Постанова 4815 № 570/1833/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 570/1833/19 Провадження № 22-ц/4815/450/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бакуна Андрія Юрійовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Красовського О. О., ухвалене в м. Рівне об 13 годині 06 хвилин, повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів кредитором спадкодавця. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 існували господарські правовідносини, що виникли згідно укладених договорів №К-11 від 25.04.2016р. та №-К11/17 від 03.01.2017р., відповідно до яких позивачкою надавалися платні послуги з друкування та виготовлення газети «Клеванський тракт». Зазначала, що з 25.04.2016 року до 2018 року нею було надано послуги на загальну суму 39 698, 79 грн., з яких оплачено лише 11 000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На момент смерті заборгованість становила 28 698, 79 грн. Оскільки зобов`язання щодо сплати боргу входять до складу спадщини, то 01.03.2019 позивачкою було направлено претензію кредитора до спадкоємця боржника ОСОБА_4 щодо погашення боргу, однак жодних дій щодо сплати заборгованості відповідачем не здійснено. Просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28 698, 79 грн, а також судові витрати. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ч. 2 ст. 1281 ЦК України (в редакції чинній на дату смерті боржника), згідно якої кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги та обґрунтоване тими обставинами справи, які підтверджують, що позивач як кредитор звернувся до відповідача як спадкоємці боржника після спливу шестимісячного строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильної оцінки фактичних обставин справи, представник ОСОБА_1 адвокат Бакун Андрій Юрійович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 існували договірні відносини по виконанню послуг із друку та виготовлення газет, зокрема газети «Клеванський тракт», і такі договірні відносини закінчилися 31 грудня 2017 року. Додає, що надрукована продукція була прийнята замовником від виконавця, і це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів наданих послуг, де вказана ціна за одиницю та загальна вартість послуг, підписаних обома сторонами договору (з боку замовника підписано ОСОБА_3 з відтиском печатки). Доводить, що факт друку і розповсюдження зазначеного видання протягом 2016-2017 років підтверджується, у тому числі, й архівними фондами ряду бібліотек, відомостями з офіційних сайтів органів місцевого самоврядування, адже в ній публікувалися акти цих органів тощо. І навіть після смерті ОСОБА_3 . Стверджує, що при дослідженні правових підстав продовження зобов`язань фізичної особи після припинення підприємницької діяльності судом помилково застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.08.2017 року у справі № 3-3947к06, та не враховано Акту звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2016 року по грудень 2017 року, згідно якого заборгованість ФОП ОСОБА_3 станом на 31 грудня 2017 року становила 28 698,79 гривень. Додає, що ця заборгованість не була погашена, і доказів протилежного не встановлено. Стверджує, що позиція суду першої інстанції щодо пропуску преклюзивного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, є помилковою та безпідставною, оскільки будь-які докази того, що позивач могла дізнатися чи знала про смерть ОСОБА_3 відсутні. Пояснює, що сторони не перебували у тісних стосунках, у 2018 році не співпрацювали разом, і про смерть ОСОБА_3 позивачка дізналася наприкінці лютого 2019 року. Зазначає, що шестимісячний термін пред`явлення вимоги обраховується не з дня відкриття спадщини, а від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а оскільки позивач дізналася про смерть ОСОБА_3 лише лютому 2019 року, то терміни звернення з претензією до нотаріуса01.03.2019 року та до суду з позовом від 10.04.2019 року не порушують встановлених ст. 1281 ЦК України. Звертає увагу, що така його думка відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.10.2019 року у справі № 482/2073/15-ц, провадження № 61-33334св18. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції,, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Мартинов Олексій Юрійович вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що між позивачкою ФОП ОСОБА_1 та батьком відповідача - ФОП ОСОБА_3 існували господарські правовідносини, що виникли згідно укладених договорів №К-11 від 25.04.2016 та №-К11/17 від 03.01.2017 року, відповідно до яких позивачкою надавалися платні послуги з друкування та виготовлення газети «Клеванський тракт» (а.с.10, 13). Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Факт надання позивачкою послуг із друку газети «Клеванський тракт» в період з 05 травня 2016 року по 02 листопада 2017 року підтверджується наявними у матеріалах справи Актами надання послуг, підписаними з боку Замовника ФОП ОСОБА_3 та з боку Виконавця ФОП ОСОБА_1 , що оформлені та завірені належним чином (а.с. 21-64). У Акті надання послуг № 535 від 02.11.2017 року з боку Замовника зазначено зобов`язання: «Зобов`язуюсь погасити заборгованість у сумі 36 698,79 грн з урахуванням даного акту до 30.05.2018 року». Міститься дата 02.11.2017р. та особистий підпис ФОП ОСОБА_3 (а.с. 64). Акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2016 року по грудень 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 підтверджує, що батьком відповідача було сплачено із існуючої заборгованості перед позивачкою 11 000,00 гривень, та станом на 31.12.2017 року заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед ФОП ОСОБА_1 становить 28 698,79 грн (а.с. 16). Така ж сума заборгованості підтверджена Карткою рахунку 361 за 01.05.2016 08.04.2019 (а.с. 17-20). Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність 17 травня 2018 року. Згідно ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Однією з особливостей припинення зобов`язань для фізичної особи підприємця є те, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за кредитними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Такий висновок закріплений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 03.07.2018 року у справі № 12-113гс18. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено факт існування заборгованості ФОП ОСОБА_3 перед ФОП ОСОБА_1 в розмірі28 698,79 грн., яка наявність та розмір якої відповідачем не спростовані. Як встановлено судом, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем після його смерті є відповідач ОСОБА_2 . Дані обставини визнані сторони, а тому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися в наслідок його смерті. У разі смерті фізичної особи боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна, боржників за зобов`язанням. Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України (в редакції чинній на дату смерті боржника) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що про смерть ОСОБА_3 їй стало відомо наприкінці лютого 2019 року. У відповідності до положень ст.. 1282 ЦК України позивачка звернулася з претензією кредитора до спадкоємця ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 за вих..№ 01-03/2017 з вимогою погасити заборгованість ФОП ОСОБА_3 в розмірі 28 698,79 грн у строк до 31 березня 2019 року. Претензія отримана відповідачем 02 березня 2019 року, проте залишена ним без виконання і реагування. Одночасно з претензією до спадкоємця свого боржника ОСОБА_1 надіслала претензію кредитора до приватного нотаріуса Дацюк Світлани Георгіївни з проханням вжити заходів по охороні спадщини в межах наявного перед нею боргу (а.с. 71). Жодних доказів того, що позивачці було відомо про смерть ОСОБА_3 в часі раніше, ніж тоді, коли вона стверджує, стороною відповідача не надано і судом їх також не здобуто. З матеріалів справи вбачається, що у 2018 році між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 не було договірних правовідносин, будь-яких інших відносин між ними не існувало, спадкоємці боржника також не повідомили позивачку про факт його смерті. Апеляційний суд також враховує ч. 1 ст. 1281 ЦК України, яка встановлює обов`язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб, і яка відповідачем не була дотримана. У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про те, що шестимісячний термін пред`явлення вимоги для позивачки обраховується не з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а з моменту, коли вона дізналася про смерть останнього та відкриття спадщини по його смерті в лютому 2019 року, тобто строки звернення з претензією кредитора до спадкоємця боржника та до нотаріуса 01.03.2019 року, а також звернення до суду з цим позовом 10 квітня 2019 року не порушують встановлених статтею 1281 ЦК України строків. У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.11.2019 року по справі № 311/1811/16-ц, зазначено, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців`н е тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявності у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 та необхідність їх задоволення судом в повному обсязі. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом було неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють зобов`язальні правовідносини, зокрема, виконання договорів позики, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як видно з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 741,20 грн та 1146,80 грн судовий збір за подачу апеляційної скарги (а.с. 1, 166). Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то у відповідності до ст.141 ЦПК України, до відшкодування відповідачем на користь позивача підлягає сума 1 888,00 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бакуна Андрія Юрійовича задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів кредитором спадкодавця задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 28 698 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 79 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.