Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/9032/20

19.04.21 33/812/148/21 Справа № 490/9032/20 Головуючий у першій інстанції Подзігун Г.В. Провадження № 33/812/140/21 Провадження № 33/812/148/21 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А іменем України 19 квітня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Лівінського І.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника Ігнатова Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника Ігнатова Дмитра Івановича на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює помічником машиніста тепловоза в службі локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» регіональної Філії Одеська залізниця ПАТ «Українська залізниця», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн в с т а н о в и в : Згідно з постановою суду, 08 грудня 2020 року о 22 годині 57 хвилин, в м. Миколаєві по вул. Лягіна, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено за наслідками огляду водія на місці зупинки за його згодою, у присутності двох свідків, за допомогою застосування спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», показник якого склав 2,11 проміле, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто 454 грн судового збору. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та його захисник Ігнатов Д.І. подали апеляційні скарги, аналогічні за змістом, в яких просять постанову суду скасувати, а справу відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Апелянти вважають, що постанова є необґрунтованою, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, винесена з порушенням норм процесуального права. Вважають, що судом не виконані вимоги статті 268 КУпАП щодо належного повідомлення апелянта про розгляд справи, що стало причиною порушення права на захист. Зазначають, що судом не перевірені обставини справи шляхом допиту свідків; на думку апелянта, суд розглянув справу поверхнево і формально, не допитавши усіх свідків в судовому засіданні. Також зазначають про те, що апелянт не виконував функції водія, у постанові відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що виключає склад частини 1 статті 130 КУпАП. В матеріалах справи відсутній відеозапис щодо фіксації факту порушення водієм ПДР, факту виконання функції водія. Крім того, ОСОБА_1 заперечує відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Тому вважає, що огляд був проведений з порушенням положень статті 266 КУпАП. Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Ігнатов Д.І. підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_1 додатково пояснив, що свідків під час складання протоколу не було. Крім того, захисник зазначив, що в разі відмови ОСОБА_1 пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, протокол мав бути складений у зв`язку з порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху. Також захисник зазначив, що маються розбіжності в часі проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння, який зафіксовано в тесті № 1631 «Drager Alcotest 6810», та поясненнях свідків. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 532014, 08 грудня 2020 року о 23 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Лягіна, 12 в м. Миколаєві, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не виразна мова, почервоніння шкіри обличчя (а.с.3). В зв`язку з виявленими ознаками, водію в присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального засобу газоаналізатор «Drager Alcotest 6810», показник якого склав 2,11 проміле. В протоколі від пояснень по суті порушення відмовився, не погодився зі складеним протоколом. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395). Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Роздруківкою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» ARBH-0631 ARBH-5307 тест № 1631, в якому зазначений результат огляду на стан сп`яніння, а саме показник 2,11%о (проміле), підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом (а.с.1). До протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким зафіксовано зазначені показники газоаналізатора 2,11 проміле. З цим в акті ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власний підпис. Акт також підписаний двома свідками (а.с. 2). Як видно із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який був складений о 23 годині 35 хвилин 8 грудня 2020 року, від проходження огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду на стан сп`яніння, ці документи складались у присутності ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , підписувались вказаними особами, заперечень щодо відсутності свідків під час складання цих документів ОСОБА_1 , ставлячи свій підпис, не зазначав. Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 08 грудня 2020 року він був зупинений працівниками поліції та запрошений у якості свідка для проходження огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «DRAGER». В його присутності водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «DRAGER». Після проведення тесту показання приладу становив 2,11 % (проміле). Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Свідок ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях дав аналогічні пояснення. Не довіряти або сумніватись в правдивості та об`єктивності письмових пояснень свідків у суду апеляційної інстанції немає, оскільки їх покази є послідовними та логічними і узгоджуються з іншими зібраними у даній справі доказами, а тому є належними доказами в даній справі. Розбіжності в часі проходження ОСОБА_1 обстеження на стан алкогольного сп`яніння, який зафіксовано в тесті № 1631 «Drager Alcotest 6810» - 23-30, та поясненнях свідків 23 год. 10 хв., не спростовують показань вказаного газоаналізатора, та можуть бути пов`язані з різним налаштування годинників на вказаному пристрої та інспектора, який відбирав пояснення свідків. За такого, пояснення ОСОБА_1 , надані ним додатково в судовому засіданні апеляційного суду, про відсутність свідків під час складання протоколу, а також посилання апелянтів на те, що судом неправомірно досліджувались пояснення свідків, є непереконливими. Отже, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 . Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 532014 від 08 грудня 2020 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою результатів тестування на алкоголь № 1631, письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідчать про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник посилалися на те, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 532014, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, тому огляд був проведений з порушенням положень статті 266 КУпАП. Проте, з цим доводом апелянта погодитись не можна. Так, підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп`яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 Інструкції №1452). Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення (частина 2,3 статті 266 КУпАП). Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС (пункт 5 Порядку № 1103). З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (частина 4 статті 266 КУпАП, пункт 9 Інструкції №1452). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6 Порядку № 1103). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103). Отже, із системного аналізу положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452 та Порядку № 1103 вбачається, що акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння оформлюється працівником поліції в разі погодження водія на такий огляд. Якщо водій від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовився, то за його згодою поліцейський має скласти направлення для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. В разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки або проведення огляду у закладі охорони здоров`я складається протокол про адміністративне правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, проведення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, відповідає вимогам статті 266 КУпАП та пунктів 6, 7 Інструкції № 1452, пункту 5 Порядку № 1103. З цих же підстав необґрунтованими є доводи захисника про те, що протокол мав бути складений інспектором за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_1 начебто наполягав на проходженні огляду на стан сп`яніння ще й в медичному закладі, спростовуються зазначеними вище доказами по справі. Твердження апеляційних скарг про те, що відсутність відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора поліції, унеможливлює встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не можуть прийматись до уваги. Згідно листа від 01 квітня 2021 року за підписом заступника начальника начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Миколаївській області ДПП, який надійшов на адресу апеляційного суду 05 квітня 2021 року, відеозапис за фактом вчинення ОСОБА_1 08 грудня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відсутній на станціях заряджання та копіювання даних, відео з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, зберігаються 30 діб. Причини того, чому диск з відповідним відеозаписом не був долучений до матеріалів даної справи викладені в рапорті інспектора поліції (а.с. 7). Водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язкове проведення відеозапису під час складання протоколу за правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Відсутність відеозапису моменту зупинки транспортного засобу не виключає настання відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на те, що факт керування автомобілем зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківка результату тестування на алкоголь № 1631, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Доводи апеляційних скарг про те, що суд розглянув справу за відсутності апелянта та його захисника не можуть бути достатніми для скасування постанови, оскільки права ОСОБА_1 були реалізовані в суді апеляційної інстанції, де він та його захисник Ігнатов Д.І. надали суду свої пояснення по суті правопорушення та навели доводи на захист апелянта. Проте будь-яких вагомих доказів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 130 КУпАП, ними не надано. Посилання апеляційних скарг на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справах № 560/751/17 та 357/10134/17 за подібних правовідносин, не свідчить, що суд першої інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування такого висновку, оскільки висновки суду касаційної інстанції у цих справах хоч і зроблені за подібних правовідносин, проте за встановлення інших фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин справи, яка переглядається, що виключає можливість його застосування. До того ж, апеляційним судом встановлено, що 28 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 вже складався протокол про адміністративне правопорушення, за фактом керування транспортним засобом автомобілем «Kia Sorento», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказана постанова залишена без зміни постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року. За такого, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції, як того просить апелянт, відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Ігнатова Дмитра Івановича залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду І.В. Лівінський