Ухвала КАС ВС № 160/6659/20

УХВАЛА 02 липня 2021 року м. Київ справа № 160/6659/20 адміністративне провадження № К/9901/22181/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія), в якому просив: визнати протиправними дії Кадрової комісії щодо нього під час проведення другого етапу атестації складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 256 про неуспішне проходження ним атестації за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року за №501к про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області; поновити на займаній посаді; стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, в позові відмовлено. 15 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є правомірність дій кадрової комісії під час проведення нею атестації, рішення про неуспішне проходження атестації прокурором та наказ про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що оскаржує судові рішення на підставі підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, проте яка саме норма потребує такого висновку заявником не зазначено. Позивач лише послався на неправильне застосування судами норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», помилковому тлумаченні пункту 12 розділу II Закону №113-ІХ, підпунктів 5, 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, пункту 5 розділу III Порядку атестації, а також незастосуванні статей З, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1 Конституції України, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 2, 4, 19, 77 - 79, 242 КАС України. Водночас, ОСОБА_1 зазначив про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики через неоднакове застосування. Проте аргументи позивача зводяться до значної кількості подібних справ, посилань на порушення суб`єктом владних повноважень прав широкого кола працівників-прокурорів, у тому числі трудових прав позивача, тому, на думку заявника, є підстави для розгляду цієї справи Верховним Судом в частині незастосування (як джерела права) норм Конвенції, практики Суду та норм Конституції. Верховний Суд відхиляє такі доводи ОСОБА_1 , оскільки вони є загальними та за приписами частини четвертої статті 328 КАС України не підпадають під визначення виключних підстав, за яких суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження у справі. Заявником не наведено чіткої норми, що потребує висновку Верховного Суду саме у цій справі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, переоцінки доказів у справі, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко