Постанова 4855 № 640/18307/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18307/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.21 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинною постанову , В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та нечинною Постанову НКРЕКП від 16 червня 2016 за № 1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 року за № 995/29125, в редакції Постанови НКРЕКП від 04 лютого 2020 року за № 283 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 16 червня 2016 за № 1141". Позовні вимоги мотивовані тим, що чотири з семи членів Регулятора НКРЕКП були призначені тимчасово на три місяці до 30 січня 2020 року, оскільки відкритий конкурсний відбір на посаду вивільнених членів НКРЕКП не відбувся, то повноваження чотирьох членів призначених з 29 жовтня 2019 року, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припинилися з 01 лютого 2020 року. Тому, на думку позивача, з семи номінальних та визначених членів НКРЕКП дійсними (легальними, чинними, повноважними, компетентними) станом на 01 лютого 2020 року було лише три особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що є менше аніж половина передбаченого складу (сім осіб) і що має своїм наслідком визначення НКРЕКП такою, що не має відповідної компетенції (повноважень). Тобто на момент ухвалення оскаржуваної постанови відповідач мав некомпетентний склад, а тому ухвалені ним рішення мають вади та органічні хиби і не мають дієвості та процесуального значення. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що члени Регулятора ОСОБА_2., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які призначені з 29 жовтня 2019 року, згідно з законодавчими нормами, повинні були продовжувати свої повноваження в межах строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді з 29 жовтня 2019 року та до моменту ротації. Постановою Верховного Суду від 30.09.2021 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Підставою для скасування постанови апеляційного суду стало порушення судом норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду, а саме: не дотримання порядку, встановленого КАС України, щодо вручення повістки, що призвело до розгляду справи за відсутності позивача. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні. У апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено неправомочним складом суду. Також скаржник вказав що суд першої інстанції залишив поза увагою Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 (Справа № 1-17/2018(5133/16), згідно з яким повноваження Президента України та Верховної Ради України визначаються виключно Основним Законом України і не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 04.02.2020 року №283 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141» в частині зміни розміру тарифів. Постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті 04.02.2020 та в Офіційному віснику України від 06.03.2020. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, вважаючи свої права порушеними та такими, що підлягають захисту, позивач звернулася з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII до складу Регулятора входять сім членів, у тому числі Голова. Призначення на посаду члена Регулятора здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цієї посади, крім випадків, передбачених цим Законом. Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що утворюється і діє відповідно до цього Закону (ч 2 ст. 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). Відповідно до ч. 3 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (у редакції, чинній до 29.12.2019 року) Президент України призначає на посаду члена (членів) Регулятора з відібраних Конкурсною комісією кандидатів не пізніше місячного строку з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання (абзац тридцять дев`ятий); Члени Регулятора призначаються на посади указом Президента України (абзац сороковий). Указами Президента України від 29.05.2018 №150/2018, №151/2018, №152/2018, №153/2018 та №154/2018 призначено членами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 . Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №5-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII. Частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII, визнані неконституційними, втратили чинність з 31.12.2019 року. Указами Президента України від 29.10.2019 року №778/2019, №779/2019 звільнено ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з посади члена НКРЕКП. Відповідно до пункту 3-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до призначення нового складу (нових членів) Регулятора, відповідно до статті 8 цього Закону та у разі неправомочності Регулятора Президент України, призначає членів Регулятора у кількості, що дорівнює кількості вакантних посад, до дня призначення членів Регулятора, обраних за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більш як на три місяці. Указами Президента України від 29.10.2019 №780/2019, №781/2019, №782/2019, №783/2019 призначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , членами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до дня призначення члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обраного за результатами відкритого конкурсного відбору, але не більше як на три місяці. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19.12.2019 року №394-ІХ, який набрав чинності 29.12.2020 року, внесено зміни до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема в частині правового статусу та особливостей призначення та припинення повноважень членів Регулятора. Згідно ч.1 та 3 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено: - засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті; - засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно. Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення (ч.5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). Відповідно до протоколу № 8 засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання від 04.02.2020, засідання здійснювалось у складі членів НКРЕКП: голова - ОСОБА_4.; члени: ОСОБА_6., ОСОБА_3. (головуюча), ОСОБА_2., ОСОБА_11., ОСОБА_7., ОСОБА_5. На засіданні прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141», проголосовано одноголосно, ОСОБА_4 - відсутній під час голосування. На думку позивача, станом на 04.02.2020, повноваження чотирьох членів, призначених з 29.10.2019, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що були призначені на 3 місяці, припинилися з 01.02.2020, відповідно спірне рішення ухвалено в порушення частини третьої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника, з огляду на таке. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19.12.2019 року №394-ІХ (набрав чинності 29.12.2019) внесено зміни до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема, в частині правового статусу та особливостей призначення та припинення повноважень членів Регулятора. Згідно з розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг»: - особа, яка перебуває на посаді члена Регулятора на день набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати повноваження члена Регулятора протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом, з урахуванням пункту 4 цього розділу (пункт 3). - ротація членів Регулятора, які перебувають на посаді станом на день набрання чинності цим Законом, застосовується до: одного члена Регулятора - до 1 липня 2020 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2021 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2023 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2024 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2025 року. Схема ротації членів Регулятора з поіменним списком затверджується Президентом України. Отже, наведеними положеннями Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» урегульовано на законодавчому рівні питання щодо членів Регулятора, які станом на 29.12.2019, продовжували перебувати на посадах та які повинні продовжувати здійснювати свої повноваження протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом. За наведеного, члени Регулятора - ОСОБА_2., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які призначені з 29.10.2019, згідно з наведеними нормами повинні були продовжувати свої повноваження в межах строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді з 29.10.2019 та до моменту ротації. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова НКРЕКП прийнята повноважним складом та відповідає нормам чинного законодавства. Щодо аргументу скаржника про те, що рішення суду першої інстанції постановлено неправомочним складом суду, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч.ч. 1,2 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала. З пункту 1 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 17.08.2020 у цій справі вбачається, що суд вирішив розглядати справу одноособово. Відповідного судового рішення щодо колегіального розгляду справи суд першої інстанції не ухвалював, клопотання від учасників справи щодо колегіального розгляду цієї справи не надходило. Тож, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції постановлено неправомочним складом суду, колегія суддів відхиляє. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст.241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків