Постанова 4874 № 924/579/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року Справа № 924/579/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 (суддя Грамчук І.В.) за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ", м. Хмельницький про стягнення 10 241,80 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. С.Бандери (М.Рибалки), 57 у місті Хмельницькому ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" (місто Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 49, ідентифікаційний код 14149958) на користь Хмельницької міської ради (місто Хмельницький, вулиця Гагаріна, будинок 3, ідентифікаційний код 33332218) 10 241,80 грн. (десять тисяч двісті сорок одну гривню 80 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. С.Бандери (М.Рибалки), 57 у місті Хмельницькому, 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) сплаченого судового збору. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 Приватна виробничо-комерційна фірма "Поступ" звернулась до суду із апеляційною скаргою в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач вважає рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/579/20 від 12.01.2021 року таким, що не відповідає нормам матеріального, процесуального права, правовим позиціям Верховного Суду та дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Скарга мотивована тим, що земельна ділянка за адресою: м. Хмельницький, вул. С.Бандери, 57 не сформована як об`єкт цивільних прав, оскільки земельна ділянка не має кадастрового номеру, відомості про неї відсутні в державному земельному кадастрі, а тому вона не є сформованою в розумінні приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України. В зв`язку з цим, зазначена земельна ділянка згідно приписів ст. 3 Закону України "Про оренду землі" не може бути об`єктом оренди. Окрім того, з метою отримання земельної ділянки на якій розміщена належна відповідачу добудова в користування, відповідач неодноразово, протягом 2010-2020 років, звертався до позивача з клопотаннями про надання відповідачу в користування земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. С.Бандери,

57. Однак позивач, в порушення приписів ст. 123 Земельного кодексу України, не надав відповідачу ні земельної ділянки в користування, ні вмотивованої відмови від надання земельної ділянки в користування. При цьому, відповідач протягом часу користування земельною ділянкою сплачував земельний податок. Так, відповідач в додатках до відзиву на позовну заяву позивача надав суду першої інстанції належним чином засвідчені копії платіжних квитанцій, якими підтверджена сплата відповідачем земельного податку за користування вищезазначеною земельною ділянкою в сумі: за 2017 рік - 590,8 грн., за 2019 рік - 506,44 грн. Однак, суд першої інстанції, в порушення приписів ст.ст. 74; 77; 86; 236 ГПК України не надав належної оцінки наданим відповідачем платіжним документам, та стягнув з відповідача всю суму позовних вимог без урахування сплати ним земельного податку, розмір якого є більшим ніж предмет позову. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №924/579/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20; запропоновано позивачу - у строк до 22.03.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу; роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 04.03.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив (вих.№ 02-24-518 від 01.03.2021) в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 - без змін. Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 19.02.2021 у справі №924/579/20 було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. Приватна виробничо-комерційна фірма "Поступ" є власником добудови із легких металоконструкцій торгового залу аптеки до приміщення фірми загальною площею 30.6 кв.м у м. Хмельницькому по вул. С.Бандери, 57, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 202596154 від 02.03.2020 (а.с. 13-15). На підставі рішення № 21 чотирнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 12.11.2003 між Хмельницькою міською радою та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Поступ" було укладено договір оренди земельної ділянки №129 від 22.07.2004 (а.с. 28-30, 32). За вказаним договором позивачем було передано відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку по вул. М.Рибалка,57 загальною площею 30 кв.м строком на два роки до 12.11.2005 під добудову із легких металоконструкцій торгового залу аптеки до приміщення фірми. Згідно витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою вул. М.Рибалка, 57 з кадастровим номером 6810100000:03:001:0007 грошова оцінка земельної ділянки станом на 18.02.2004 до 31.12.2004 складала 1920,00 грн. (відповідно листа Хмельницького міського управління земельних ресурсів № 210 від 01.03.2004) (а.с. 31). В послідуючому на підставі рішення № 22 восьмої сесії Хмельницької міської ради від 16.02.2007 між Хмельницькою міською радою та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Поступ" м.Хмельницький було укладено договір оренди земельної ділянки № 0407742000120 від 14.06.2007 (а.с. 23-26). За вказаним договором відповідачу аналогічно було передано у строкове платне користування земельну ділянку по вул. М.Рибалка,57 загальною площею 30 кв.м строком на два роки до 16.02.2009 під добудову із легких металоконструкцій торгового залу аптеки до приміщення фірми. Згідно витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою вул. М.Рибалка, 57 з кадастровим номером 6810100000:03:001:0007 грошова оцінка земельної ділянки станом у 2017-2018 роках складала 1 307 грн., з 17.07.2018 по 2019 рік - 1 960 грн., у 2020 році - 1 960 грн., що підтверджується відповідними листами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 18-22-0.33-545/116-20 від 01.04.2020 та № 18-22-0.33-597/116-20 від 13.04.2020 (а.с. 19-20). В рамках декомунізації в лютому 2016 року вулицю маршала Рибалка перейменували на честь Степана Бандери. Окрім того Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на запит Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради №3747/02-12 від 04.12.2019 повідомило, що Приватною виробничо-комерційною фірмою "Поступ" м.Хмельницький сплачено земельного податку в 2017 році - 506,40 грн., в 2018 році - 506,40 грн., в 2019 році - 464,20 грн., у 2020 році - 168,80 грн (а.с. 17-18). 06.12.2019 головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки по вул. С.Бандери, 57 у м.Хмельницький, на підставі чого складено Акт обстеження земельної ділянки. Встановлено, що земельна ділянка не огороджена, на ділянці розташована будівля, ведеться господарська діяльність. Попередньо земельна ділянка перебувала в оренді Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" на підставі договорів оренди № 129 від 22.07.2004 та №0407742000120 від 14.06.2007, термін дії яких закінчився 16.02.2009 і не поновлювався. За даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:03:001:0007 19.09.2017 перенесена в архів, відомості щодо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 16). Згідно розрахунку розміру орендної плати №1256/0212 від 05.05.2020 для Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ", здійсненого Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, з урахуванням сум коштів сплачених орендарем протягом терміну використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, загальна сума неодержаного позивачем доходу від орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 становить 10 241,80 грн. (а.с. 21-22). Листом № 9-22-0.6-1011/116-20 від 03.08.2020 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило суд, що відомості щодо земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. С.Бандери, 57 в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 105). З метою захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідач використовував земельну ділянку кадастровий номер 6710100000:03:001:0007 площею 30 кв.м по вул. С.Бандери, 57 в м. Хмельницькому, без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею та не сплачував за користування ділянкою коштів, Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 в сумі 10 241,80 гривень. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. З матеріалів справи слідує, що 16.02.2009 відповідач набув право власності на добудову із легких металоконструкцій торгового залу аптеки до приміщення фірми загальною площею 30.6 кв.м у м. Хмельницькому по вул. С.Бандери, 57, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 6710100000:03:001:0007 площею 30 кв.м. Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6710100000:03:001:0007 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19). Матеріалами справи стверджується, що відповідач в період з 16.02.2009 до 01.03.2020 володів об`єктом нерухомості, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6710100000:03:001:0007 площею 30 кв.м.по вул. С.Бандери, 57 в м. Хмельницькому. З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним їй нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив. Предмет позову у даній господарській справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України). Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України). Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою. При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71). Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати. З матеріалів справи вбачається, зокрема згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:03:001:0007 площею 0,0030 га по вул. С.Бандери, 57 в м. Хмельницькому, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, який належить відповідачу на праві власності, була сформована, мала кадастровий номер 6710100000:03:001:0007, однак 19.09.2017 перенесена в архів, відомості щодо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні. Також, в матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №9-22-0.6-1011/116-20 від 03.08.2020, в якому на вимогу суду першої інстанції надано інформацію, що відомості щодо земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. С.Бандери, 57 в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 105). В матеріалах справи наявні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з яких є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:03:001:0007 становить у 2017-2018 роках 1 307,00 грн., з 17.07.2018 по 2019 рік - 1 960,00 грн., у 2020 році - 1 960,00 грн. (а.с.19-20). Водночас, щодо фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 0,0030 га, який був взятий при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, апеляційним судом враховується наступне. В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, які він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Відтак, має значення площа, яку фактично використовує відповідач в такому позові і підтвердження її належними доказами. Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19. На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі №924/196/19. Також, у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами або іншої інформації про площу земельної ділянки. Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,0030 га. В матеріалах справи наявний Акт обстеження земельної ділянки з визначенням меж, площі та конфігурації земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач у вищезазначений період. В свою чергу відповідач не заперечує факт користування даною земельною ділянкою, а також не надав суду доказів на спростування використання земельної ділянки саме такою площею як зазначає позивач. У апеляційній скарзі зауважує на тому, що ним неодноразово направлялися звернення до позивача з проханням надати в оренду саме цю земельну ділянку. Тому, суд апеляційної інстанції вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,0030 га. Не знайшов свого підтвердження в апеляційній інстанції довід відповідача про неврахування судом при визначенні розміру суми, що стягнута з відповідача, сплачених останнім сум земельного податку. Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати від 05.05.2020, що наданий позивачем та був досліджений місцевим судом, розмір орендної плати визначений з урахуванням сум коштів сплачених орендарем протягом терміну використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів ( а.с. 21, 22). Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Поступ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі №924/579/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "19" квітня 2021 р. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Грязнов В.В.