021 року, зазначено про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Разом з тим , заслуговують на увагу доводи позивача про те, що суд в порушення вимог закону не зазначив з якого часу мають стягуватись аліменти з відповідача. Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частин або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що рішення суду не містить дати з якої мають стягуватись аліменти, рішення необхідно змінити, зазначивши, що аліменти мають стягуватись з 31 січня 2019 року, з дати звернення позивача до суду з вимогами про стягнення аліментів. В іншій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд не задовольняє апеляційну скаргу позивача в частині зміни розміру аліментів присуджених до стягнення, та не задовольняє вимоги про стягнення аліментів за минулий період. З огляду на те, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог. Суд апеляційної інстанції з урахуванням того, що рішення суду змінюється лише в частині встановлення дати з якої мають стягуватись аліменти, а щодо сум, визначених судом першої інстанції залишається незмінним, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правову допомогу за подачу апеляційної скарги, а також для перерозподілу судових витрат в суді першої інстанції. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року змінити. Виклавши другий абзац резолютивної частини рішення таким чином: Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 31 січня 2019 року. В задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий час відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 19 квітня 2021 року. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик.