Постанова 4851 № 820/4527/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 р.Справа № 820/4527/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мельников Р.В.) від 04.12.2020 року по справі № 820/4527/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Заявник, АТ "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив: встановити судовий контроль за виконанням відповідачем - Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 820/4527/17 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі № 820/4527/17 належним чином та у повному обсязі; зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду звіт про виконання додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 820/4527/17 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі № 820/4527/17, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України. В обґрунтування вимог зазначив, додатковим рішенням від 10.10.2019 року у справі №820/4527/17 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі № 820/4527/17 стягнуто на користь Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. та 4000,00 грн. відповідно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Підприємством було отримано виконавчі листи для примусового виконання рішень суду, які подано до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області в січні 2020 року. В подальшому, підприємством було направлено на адресу Державної казначейської служби України заяву з проханням виконати судові рішення, проте листом від 05.10.2020 року підприємство було повідомлено про те, що на 2020 рік було передбачено бюджетною програмою 600,00 млн. гри., з яких виплачено 400,24 млн. грн. першій черзі погашення заборгованості, а станом на день складення листа у Казначействі обліковуються невиконаних рішень: за 1-ю чергою - 95,01 млн. грн., за 2-ю чергою - 73,24 млн. грн., за 3-ю чергою - 4655,38 млн. грн. Так, представником заявника вказано, що оскільки заборгованість перед підприємством на рік, не вистачає навіть для погашення у 1-й та 2-й черзі, то вказане може привести до значно тривалого (декілька років) невиконання рішень суду, або взагалі до їх невиконання. Отже, підприємством було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області лист із пропозицією в добровільному порядку виконати рішення суду та виплатити стягнуті судовими рішеннями кошти, проте листом від 06.10.2020 заявника було повідомлено про те, що виконання рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також вказано, що кошти на виконання рішень суду щодо стягнення з органів Пенсійного фонду України в Харківській області судового збору бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2020 рік не передбачені. На думку заявника, з наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відповідей вбачається, що останнє намагається ухилитись від виконання рішень суду, відмовляючи підприємству виплатити кошти, стягнуті на його користь судовими рішеннями. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року по справі № 820/4527/17 у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" в порядку ст. 382 КАС України по адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" про стягнення заборгованості відмовлено. Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяви про встановлення судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Від позивача у справі та від представника відповідача до суду надійшли клопотання, в яких вони просять розгляд справи проводити без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд" (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32). Стаття 13 Конвенції (995_004) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року). Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України. Частиною 1 ст. 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання. Отже, заявник не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. Апеляційний суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, а, отже, під час прийняття рішення у справі наділений відповідним правом, а не обов`язком. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а. Судовим розглядом встановлено, що у справі № 820/4527/17 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" про стягнення заборгованості відмовлено. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено частково; стягнуто на користь Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; у задоволення решти вимог заяви відмовлено. Як правильно вказав суд першої інстанції, вказані обставини свідчать, що у цьому випадку на суб`єкта владних повноважень, яким у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням суду не було покладено жодних зобов`язань, оскільки останній перебуває у статусі позивача. Крім того, заявником у суді першої інстанції не доведено факт можливого тривалого невиконання рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу. На час постановляння рішення апеляційним судом не встановлено об`єктивних обставин чи пересторог щодо можливого невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень в цій частині. Колегія суддів звертає увагу, що заявником не наведено обґрунтованих аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, а також не надано доказів в підтвердження наміру позивача на ухилення від виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року по справі №820/4527/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 19.04.2021 року