Постанова 4818 № 638/10716/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Харків справа №638/10716/19 провадження №22-ц/818/918/21 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання: Супрун Я.С., сторони по справі: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 28 жовтня 2019 року у складі судді Цвіри Д.М., УСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Укрзалізниця»), яким просив визнати незаконним наказ №169/ос від 27.06.2019 про припинення з ним трудового договору за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та поновити його на посаді провідника пасажирських вагонів моторвагонного поїзду Виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 30.06.2019; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з вини роботодавця з 30.06.2019 по день винесення рішення, з урахуванням, що година його праці коштує 70,13 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.07.2001 він був прийнятий контролером-ревізором приміських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів Управління Південної залізниці. 30.06.2002 був переведений у Харківську дирекцію залізничних перевезень за домовленістю між керівниками, контролером-ревізором. 16.08.2002 переведений ревізором Красноградської дільниці. 08.04.2003 був переведений до Харківського загону воєнізованої охорони, стрільцем по охороні вантажів в стрілецько-пожежну команду ст. Лозова. 22.09.2003 був переведений до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці ревізором-інструктором по контролю пасажирських поїздів Красноградської ревізорської дільниці. 09.12.2003 переведений контролером-ревізором пасажирських поїздів Красноградської дільниці за умовами контракту. 28.02.2007 переведений до Харківської вагонної дільниці. З 05.03.2007 по 01.05.2008 працював провідником пасажирських вагонів по контракту. 01.05.2008 був переведений до Служби пасажирських перевезень Південної залізниці. З 06.05.2008 по 31.12.2008 працював контролером-ревізором пасажирських поїздів дільниці з контролю приміських пасажирських поїздів за умовами контракту. 31.12.2008 був переведений до Моторвагонного депо Харків. З 09.01.2009 по 30.06.2019 працював провідником пасажирського вагону вагонного поїзда ВП «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». 30.06.2019 був звільнений у зв`язку з закінченням строку дії контракту по пункту 2 статті 36 КЗпІІ України згідно наказу №169/ос від 27.06.2019. Також позивач зазначив, що він був обраний до складу виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Моторвагонного депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці 25.04.2019. 04.05.2019, вх. №27, було повідомлено належним чином роботодавця. З цього часу роботодавець не бажав спілкуватися з позивачем. Укладений з позивачем контракт №615 від 09.01.2009 неодноразово переукладався. 31.05.2019 ОСОБА_1 вперше отримав повідомлення, що 30.06.2019 контракт закінчується і нібито прийнято рішення не продовжувати строку дії контракту. Вперше позивач отримав повідомлення, що з ним не буде продовжено контракт менше ніж за місяць. З повідомлення ОСОБА_1 вперше дізнався, що нібито 26.04.2019 вирішувалось питання про продовження контракту; по вказаному факту позивачу нічого не було відомо. Своїх пояснень чи міркувань з цього приводу він не міг надати. Профком Вільної профспілки Південної залізниці 05.06.2019, вих. №68, намагався з`ясувати з приводу дій, направлених проти позивача, однак роботодавець відповіді не надав. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 задоволена. Скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» регіональної філії «Південна залізниця» виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» від 27.06.2019 за №169/ОС, відповідно до якого з ОСОБА_1 припинено трудовий договір (контракт) та звільнено 30.06.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагону (моторвагонного поїзда) АТ «Укрзалізниця» регіональної філії «Південна залізниця» виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків». Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48342,20 грн. Ухвалено допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 09.01.2009 по 30.06.2019 працював провідником пасажирського вагону вагонного поїзда ВП «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». 30.06.2019 був звільнений у зв`язку з закінченням строку дії контракту по пункту 2 статті 36 КЗпП України згідно наказу №169/ос від 27.06.2019. ОСОБА_1 був обраний до профспілкового органу ППО ВП «МдХ» регіональної філії «ПЗ» ПАТ «УЗ» ВППЗ членом контрольно-ревізійної комісії професійного комітету. Протоколом розгляду висновків комісії з питань продовження дії контрактів з провідниками пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» від 25.04.2019, 26.04.2019, нарада постановила та погодилась з протокольним рішенням начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.04.2019 в частині не продовження дії контракту з ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням планових завдань лише 1-2 місяці на протязі минулого року та наявності дисциплінарних стягнень. Суд прийшов до висновку, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідач не звертався з обґрунтованим письмовим поданням роботодавця про розірвання трудового договору з працівником та не отримав рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 . Посилаючись на встановлення судом незаконності звільнення позивача із займаної ним посади, суд прийшов до висновку про поновлення позивача із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, представники АТ «Укрзалізниця» подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.10.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосував положення норм матеріального права, а саме застосував норми статей 43, 43-1 КЗпП України, які не підлягають застосуванню до випадків розірвання строкового трудового договору у зв`язку з закінченням строку його дії, не застосував до спірних правовідносин положення статей 21, пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а також допустив порушення статей 12, 76-78, 81, 89, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). Апелянт зазначає, що звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового договору, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Роботодавцем було прийнято рішення про припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку дії контакту (протокол засідання комісії по укладанню та аналізу виконання контрактів провідників пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) з розгляду матеріалів щодо укладання та продовження терміну дії контрактів (аналізу виконання умов контрактів) від 25.04.2019 (відповідно до вимог Положення засідання комісії проводилось за участі Первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, а саме: голови ОСОБА_2 ) та протокол розгляду висновків комісії з питань продовження дії контрактів з провідниками пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» від 25.04.2019). За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на відсутність звернень відповідача до виборного профспілкового органу підприємства, членом якого є ОСОБА_1 , з обґрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору та відсутність згоди профспілки на розірвання трудового договору, оскільки зазначена позивачем процедура попереднього отримання згоди профспілкового комітету на звільнення працівника до спірних правовідносин не має відношення, так як положення статей 43, 43-1 КЗпП України застосовуються до випадків розірвання трудового договору, який укладено на невизначений строк, а також розірвання строкового трудового договору до закінчення строку його чинності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (пункт 4 статті 36 КЗпП України). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи, що суд постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач вважає, що представник відповідача намагається ввести суд в оману, посилаючись на те, що 25.04.2019 року, нібито, відбулося засідання комісії за участю голови профкому ОСОБА_2 та позивача і там обговорювалося питання щодо доцільності продовження з ним контракту. В дійсності ніякого обговорення показників його роботи 25.04.2019 року не було, а було лише повідомлено, що його заява про бажання працювати на даній посаді буде вирішуватися на комісії в регіональній філії «Південна залізниця». Саме тому в протоколі засідання комісії від 25.04.2019 р. немає підпису голови профкому ОСОБА_2 , а відповідач, після отримання позовної заяви, включив пункт, що нібито дане питання по задоволенню заяви позивача про продовження виробничих відносин вирішувалось 25.04.2019. Позивач також просив звернути увагу на зміст пункту 2 ст. 36 КЗпП України, яким передбачено, що безумовною підставою припинення строкового трудового договору є також наявність умови, що жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Однак беззаперечним є той факт, що він звернувся із заявою про бажання продовжити працювати на підприємстві, проте його звернення залишилось без задоволення без зазначення підстав. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року змінено, з викладенням мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із порушенням відповідачем встановленого законом порядку вирішення питання про припинення трудового договору з ОСОБА_1 є вірними. При цьому апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення щодо порушення відповідачем гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України, зазначивши, що відповідачем не надано доказів обґрунтованості рішення не продовжувати строк дії контракту з ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю дисциплінарних стягнень та систематичним невиконанням планових завдань з продажу квитків. Отже, порушення АТ «Укрзалізниця» встановленого на підприємстві порядку вирішення питання щодо продовження строку дії трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 є підставою для задоволення позову відповідно до положень статті 235 ЦПК України. Постановою Верховного суду від 28 жовтня 2020 року касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України. Укладений з позивачем 09 січня 2009 року строковий трудовий контракт, який у подальшому продовжувався на підставі щорічно укладених між сторонами додаткових угод, був оформлений відповідно до положень трудового законодавства, а саме статей 2124 КЗпП України. Таким чином, підписання ОСОБА_1 09 січня 2009 року контракту з подальшим внесенням узгоджених сторонами змін до нього, вказують на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначені у контракті. Проте, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не вказав, яка норма КЗпП України передбачає поновлення ОСОБА_1 на роботі за визначених ним підстав, а саме відсутності обґрунтованості рішення продовжувати строк дії контракту з позивачем у зв`язку з наявністю дисциплінарних стягнень та систематичним невиконанням планових завдань з продажу квитків. Передбачена частиною 3 статті 252 КЗпП України й частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Проте апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення щодо порушення відповідачем гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України, яка гарантує отримання попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок), не зупинив провадження по справі та не запитав відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», призначено до розгляду судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2021 року запитано згоду або відмову у наданні згоди первинної профспілкової організації Виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці на звільнення позивача ОСОБА_1 з посади провідника пасажирських вагонів моторвагонного поїзду Виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі п. 2 статті 36 КЗпП України. Провадження у справі зупинене. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення положень КЗпП України, вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідач не звертався з обґрунтованим письмовим поданням роботодавця про розірвання трудового договору з працівником та не отримав рішення профспілки про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 . Посилаючись на встановлення судом незаконності звільнення позивача із займаної ним посади, суд прийшов до висновку про поновлення позивача на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. 09.01.2009 року між Моторвагонним депо м. Харків Південної залізниці та ОСОБА_1 було укладено контракт з працівником №615 (т.1, а.с. 49). Згідно підпункту а) пункту 17 указаного контракту цей контракт припиняється після закінчення строку дії контракту. Відповідно до пункту 23 контракту його умови можуть бути змінені тільки за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, складених у письмовій формі, які є невід`ємною частиною даного контракту. В подальшому відповідач кожного року укладав з ОСОБА_1 додаткові угоди до контракту №615 від 09.01.2009 року, якими продовжувався лише строк дії контракту, а саме: 28.10.2009 до 31.12.2010 (т. 1, а.с. 54), 28.10.2010 до 30.06.2011 (т. 1, а.с. 57), 29.04.2011 до 31.12.2011 (т. 1, а.с. 60), 25.10.2011 до 31.12.2012 (т. 1, а.с. 63), 22.02.2012, яким були внесені зміни до п. 6.3 контракту № 615 від 09.01.2009 щодо умов звільнення працівника і розірвання контракту з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії (т. 1, а.с. 66), 30.10.2012 до 31.12.2013 (т. 1, а.с. 69), 31.10.2013 до 30.06.2014 (т. 1, а.с. 71), 27.01.2014, в зв`язку з необхідністю приведення найменування професій у відповідність із рекомендованим переліком професій на залізничному транспорті, до 30.06.2014 (т. 1, а.с. 74-76), 30.04.2014 до 30.06.2015 (т. 1, а.с. 80). 05.01.2015 сторони уклали додаткову угоду до контракту № 615 від 09.01.2009, в якій пунктом 21 передбачено, що рішення про продовження строку дії Контракту або припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку дії контракту приймається роботодавцем з урахуванням пропозиції комісії підприємства (відокремленого підрозділу) по укладенню та аналізу виконання умов контрактів, до складу якої входить представник профспілкової організації, членом якої є працівник. Даною додатковою угодою строк дії контракту продовжений до 30.06.2015 (т. 1, а.с. 81-84). 29.04.2015 між Відокремленим підрозділом «Моторвагонне депо Харків» державного підприємства «Південна залізниця» і ОСОБА_1 укладена додаткова угода до контракту № 615 від 09.01.2009, якою термін дії контракту продовжений до 30.06.2016 (т. 1, а.с. 87). 01.12.2015 між Виробничим підрозділом «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до контракту № 615 від 09.01.2009 в зв`язку з утворенням ПАТ «Українська залізниця» (т. 1, а.с. 88). Додатковою угодою від 26.04.2016 до контракту №615 від 09.01.2009, укладеною між Відокремленим підрозділом «Моторвагонне депо Харків» державного підприємства «Південна залізниця» і ОСОБА_1 , строк дії контракту продовжений до 30.06.2017 (т. 1, а.с. 91); додатковою угодою від 26.04.2017 строк дії контракту продовжений до 30.06.2018 (т. 1, а.с. 94); додатковою угодою від 27.04.2018 до 30.06.2019 (т. 1, а.с. 97). Згідно протоколу засідання комісії по укладанню та аналізу виконання контрактів провідників пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) при начальнику виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 від 25.04.2019, на якому, серед інших був присутній голова профспілкової організації ОСОБА_2 , запрошений, серед інших, ОСОБА_1 , нарада пунктом 2 постановила: загальним рішенням комісії було не рекомендовано продовження терміну дії контрактів, зокрема, ОСОБА_1 . Протокол підписаний начальником моторвагонного депо Харків ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 101). Згідно протоколу розгляду висновків комісії з питань продовження дії контрактів з провідниками пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» від 25.04.2019, датованого 26.04.2019, нарада постановила погодитись з протокольним рішенням начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.04.2019 в частині не продовження дії контрактів з провідниками пасажирського вагона (моторвагонного поїзда), серед яких з ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням планових завдань лише 1-2 місяці на протязі минулого року та наявністю дисциплінарних стягнень (т. 1, а.с. 102-103). 31.05.2019 адміністрацією відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про те, що термін дії контракту № 615 від 09.01.2009 закінчується 30.06.2019. На підставі висновків комісії регіональної філії «Південна залізниця» з питань продовження дії контрактів з провідниками пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» від 26.04.2019 прийнято рішення не продовжувати строк дії даного контракту. Повідомлено, що трудовий договір з ОСОБА_1 буде припинено 30.06.2019 згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 104). Згідно наказу (розпорядження) №169/ОС від 27.06.2019 «про припинення трудового договору (контракту)» начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» провідника пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) ОСОБА_1 звільнено з 30.06.2019 за п. 2 ст. 36 КЗпП України по закінченню строку дії контракту (т. 1, а.с. 105). На виконання ухвали апеляційного суду вільною профспілкою Південної залізниці Вільної профспілки залізничників України (ВПЗУ) Конфедерації вільних профспілок України (КВПУ) надано витяг з протоколу №1 від 26.01.2021 засідання профкому ВППЗ, за змістом якого згоди на припинення трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з посади провідника пасажирських вагонів моторвагонного поїзда Виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» вирішено не надавати. Зазначено, що підставою для даного рішення є грубе порушення представником роботодавця статті 43 Конституції України, статей 39, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статей 140-142, 148, 149, 252 КЗпП України. Рішення прийнято одноголосно (т. 2, а.с. 141-145). Згідно витягу з протоколу №1 від 29.01.2021 засідання профкому ППО ВП «МдХ» регіональної філії «ПЗ» ПАТ «УЗ» ВППЗ постановлено згоди на припинення трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України не надавати. Зазначено, що підставою для даного рішення є грубе порушення представником роботодавця статті 43 Конституції України, статей 39, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статей 140-142, 148, 149, 252 КЗпП України. Рішення прийнято одноголосно (т. 2, а.с. 154-158). Відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору. Згідно до офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року №12-рп/98, контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 КЗпП України) (абзац 1 пункту 5 мотивувальної частини). На момент прийняття Конституційним Судом України рішення №12-рп/98 положення частини 3 статті 21 КЗпП України передбачали, що сфера застосування контракту визначається законодавством. Надаючи офіційне тлумачення цій нормі Конституційний Суд України зазначив, що терміном «законодавство» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Згідно з пунктом 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170, контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку. Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Згідно пункту 21 контракту № 615 за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк. Відповідно до частини 2 статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 23 цього Кодексу. Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини 2 статті 39-1 КЗпП України. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі №753/16193/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі №761/27037/17-ц, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі №757/26016/17-ц зроблено висновок, що «підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України». Статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу для яких характерне саме одностороннє волевиявлення останнього при відсутності волевиявлення працівника. Статтею 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу. Це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу. Указаною статтею визначено загальні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Окрім загальних підстав, що визначають обов`язок власника отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) для розірвання трудового договору, в статті 252 КЗпП України визначено і спеціальні підстави, які встановлюють для власника або уповноваженого ним органу такий обов`язок. Так, частиною 3 статті 252 КЗпП України визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Ця норма встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі статтею 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна норма передбачена частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року №1045, в редакції Закону №2886 від 13.12.2001. Обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін чинне законодавство України не передбачає. ОСОБА_1 уклав строковий трудовий договір (контракт), виразивши свою волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. За змістом статтей 1, 3, 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року положення цієї Конвенції застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадків, коли вони застосовуються шляхом колективних договорів, рішень арбітражних або судових органів, чи будь-яким іншим способом, який відповідає національній практиці. За метою цієї Конвенції терміни «звільнення» та «припинення трудових відносин» означають припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця. Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Звільнення у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України здійснюється з додержанням загальних вимог щодо порядку звільнення та не потребує наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу. Враховуючи положення статті 43 КЗпП України при припиненні трудових відносин між сторонами з підстав закінчення строку трудового договору, відсутні підстави для отримання попередньої згоди професійної спілки, членом якої є позивач. Сторони домовилися про припинення контракту по закінченню строку його дії, тому на таку домовленість між сторонами не може впливати рішення професійної спілки. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції викладені обставини не врахував та не вказав, яка норма КЗпП України передбачає поновлення ОСОБА_1 на роботі за визначених ним підстав, а саме: відсутності обґрунтованості рішення продовжувати строк дії контракту з позивачем у зв`язку з наявністю дисциплінарних стягнень та систематичним невиконанням планових завдань з продажу квитків. Укладений з позивачем 09.01.2009 строковий трудовий контракт, який у подальшому продовжувався на підставі щорічно укладених між сторонами додаткових угод, був оформлений відповідно до положень трудового законодавства, а саме статей 2124 КЗпП України. Отже, підписання ОСОБА_1 09.01.2009 контракту з подальшим внесенням узгоджених сторонами змін до нього, вказують на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначені у контракті, в тому числі, позивачем прийнято і строковий термін дії контракту. Контрактом передбачено, що на протязі двох останніх місяців строку дії контракту сторони можуть укласти угоду про продовження дії контракту на новий строк. Якщо така угода до дня закінчення дії контракту не буде укладена, контракт вважається припиненим. Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що контракт діяв строком до 30.06.2019. У встановленому законом порядку позивачем контракт не оспорювався та не визнавався недійсним. Оскільки контракт з позивачем було укладено на певний строк, колегія суддів вважає, що за відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії, правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Наказом (розпорядженням) начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» звільнено ОСОБА_1 з посади провідника пасажирського вагону (моторвагонного поїзда) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 30.06.2019 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Із зазначеним розпорядженням позивач був ознайомлений, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. Колегія суддів проходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 погодився з умовами контракту №615 від 09.01.2009, строк дії якого продовжувався щорічними додатковими угодами до нього і закінчився 30.06.2019, припинення трудових відносин між АТ «Укрзалізниця» і ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. З підстави наведеного судова колегія вважає, що звільнення позивача з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства. Таким чином, у порушення статей 89, 263264 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми трудового законодавства, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", §23). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга представників АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням у справі нової постанови про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст рішення складений 19 квітня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук