Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/4210/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4210/21Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 33/817/192/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2021 р. cуддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. з участю апелянта ОСОБА_1 , її представника адвоката Турчин Кукаріної І. В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , його захисника адвоката Балабана П. М., розглянувши в м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2021 року провадження в адміністративній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. Апелянт із оскаржуваною постановою не погоджується, вважає, що викладені у ній висновки про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не відповідають обставинам справи. Зазначає, що у постанові місцевого суду не відображено показань свідків у всій повноті, а висновок суду про суперечливість свідків не деталізовано. У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що долучений ОСОБА_2 до його письмових пояснень відеозапис не є безперервним, час запису достовірно встановити неможливо. Вважає, показазання потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які були надані в судовому засіданні місцевого суду, у системному взаємозв`язку із іншими доказами, які містяться у матеріалах адміністративної справи, свідчать про наявність у діях ОСОБА_2 інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення. Одним із доводів апелянта щодо незаконності прийнятого рішення є також те, що місцевий суд не врахував, що потерпілим від домашнього насильства є також малолітній ОСОБА_4 , оскільки внаслідок протиправної поведінки батька щодо потерпілої ОСОБА_1 , допущеної у присутності дитини, малолітній ховався від батька під ковдрою, плакав, нервував, його довелось довго заспокоювати. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Турчин Кукаріну І. В., які просили задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення місцевого суду, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника адвоката Балабана П. М., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення місцевого суду залишити без змін, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Так, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення: чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №520238 від 28.02.2021, 16 лютого 2021 року близько 19:00 год. громадянин ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_1 в присутності малолітньої дитини - ОСОБА_4 , 2018 року народження, домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурними словами та погрозами розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю. Закриваючи провадження у даній справі про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлена наявність в діях гр. ОСОБА_2 обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, його об`єктивної сторони. Вважаю зазначені висновки місцевого суду обґрунтованими. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі. Так, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника. У даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення фактично не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому не конкретизовано, в чому саме полягало психологічне насильство, вчинене ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , та чи завдана шкода психічному здоров`ю потерпілому, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно із ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суддя місцевого суду прийшов до правильного висновку, що складений стосовно ОСОБА_2 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що згідно із положеннями ст. ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Неприйнятними є доводи апелянта про те, що винність особи доведена поясненнями потерпілої особи, оскільки із наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вони не підтверджують обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ18 №520238 від 28.02.2021. Крім цього, як вбачається із постанови місцевого суду, показання, надані в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не підтверджують фактів вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно потерпілої ОСОБА_1 в присутності їх сина, на що було звернуто увагу суддею місцевого суду. Враховуючи вищевикладене, при розгляді апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_1 не встановлено порушень суддею місцевого суду норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене вважаю, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2021 року, якою закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є законною, обґрунтованою, і підстави для її скасування, як того просить апелянт, - відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В: Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2021 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 , - без задоволення. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя