Постанова 4855 № 640/18307/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18307/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Донець В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника відповідача: Балабана Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинною постанову, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач, НКРЕКП) в якому просила: - визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 16.06.2016 року за №1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.07.2016 за №995/29125, у редакції постанови НКРЕКП від 04.02.2020 року за №283 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.06.2016 №1141». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, НКРЕКП прийнято постанову від 04.02.2020 року №283 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141» в частині зміни розміру тарифів (далі по тексту - оскаржувана постанова). Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.02.2020 року №283 оприлюднена на офіційному веб-сайті 04.02.2020 року та в Офіційному віснику України від 06.03.2020 року. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, вважаючи свої права порушеними та такими, що підлягають захисту, позивач звернулася з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що члени Регулятора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які призначені з 29.10.2019 року, згідно з законодавчими нормами, повинні були продовжувати свої повноваження в межах строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді з 29.10.2019 року та до моменту ротації. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до частини 2 статті 254 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Як зазначила ОСОБА_1 , що вона є суб`єктом, до якого застосовані положення оскаржуваної постанови НКРЕКП, оскільки остання отримує послуги з водопостачання та водовідведення. До позову додано копію зображення особистого кабінету позивача щодо здійснення платежів за відповідні послуги. Як убачається зі змісту позовної заяви та копії паспорта, ОСОБА_1 проживає та зареєстрована в місті Ірпінь Київської області та є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення. Таким чином, ОСОБА_1 є належним позивачем по справі та має право на оскарження постанови від 04.02.2020 року №283 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141». За твердженням позивача, чотири з семи членів Регулятора НКРЕКП були призначені тимчасово на три місяці до 30.01.2020 року, оскільки відкритий конкурсний відбір на посаду вивільнених членів НКРЕКП не відбувся, повноваження чотирьох членів призначених з 29.10.2019, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припинилися з 01.02.2020. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII до складу Регулятора входять сім членів, у тому числі Голова. Призначення на посаду члена Регулятора здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цієї посади, крім випадків, передбачених цим Законом. Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що утворюється і діє відповідно до цього Закону (ч 2 ст. 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). Відповідно до ч. 3 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (у редакції, чинній до 29.12.2019 року) Президент України призначає на посаду члена (членів) Регулятора з відібраних Конкурсною комісією кандидатів не пізніше місячного строку з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання (абзац тридцять дев`ятий); Члени Регулятора призначаються на посади указом Президента України (абзац сороковий). Указами Президента України від 29.05.2018 року №150/2018, №151/2018, №152/2018, №153/2018 та №154/2018 призначено членами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Формагея О.Л., Магльованного Є.В., Антонову О.О., Коваленка Д.В., ОСОБА_6 . Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №5-р/2019 визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII. Частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII, визнані неконституційними, втратили чинність з 31.12.2019 року. Указами Президента України від 29.10.2019 року №778/2019, №779/2019 звільнено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з посади члена НКРЕКП. Відповідно до пункту 3-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до призначення нового складу (нових членів) Регулятора, відповідно до статті 8 цього Закону та у разі неправомочності Регулятора Президент України, призначає членів Регулятора у кількості, що дорівнює кількості вакантних посад, до дня призначення членів Регулятора, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці. Указами Президента України від 29.10.2019 №780/2019, №781/2019, №782/2019, №783/2019 призначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , членами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до дня призначення члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обраного за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більше як на три місяці. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19.12.2019 року №394-ІХ, який набрав чинності 29.12.2020 року, внесено зміни до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема в частині правового статусу та особливостей призначення та припинення повноважень членів Регулятора. Згідно ч.1 та 3 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено: - засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті; - засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно. Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення (ч.5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). Відповідно до протоколу № 8 засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання від 04.02.2020 року, засідання здійснювалось у складі членів НКРЕКП: голова - Тарасюк В.В.; члени: Антонова О.О., Бабій О.А. (головуюча), Кайдаш Р.Ю., Коваленко Д.В., Кривенко О.О., ОСОБА_5 . На засіданні прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141», проголосовано одноголосно, Тарасюк В.В. - відсутній під час голосування. Як зазначає позивач, станом на 04.02.2020 року, повноваження чотирьох членів, призначених з 29.10.2019 року, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тарасюка В.В., Магди О.І., що були призначені на 3 місяці, припинилися з 01.02.2020 року, відповідно в порушення частини третьої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19.12.2019 року №394-ІХ (набрав чинності 29.12.2020) внесено зміни до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема, в частині правового статусу та особливостей призначення та припинення повноважень членів Регулятора. Згідно з розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг»: - особа, яка перебуває на посаді члена Регулятора на день набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати повноваження члена Регулятора протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом, з урахуванням пункту 4 цього розділу (пункт 3). - ротація членів Регулятора, які перебувають на посаді станом на день набрання чинності цим Законом, застосовується до: одного члена Регулятора - до 1 липня 2020 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2021 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2023 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2024 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2025 року. Схема ротації членів Регулятора з поіменним списком затверджується Президентом України. Отже, наведеними положеннями Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» урегульовано на законодавчому рівні питання щодо членів Регулятора, які станом на 29.12.2019 року, продовжували перебувати на посадах та які повинні продовжувати здійснювати свої повноваження протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом. Отже, члени Регулятора - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які призначені з 29.10.2019 року, згідно з наведеними нормами повинні були продовжувати свої повноваження в межах строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді з 29.10.2019 та до моменту ротації. У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки оскаржувана постанова НКРЕКП прийнята повноважним складом та відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 19.04.2021 року