Постанова 4806 № 301/1838/20

Справа № 301/1838/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 квітня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/1838/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 22 жовтня 2020 року, повний текст якого складено 22 жовтня 2020 року, головуюча суддя Гичка О.Б., встановив: ОСОБА_1 04.09.2020 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 (а.с. 2-4) мотивуючи таким. Сторони з 16.11.2019 перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 . Крім того, позивачка виховує сина, який народився у попередньому шлюбі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дитини стосунки з відповідачем погіршилися, він всіляко уникає зустрічей та розмов про утримання та виховання сина, не надає дитині матеріального утримання, чим ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку. Дитина проживає з позивачкою. Відповідач працює за наймом у підприємця ОСОБА_4 , займається технічним обслуговуванням і ремонтом автотранспортних засобів, має нерегулярний мінливий дохід. Відповідно до положень ст.ст. 7, 180, 181, 182, 184 СК України відповідач як батько дитини зобов`язаний надавати їй матеріальне утримання та на вимогу того з батьків, з яким проживає дитини, сплачувати аліменти, зокрема, в твердій грошовій сумі, який, на думку позивачки, повинен становити 3000,00 грн на місяць. Батько дитини зобов`язаний піклуватися про її розвиток, виховання, здоров`я, належний життєвий рівень, що забезпечуватиме сплата аліментів. Оскільки сину виповнилося лише сім місяців, позивачка не в змозі працевлаштуватися і вимушена ставити питання про стягнення з відповідача аліментів також на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку (ст. 84 СК України). Розмір таких аліментів з урахуванням принципів розумності та справедливості повинен становити 2000,00 грн на місяць. Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь: аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на своє утримання в розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а також просила допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Рішенням Іршавського районного суду від 22.10.2020 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 : аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500,00 грн щомісячно, із наступною індексацією згідно законодавства України, починаючи з 04.09.2020 і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1500,00 грн щомісячно, із наступною індексацією згідно законодавства України, починаючи з 04.09.2020 і до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку; в іншій частині позовних вимог відмовлено; допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с. 63-67). Відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване (а.с. 87-88). Доводи скарги зводяться до таких. Суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, оскільки безпідставно відмовив у прийнятті до спільного розгляду з первісним зустрічний позов відповідача про виключення з актового запису відомостей про нього як про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічний позов був поданий у строк, визначений для подання відзиву, обидва позови взаємопов`язані, а задоволення зустрічного позову виключило б можливість задоволення первісного позову. Суд, відмовивши ухвалою від 22.10.2020 у прийнятті до розгляду зустрічного позову, виходив лише з того, що спільний розгляд позовів призведе до затягування розгляду справи. Тим часом, такі підстави для прийняття до розгляду зустрічного позову законом не передбачені і є припущеннями. Відтак, відповідач зобов`язаний виконувати допущене до негайного виконання рішення суду, причому в повному обсязі, а не в частині платежів. 28.10.2020 апелянт подав позов про виключення з актового запису відомостей про нього як про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження за яким відкрито Іршавським районним судом (справа № 301/2265/20). Тому до вирішення справи про спорювання батьківства провадження в справі про стягнення аліментів має бути зупинене. Крім того, суд не врахував наявності у відповідача дитини від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , хоча він говорив про це під час розгляду справи. Цю обставину суд зобов`язаний був врахувати в разі наявності у відповідача кровної спорідненості з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Допустивши негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць суд не вказав, про які саме аліменти йдеться: про аліменти на дитину чи на дружину. При цьому, якщо на дитину стягуються аліменти з моменту пред`явлення позову, то на дружину стягується утримання з моменту набрання рішенням суду законної сили, тому незрозуміло, як може бути допущене до негайного виконання рішення суду в частині стягнення утримання на дружину. Присудженні до стягнення суми ґрунтуються на припущеннях, а не на обставинах справи і доказах. Відповідач просить рішення суду скасувати, у позові відмовити, а розгляд апеляційної скарги зупинити до вирішення справи № 301/2265/20. Ухвалою апеляційного суду від 17.03.2021 відмовлено в клопотанні відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 301/2265/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження запису про батька дитини. Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2 , який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності позивачки ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та з наведених ним підстав, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання, а також щодо прав і обов`язків подружжя по утриманню. Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 7 ч.ч. 1, 2, 3, 9, 10, ст. 8 СК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних, в тому числі, в сімейних, відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб 16.11.2019 і є батьками ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3 про шлюб, виданим Іршавським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області 16.11.2019, і Свідоцтвом серії НОМЕР_4 про народження, виданим Виконкомом Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області 03.02.2020 (а.с. 5, 11). На час пред`явлення позову та ухвалення рішення судом першої інстанції шлюб не розірваний, однак, сторони проживають нарізно. Позивачка ОСОБА_1 із сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також із сином від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , син сторін ОСОБА_8 перебуває на утриманні матері, яка не працює, не навчається, підприємницькою діяльністю не займається. Ці обставини підтверджується паспортними та реєстраційними даними сторін, довідкою Виконкому Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 03.09.2020 № 770 (а.с. 7-10), іншими матеріалами справи. З матеріалів справи випливає, що позов ОСОБА_1 надійшов до суду 04.09.2020, ухвалою судді Іршавського районного суду від 17.09.2020 було відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи було призначено на 05.10.2020, в ухвалі було встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов і роз`яснено відповідачу право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (а.с. 2, 17-18). При листі Іршавського районного суду від 17.09.2020 № 301/1838/20 копія ухвали про відкриття провадження в справі, матеріали позову та судова повістка були надіслані рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою місця його проживання та були ним одержані 25.09.2020, як це зафіксовано в поштовій квитанції (а.с. 19, 22). 05.10.2020 обидві сторони взяли участь у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 особисто отримав у суді пам`ятку про права та обов`язки сторони, передбачені ЦПК України (а.с. 23-26). У цьому засіданні в розгляді справи було оголошено перерву до 16.10.2020 для подання додаткових доказів сторонами, про це судове засідання відповідач був належно повідомлений (а.с. 26, 30). 07.10.2020 позивачка ОСОБА_1 подала до суду докази, які вказують, за позицією сторони в справі, на те, що відповідач ОСОБА_2 здійснює операції з купівлі-продажу вживаних легкових автомобілів (скріншоти зі сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та зі сторінки групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в соціальній мережі «Facebook») (а.с. 31-43). Відповідач ОСОБА_2 не подавав доказів по суті спору чи на спростування правової позиції позивачки в справі, натомість 16.10.2020 заявив клопотання про надання йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки не отримував їх від суду, та про ознайомлення з матеріалами справи і відкладення у зв`язку з наведеним судового розгляду (а.с. 44). На клопотанні міститься запис відповідача про ознайомлення та фотографування матеріалів справи 16.10.2020. У розгляді справи цього дня була продовжена перерва до 22.10.2020, про що сторони були належним чином повідомлені (а.с. 45-46, 49, 50). 21.10.2020 до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запису про позивача як про батька дитини, позовна заява містить вказівку на те, що вона є «зустрічною», позивач у заяві просив прийняти позов до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до нього в справі № 301/1838/20 про стягнення аліментів (а.с. 53-54). Ухвалою Іршавського районного суду від 22.10.2020 у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження запису про батька дитини до спільного розгляду з первісним позовом відмовлено, зустрічну позову заяву повернуто ОСОБА_2 (а.с. 56-57). Приймаючи таке процесуальне рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідач скористався своїм правом на пред`явлення зустрічного позову (ст. 49 ч. 1 п. 3, ст. 193 ч. 1 ЦПК України), однак, спільний розгляд справ є недоцільним через передбачувану значну тривалість розгляду саме зустрічного позову (проведення молекулярно-генетичної експертизи тощо), що не відповідає інтересам дитини, позаяк призведе до затягування вирішення питання про стягнення аліментів на утримання дитини та до фактичного порушення цим її прав. Суд зазначив також, що в разі подання зустрічної позовної заяви з порушенням вимог частин 1 і 2 статті 193 ЦПК України заява повертається її ініціатору. За приписами ЦПК України: відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ст. 193 ч. 1); зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ст. 193 ч. 2); зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику (ст. 194 ч. 3). Ухвала Іршавського районного суду від 22.10.2020 про відмову у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом та повернення її заявнику належить до тих, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (ст. 352 ч. 2, ст. 353 ч. 1 п. 6 ЦПК України). Залежно від конкретних обставин справи така ухвала (враховуючи, зокрема, час постановлення ухвали та рішення суду) може бути оскаржена шляхом подачі належної апеляційної скарги й одночасно з рішенням суду. Оскарження апеляційним порядком такої ухвали шляхом включення заперечень на неї до апеляційної скарги на рішення суду (ст. 353 ч. 2 ЦПК України) не ґрунтується на законі. Відповідач ОСОБА_2 не оскаржував ухвалу Іршавського районного суду від 22.10.2020 встановленим порядком, а його міркування в апеляційній скарзі про порушення судом його права на пред`явлення зустрічного позову та про безпідставне повернення заяви необґрунтовані, зрештою і прохання про скасування цієї ухвали апеляційна скарга не містить. Беручи до уваги, що матеріали позову про стягнення аліментів ОСОБА_2 отримав 25.09.2020, а його заперечення цього факту бездоказові, необґрунтовані, спростовуються наявними в справі доказами та до уваги не можуть братися, зустрічний позов він мав право подати у строк по 10.10.2020, однак, оскільки цей день припадав на суботу, то зустрічний позов міг бути поданий у строк по 12.10.2020 (ст.ст. 122, 123, ст. 124 ч.ч. 3, 6, ст. 178 ч. 7, ст. 193 ч. 1, ст. 278 ч. 1 ЦПК України). У зазначений строк відповідач ОСОБА_2 зустрічний позов не пред`явив, про поновлення пропущеного процесуального строку не клопотав. Твердження відповідача про те, що з матеріалами справи він ознайомився лише 16.10.2020 жодним чином не можуть слугувати підставами для пред`явлення зустрічного позову поза встановленим процесуальним строком. Відповідач своєчасно отримав ухвалу суду про відкриття провадження в справі і не мав перешкод для ознайомлення з матеріалами справи як після цього, так в усякому разі починаючи з 05.10.2020, коли був присутній в судовому засіданні. В апеляційному суді відповідач визнав відсутність таких перешкод. Відтак, суд першої інстанції правильно вказавши в ухвалі на те, що відповідач скористався своїм правом пред`явити зустрічний позов як таким, обґрунтовано повернув заяву з підстави, передбаченої ст. 193 ч. 1 ЦПК України, як подану поза межами встановленого процесуального строку. Інші наведені в ухвалі мотиви, що стосуються необхідності врахування передусім інтересів дитини, з огляду на наявність процесуальної підстави для повернення заяви не мають самостійного значення, проте, також узгоджуються із законом у контексті захисту прав дитини. За таких обставин, процесуальні права відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з пред`явленням ним зустрічного позову не були порушені і протилежного під час апеляційного розгляду справи не доведено апелянтом та не встановлено судом. Суд першої інстанції з підстави, передбаченої ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України, допустив негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу. Процесуальний інститут негайного виконання судового рішення у справах про стягнення аліментів (ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України), призначений для якомога швидшого поновлення порушених прав особи, на утримання якої стягуються аліменти, у необхідних межах у разі прийняття судом рішення про стягнення відповідних коштів. Інститут негайного виконання судового рішення застосовується судом першої інстанції до набрання ухваленим рішенням законної сили (ст. 273 ч. 1 ЦПК України) і як правило, якщо не застосовуються положення частини 2 статті 430 ЦПК України, в порядку негайного виконання судового рішення стягується лише частина присуджених коштів (у розмірі виплат за один місяць). Таким чином, рішення суду в частині стягнення присуджених аліментів на утримання як дитини, так її матері може бути допущене до негайного виконання, зокрема, в межах платежу за один місяць. Кошти, що стягуються судом за відповідним позовом на утримання дитини і на утримання її матері, попри наявні відмінності в підставах і умовах для їх стягнення, у строках, на які вони стягуються, тощо (Глава 9 і Глава 15 СК України), є аліментами, які в разі їх присудження стягуються з дня пред`явлення відповідного позову (зокрема, ст. 75 ч. 2, ст. 79 ч. 1, ст.ст. 80, 84, ст. 181 ч. 3, ст.ст. 182-184 СК України). Поза тим, із заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мешко В.М. про виправлення описки у виконавчому листі, виданому 22.10.2020 на виконання рішення Іршавського районного суду від 22.10.2020 в частині негайного виконання рішення, та з ухвали Іршавського районного суду від 09.12.2020 про виправлення описки у виконавчому листі випливає, що стосовно негайного виконання рішення виконавчий лист видавався Іршавським районним судом лише щодо стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі місячного платежу 1500,00 грн (а.с. 76, 81-82). Відповідач ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні з питання про виправлення описки у виконавчому документі, не заперечував проти задоволення заяви представника позивачки та не оскаржував ухвалу суду від 09.12.2020 (а.с. 79-80 та ін.). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказував, що суд не врахував наявності у нього дитини від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , хоча він говорив про це під час розгляду справи. У справі на час її розгляду судом першої інстанції не зафіксовані жодні дані про наявність у відповідача дитини від першого шлюбу. Відповідач, який повною мірою мав можливість реалізувати свої процесуальні права і за клопотанням якого оголошувалася перерва в розгляді справи для подання доказів, не подавав суду жодних документальних доказів щодо наявності та реєстрації у нього доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 теж не додав доказів про наявність у нього доньки від першого шлюбу. В судовому засіданні 12.04.2021 апеляційний суд неодноразово з`ясовував у апелянта можливість розгляду справи в даному засіданні, наявність у нього клопотань і роз`яснював йому можливість оголошення перерви в розгляді справи для надання доказів щодо наявності та реєстрації у нього доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки відповідних документів він не мав. Апелянт клопотання з цього приводу не заявляв, не бажав оголошення перерви, вважав за можливе і просив розглянути справу за його апеляцією по суті. Тож на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій судам не були надані докази щодо наявності та реєстрації у відповідача ОСОБА_2 доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення. Розмір прожиткового мінімуму: для дитини віком від 6 до 18 років у 2020 році становив від 2218,00 грн до 2395,00 грн, а у 2021 році становить (становитиме) від 2395,00 грн на 01.01.2021 до 2618,00 грн на 31.12.2021; для працездатної особи у 2020 році становив від 2102,00 грн до 2270,00 грн, а у 2021 році становить (становитиме) від 2270,00 грн на 01.01.2021 до 2481,00 грн на 31.12.2021. За приписами СК України: батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 ч. 2); суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ч.ч. 1, 2, 3). Отже, матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дітей із часом значно дорожчає. Те, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілим і не викликає сумнівів. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей і утриманців, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). Правова позиція відповідача в справі зводиться по суті до відсутності в нього обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини через оспорювання ним батьківства щодо цієї дитини, втім ця позиція, оскільки наразі батьківство відповідача щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не спростоване встановленим порядком, не може слугувати підставою для відмови в стягненні аліментів на утримання дитини, права якої підлягають першочерговому врахуванню та захисту. Стосовно утримання матері, з якою проживає дитина, батьком дитини до досягнення дитиною трьох років СК України встановлює, зокрема, такі правила: право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ст. 75 ч. 2); утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою; за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі; аліменти сплачуються щомісячно; за взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (ст. 77 ч.ч. 1, 2, 3); аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням … обставин, що мають істотне значення (ст. 80 ч.ч. 1, 2); дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ст. 84 ч.ч. 2, 4, 6). Відповідач ОСОБА_2 працездатний, обставини щодо його роботи з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, а також інші обставини, на які позивачка посилалася в контексті спроможності відповідача сплачувати аліменти, не спростовував по суті, доказів наявності в нього інших дітей і утриманців та доказів власне їх утримання суду не надав. Апеляційна скарга не містить доводів і посилання на докази щодо матеріальної неспроможності відповідача сплачувати аліменти. За наведених обставин слід визнати, що у позивачки виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини. Власне недостатність у матері коштів на утримання малолітньої дитини сумнівів не викликає, не заперечується по суті й батьком дитини, відповідні доводи позивачки не спростовані, а матеріали справи в сукупності вказують на фактичну спроможність відповідача надавати матеріальне утримання дитині. Те саме стосується і надання відповідачем утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Необхідність цього утримання не спростована відповідачем як така, а матеріали справи в сукупності вказують на фактичну спроможність надавати це утримання. Апеляційна скарга ґрунтується на позиції відповідача стосовно його батьківства щодо дитини та не містить доводів по суті і не посилається на докази в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини. Задовольняючи позов щодо розміру заявлених до стягнення аліментів частково, суд першої інстанції певною мірою враховував як доводи позивачки, так і позицію відповідача та дійшов правильного висновку про необхідність стягнення аліментів на утримання дитини та її матері. Суд вірно виходив із не спростованої відповідачем спроможності забезпечити у визначених межах грошове утримання дитині і її матері, тому стягнув аліменти в розмірі 1500,00 грн на дитину і 1500,00 грн на позивачку. Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту аліменти у твердій грошовій сумі по 1500,00 грн на дитину протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, близькому до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини. Правильно, з урахуванням фактичних обставин справи та динаміки значення базового соціального стандарту вирішив суд першої інстанції й питання про стягнення аліментів на утримання позивачки, яка з цим погодилася і рішення суду не оскаржувала, а відповідач законності і в цій частині рішення суду не спростував. Стягнуті судом аліменти на утримання дитини та її матері безвідносно до доводів апелянта не є надмірними і відповідають вимогам щодо їх розумності та справедливості. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вправі врегулювати відповідні питання між собою договором. Виходячи з наведеного, беручи до уваги межі доводів апеляційної скарги та результат вільного виконання сторонами в змагальному процесі обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, підстави для скасування з відмовою в позові правильного по суті, законного та справедливого рішення суду першої інстанції не встановлені, тому з урахуванням положень ст. 367 ч. 1 ЦПК України та на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Іршавського районного суду від 22 жовтня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 20 квітня 2021 року. Судді