Ухвала КАС ВС № 160/9991/20

УХВАЛА 20 квітня 2021 року м. Київ справа № 160/9991/20 адміністративне провадження № К/9901/13094/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку 2014-2015 років; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки у 2014-2015 роках з урахуванням інфляції в сумі 6 788,98 грн та суму середнього заробітку на весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку з 28 січня по 16 червня 2019 року, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 74 316,41 грн. Позов обґрунтовано тим, що з 19 травня 2014 року по 28 січня 2015 року він проходив службу на посаді міліціонера, з якої звільнився за власним бажанням. Посилаючись на те, що відповідач під час звільнення не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку 2014-2015 років, просив суд задовольнити позов. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, в позові відмовлено. 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і задовольнити позов. Предметом спору є стягнення компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Водночас, зазначену справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження, а тому за приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених підпунктами «а»-«г» цієї норми. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а»-«г» цієї норми, проте ОСОБА_1 таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неправильне застосування судом висновку Верховного Суду у справі №804/871/16 та незастосування ним висновків Верховного Суду у справах №№160/10875/19, 826/8185/18. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Виключних випадків, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України заявником у скарзі не зазначено, як і винятків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Заявника лише обмежився цитуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур