Постанова 4818 № 638/8299/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. Харків справа №638/8299/20 провадження №22-ц/818/2344/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал тревел», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 7 грудня 2020 року у складі судді Рибальченко Л.М., УСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Корал тревел», яким просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 16358,75 грн., з яких: 4712,95 грн. 3% річних; 11645,80 грн. інфляційні витрати. В обґрунтування вимог зазначила, що 17.04.2018 між нею та ФОП ОСОБА_2 , як турагентом ТОВ «Корал тревел», укладено договір №101/18 на туристичне обслуговування. Позивач за вказаним договором свої зобов`язання виконав, шляхом сплати на користь відповідача 111570,00 грн. Напередодні запланованого виїзду ОСОБА_1 прибула за місцем укладення договору, однак офісне приміщення було зачинене, на її звернення ТОВ «Корал тревел» повідомило про неможливість надання відповідних туристичних послуг. Постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Корал тревел» задоволено. Стягнуто з ТОВ «Корал тревел» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 124917,10 грн., з яких 111570 заборгованість за договором про надання туристичних послуг, 3347,10 неустойка, 10000 на відшкодування моральної шкоди. Вказану постанову ТОВ «Корал тревел» виконало 20.01.2020. Оскільки відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Корал тревел» на користь ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 1055,00 грн., інфляційні витрати 892,89 грн., а всього 1947,89 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто зТОВ «Корал тревел» на користь держависудовий збір у розмірі 100,12 грн. Рішення суду мотивовано тим, що до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання, в тому числі підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу (далі ЦК)України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про туризм». За умовами договору №101/18 від 17.04.2018 відповідач зобов`язаний був надати послугу, а не передати грошові кошти, тому в даних правовідносинах грошове зобов`язання перед позивачем у відповідача виникло лише на підставі рішення суду, а саме постанови Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 у справі №638/818/19, відповідно до якої з ТОВ «Корал тревел» на користь ОСОБА_1 стягнуто 124917,10 грн., з яких: 111570 грн. заборгованість за договором про надання туристичних послуг, 3347,10 грн. неустойка, 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та припинилось 20.01.2020, з дати виконання відповідачем рішення суду. На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача з відповідача за період з 27.09.2019 по 20.01.2020 інфляційних нарахувань в сумі 892,89 грн. та 3% річних в сумі 1055 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про те, що боржник вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань після набрання рішенням по справі №638/818/19 законної сили 27.09.2019, а не з 24.08.2018, оскільки він не виконав зобов`язання в строк, передбачений договором №101/18, а саме 23.08.2018; а також порушив норми процесуального права в частині повного і всебічного з`ясування обставин справи. Так, туристичні послуги за договором №101/18 позивачу надані не були, отже відповідач не приступив до виконання своїх зобов`язань, і з 24.08.2018 він вважається таким, що прострочив їх виконання. Тому ТОВ «Корал Тревел» за період з 24.08.2018 по 20.01.2020 має сплатити на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов`язання 3% річних у розмірі 4712,95 грн. та інфляційні витрати у розмірі 11645,80 грн. Апелянт вказує, що договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов`язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Отже, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням, в зв`язку з чим на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова ВСУ від 14 листопада 2011 у справі №6-40цс11). Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Адвокатом Резніченко Анастасією Юріївною, яка представляє інтереси ТОВ «Корал Тревел», подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якої відповідач її вимоги не визнає в повному обсязі та просить залишити без змін рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2020. В обгрунтування відзиву вказує, що у даній справі між сторонами не було жодних зобов`язань до винесення Харківським апеляційним судом постанови від 26.09.2019, тому до позовних вимог, заявлених у справі № 638/818/19, не можуть застосовуватися положення статті 625 ЦК України. Обов`язок повернення позивачу коштів в сумі 124917,10 грн. виник саме з моменту прийняття постанови Харківським апеляційним судом 26.09.2019 в указаній справі, яка набрала законної сили з дня її прийняття, а не з дня, наступного за днем початку туру відповідно до договору №101/18 від 17.04.2018. Крім того, вважає, що грошове зобов`язання у ТОВ «Корал Тревел» виникло внаслідок неправильного застосування норм матеріального права Харківським апеляційним судом у справі №638/818/19. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судовим розглядом встановлено, що 17.04.2018 між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , що діяв від імені та за дорученням ТОВ «Корал Тревел», був укладений договір на туристичне обслуговування №101/18 (а.с. 8-15). Відповідно до п. 1.2 Договору №101/18 від 17.04.2018 предметом договору є надання ОСОБА_1 та супроводжуючим особам туристичних послуг, а саме: подорож до Турецької Республіки у період з 23.08.2018 по 30.08.2018 з розміщенням в готелі Club&Hotel Letoonia, авіа перельотом у напрямку Харків-Даламан рейсом BAY 4325./G та у зворотному напрямку Даламан-Харків рейсом BAY 4326./G, груповим трансфером в обидві сторони, медичним страхуванням. Вартість туристичних послуг за договором склала 163650 грн. та була частково оплачена ОСОБА_1 фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 у розмірі 111570 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №б/н від 18.04.2018 на суму 81825 грн., №б/н від 07.08.2018 на суму 29745 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 16). Відповідно до умов п. 2.1.1 Договору №101/18 від 17.04.2018 турагент, а саме ФОП ОСОБА_2 , який діяв від імені та за дорученням відповідача, зобов`язаний надати послуги в обсязі і термінах передбачених даним договором, уклавши з правомочними контрагентами від імені Туриста і за його рахунок договори на туристичне обслуговування останнього в обсязі, визначеному п. 1.2 даного договору. Туристичні послуги ОСОБА_1 надані не були, в зв`язку з чим вона звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором на туристичне обслуговування. Постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Корал Тревел» задоволено. Стягнуто з ТОВ «Корал Тревел» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 124917,10 грн., з яких 111570 грн. заборгованість за договором про надання туристичних послуг, 3347,10 грн. неустойка, 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 25-31). За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року усправі №758/1303/15-ц. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. ТОВ «Корал Тревел» мав грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 , що підтверджує постанова Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 у справі №638/818/19, яке набрало законної сили 26.09.2019, про стягнення з ТОВ «Корал Тревел» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок відшкодування заборгованості за договором про надання туристичних послуг, відшкодування моральної шкоди, а також неустойки в загальному розмірі 124917,10 грн. З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, виконавши постанову суду лише 20.01.2020, що сторонами не оспорюється, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції вірно визначив період прострочення з 27.09.2019 (наступний день після ухвалення Харківським апеляційним судом постанови у справі №638/818/19 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ), оскільки по своїй суті договір на туристичне обслуговування №101/18 є договором про надання послуги, за умовами якого відповідач за встановлену плату зобов`язався забезпечити надання за замовленням позивача комплекс туристичних послуг, а позивач зобов`язалась оплатити зазначені послуги. Отже, цей договір не передбачав обов`язку відповідача сплатити грошові кошти на користь ОСОБА_1 , а такий обов`язок у нього, а звідси і право позивача вимагати грошові кошти, на підставі постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили 26.09.2019, та саме з цієї дати відбулося прострочення боржника, яке тривало до 20.01.2020. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 20.01.2020 (дата здійснення розрахунку) і є датою, коли зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах припинилося. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 має право на отримання грошових коштів від відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми за час прострочення з 27.09.2019 по 20.01.2020. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд правильно визначив характер спірних правовідносин , застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін. Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 7 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук