Постанова Луганський апеляційний суд № 428/1375/21

Справа № 428/1375/21 Провадження № 33/810/59/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю: -секретаря судового засідання - Василович Г.Ю. -особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши «20» квітня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 грн. У постанові суду зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 206270, 14.02.2021 року о 02 годині 43 хвилини в м.Сєвєродонецьку ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану завчасно за допомогою звукового сигналу та увімкненого проблискового маячку синього та червоного кольору. Був зупинений шляхом переслідування та штучного блокування, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду, просить скасувати постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року та ухвалити нову, якою відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП накласти штраф в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при винесенні постанови місцевим судом не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховано пом`якшуючих обставин, передбачених КУпАП. Посилаючись на свої пояснення надані в судовому засіданні в суді першої інстанції апелянт зазначає, що він підтвердив обставини викладені в протоколі, провину визнав, щиро розкаявся, ніяких збитків не завдав, допомагав слідству. Однак судом не було враховано характер вчиненого правопорушення і зазначені вище обставини, та відповідно до постанови місцевого суду від 19.03.2021 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Натомість ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням наведених пом`якшуючих обставин, в межах санкції ст.122-2 КУпАП можливо застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того апелянт посилаючись на положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 та практику ЄСПЛ вказує, на відсутність в матеріалах справи відомостей чи було його раніше притягнуто до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, довідки про отримання ним посвідчення водія та повних фрагментів відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка відбувалася. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні у повному обсязі та додатково суду пояснив, що був неправий, коли заперечував свою провину у скоєному даного правопорушенні під час розгляду справи в суді першої інстанції, але зараз свою вину визнає та щиро кається. Захисник Морозов В.Ю. на відеоконференцію з Дніпровським апеляційним судом для участі в апеляційному розгляді справи не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив і клопотань про відкладення судового розгляду не подав, між тим сам ОСОБА_1 вважав за можливе провести апеляційний розгляд без участі його захисника, що відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, та не може вважатися порушенням права особи на захист, визначеного ст.268 КУпАП. Апеляційний суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Диспозиція ч.1 ст.122-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази. Зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №206270 вбачається, що ОСОБА_1 14.02.2021 року о 02 годині 43 хвилини в м.Сєвєродонецьку, керував транспортним засобом «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану завчасно за допомогою звукового сигналу та увімкненого проблискового маячку синього та червоного кольору. Був зупинений шляхом переслідування та штучного блокування, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП (а.с. 1). При цьому наведені у протоколі обставини не оспорюються ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та він не заперечував проти цього й під час розгляду справи в суді першої інстанції. З відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, слідує, що водій автомобіля «ВАЗ 21043» під час виїзду з перехрестя, де організовано круговий рух, не ввімкнув правий показник повороту, у зв`язку з чим поліцейськими було ввімкнуто на службовому автомобілі звукову сирену та проблискові маячки синього та червоного кольору, замість вимог ПДР автомобіль «ВАЗ 21043» пришвидшився, а після спроби блокування звернув у двір житлових будинків та намагався скритися, однак зупинився упершись у колесо біля під`їзду житлового будинку. Також зафіксовано обставини складання протоколу, підстави зупинки, права та наслідки, які було роз`яснено. Крім того, зафіксовано зневажливе ставлення ОСОБА_1 до працівників УПП, та його суперечливі пояснення (а.с. 6); Як вбачається з показань допитаного під час судового розгляду свідка ОСОБА_2 , під час патрулювання перед їх автомобілем рухався автомобіль «ВАЗ 21043». Під час виїзду з перехрестя, де організовано круговий рух, водій автомобіля «ВАЗ 21043» не ввімкнув правий показник повороту, у зв`язку з чим було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу і ввімкнуто на службовому автомобілі звукову сирену та проблискові маячки синього та червоного кольору, замість зупинки, автомобіль «ВАЗ 21043» прискорився, а потім звернув у двір житлових будинків та намагався скритися, однак зупинився у тупику і вони його заблокували (а.с.9). Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до вимог п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У п.2.4 Правил дорожнього руху України зазначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.4 ПДР при обставинах, встановлених постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судового рішення є безпідставними. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права є неспроможними. Не заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи ОСОБА_1 про те, що в судовому засіданні він свою провину визнав, щиро розкаявся у вчиненому та допомагав слідству, оскільки такі твердження апелянта спростовуються журналом судового засідання від 16 березня 2021 року та постановою суду від 19 березня 2021 (а.с.9,12), відповідно до яких ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені в протоколі, свою вину не визнав, пояснити чому не зупинився на вимогу поліцейських не зміг. Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апелянта щодо можливості застосування відносно нього альтернативного адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскільки, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, суддя місцевого суду призначив його в межах санкції ч.1 ст.122-2 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та обґрунтовано зазначив, що позбавлення права керування транспортними засобами на строк в шість місяців в даному випадку буде занадто суворим, але й штраф не забезпечить мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчинення нових правопорушень, з чим повністю погоджується й суд апеляційної інстанції. Неприйнятним є посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи інформації про притягнення його до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, оскільки відповідно до положень п.4,5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, на що посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення долучається до протоколу у разі встановлення повторності правопорушення. Повторним, відповідно до статті 35 КУпАП, визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню. Проте матеріали справи не мають тому належного підтвердження та суд першої інстанції не враховував таку обставину, як обтяжуючу, під час вирішення питання про вид та розмір адміністративного стягнення. Всупереч доводам апелянта про відсутність в матеріалах справи довідки про отримання ним посвідчення водія, наявна в матеріалах справи довідка, що була надана інспектором відділу адміністративної практики УПП в Луганській області ДПП Залуцьким С., свідчить про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.2). Посилання ОСОБА_1 на те, що в матеріалах справи міститься не повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка відбувалася, не заслуговують на увагу, так як на наявних у матеріалах справи дисках № ІІІ (video_2021-02-16_09-42-38) та № ІV (відеофайл 20210214112226000711) містяться відеозаписи, з яких чітко зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а постанова судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.03.2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року щодо нього за ч.1 ст.122-2 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО