Постанова 4876 № 908/1627/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.04.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1627/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 (повний текст судового рішення складено 28.10.2020, суддя Азізбекян Т.А.) у справі за первісним позовом агропромислового приватного науково - виробничого підприємства "Агротехсервіс", м.Запоріжжя до відповідача Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, м. Мелітополь, Запорізька область третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа-підприємець Нема Дмитро Віталійович , м. Мелітополь, Запорізька область про стягнення подвійної плати за користування річчю за зустрічним позовом Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, м. Мелітополь, Запорізька область до відповідача-1 Агропромислового приватного науково - виробничого підприємства "Агротехсервіс", м.Запоріжжя до відповідача-2 фізичної особи - підприємця Нема Дмитра Віталійовича, м.Мелітополь, Запорізької області про визнання недійсним договору оренди ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних та зустрічних позовних вимог Агропромислове приватне науково-виробниче підприємство "Агротехсервіс" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Таврійського державного агротехнологічного університету про стягнення заборгованості в сумі 1 138 000,00 грн за договором оренди № 1 від 15.06.2012. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 15.06.2012 між агропромисловим приватним науково - виробничим підприємством «Агротехсервіс» (орендодавець) та Таврійським державним агротехнологічним університетом (орендар) укладений договір оренди № 1 комбайну зернозбирального «Славутич» КЗС-9-1, 2008 року випуску. Строк оренди закінчився 30.11.2014, однак орендар не повернув орендодавцю у передбачені законодавством строки предмет оренди. У зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем комбайну з оренди, позивачем відповідно до приписів ст.785 Цивільного кодексу України була нарахована відповідачу подвійна орендна плата за користування предметом оренди у розмірі 1138000,00 грн. Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного звернувся до Господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до агропромислового приватного науково-виробничого підприємства "Агротехсервіс" та фізичної особи-підприємця Нема Дмитра Віталійовича про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.06.2012 укладеного між фізичною особою-підприємцем Нема Дмитром Віталійовичем та Агропромисловим приватним науково-виробничим підприємством "Агротехсервіс". Позивач за зустрічним позовом вказує, що предметом оспорюваного договору є комбайн зернозбиральний «Славутич» КЗС-9-1 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_1 заводський номер двигуна ЯМЗ -238 АК № НОМЕР_2 , проте предметом договору оренди № 1 від 15.06.2012, що укладений між Агропромисловим приватним науково - виробничим підприємством «Агротехсервіс» та Таврійським Державним Агротехнологічним університетом є комбайн зернозбиральний «Славутич» КЗС-9-1 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_1 заводський номер двигуна НОМЕР_3 . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація фізичної особи - підприємця Нема Дмитра Віталійовича відбулася лише 21.06.2012, оспорюваний договір укладено від імені ФОП - 01.06.2012, за 20 днів як громадянин Нема Дмитро Віталійович став фізичною особою підприємцем. Посилаючись на положення статті 799 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що оскільки Нема Д.В. на момент укладення договору був лише фізичною особою, оспорюваний договір мав бути нотаріально посвідчений. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у даній справі первісний позов Агропромислового приватного науково - виробничого підприємства "Агротехсервіс" задоволено; стягнуто з Таврійського державного агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного на користь Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства "Агротехсервіс" - 1 138 000,00 грн за договором оренди № 1 від 15.06.2012 та судовий збір в розмірі 17 070,00 грн. У задоволені зустрічного позову Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна, за наявності яких можливо стверджувати про те, що позивачем правомірно нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном в сумі 1 238 000,00 грн. Позивач за зустрічним позовом не надав суду належних, допустимих, достовірних, достатніх та необхідних доказів на підтвердження обставин, наведених у зустрічній позовній заяві. Сторони договору оренди №1 від 01.06.2012 домовилися щодо усіх істотних умов, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, а нотаріальне посвідчення договору було неможливим з об`єктивних причин. Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором. Позивач за зустрічним позовом не є стороною договору, вимога про визнання недійсним якого міститься у зустрічному позові. Цей договір жодним чином не стосується його прав, обов`язків та законних інтересів. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із зазначеним рішенням, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог; зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним договір оренди №1 від 01.06.2012, укладений між ФОП Нема Дмитром Віталійовичем та Агропромисловим приватним науково-виробничим підприємством "Агротехсервіс". Аргументуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що сторонами договору оренди комбайну №1 від 01.06.2012 визнається факт, що цей договір було укладено між юридичною особою Агропромисловим приватним науково-виробничим підприємством "Агротехсервіс" та громадянином Нема Д.В. За твердженням скаржника, зважаючи на той факт, що Агропромислове приватне науково-виробниче підприємство "Агротехсервіс" та Нема Д.В. визначають обставини, які доказують нікчемність договору оренди від 01.06.2012, стає очевидним, що АПНВП "Агротехсервіс" на момент укладення договору оренди від 15.06.2012 з Таврійським державним агротехнологічним університетом в порушення вимог ст.761 Цивільного кодексу України не був власником комбайну, не мав на нього жодних майнових пав, не був уповноваженим на укладення договору найму. Вказаний договір зачіпає інтереси заявника апеляційної скарги, оскільки саме з цього договору у АПНВП "Агротехсервіс" з`являється право укладати договір від 15.06.2012 і від дійсності та недійсності цього договору залежать обов`язки ДАТУ перед АПНВП "Агротехсервіс". Суд першої інстанції не звернув увагу, що довідки Держсільгоспінспекції України від 24.04.2013 №2914/9/2-13 та від 07.08.2014 №01-18/3684 датовані 2013-2014 роками, а це, на думку скаржника, доводить той факт, що у 2012 році гр. Нема Д.В. взагалі не звертався до Держсільгоспінспекції України для реєстрації комбайну. В довідках не йдеться про те, що Немі Д.В. відмовляють в реєстрації комбайну, в них лише містить інформація загального характеру за нечітко визначений період. АПНВП "Агротехсервіс" та Нема Д.В. не надали жодного доказу того, що зверталися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору оренди комбайна №1 від 01.06.2012 та їм було відмовлено в цьому, а також доказів того, що комбайн було передано АПНВП "Агротехсервіс", а Нема Д.В. отримав за нього грошові кошти. Договір оренди комбайна №1 від 01.06.2012 є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально. АПНВП "Агротехсервіс" та Нема Д.В. не просили суд визнати договір оренди №1 від 01.06.2012 дійсним. Суд за власною ініціативою без жодного доказу і без будь яких клопотань встановлює нікчемний договір дійсним. За твердженням скаржника, укладаючи договір оренди від 15.06.2012 з Таврійським державним агротехнологічним університетом АПНВП "Агротехсервіс" не був і не міг бути наймодавцем у контексті ст.761 Цивільного кодексу України, завідомо знав про це і усвідомлював наслідки своїх дій. Договір оренди від 15.06.2012 укладений між АПНВП "Агротехсервіс" та Таврійським державним агротехнологічним університетом є таким, що порушує публічний порядок оскільки фактично спрямований на незаконне заволодіння державним майном - грошовими коштами державної юридичної особи, і так само як договір оренди від 01.06.2012 укладений між громадянином Нема Д.В. та АПНВП "Агротехсервіс" є нікчемним з моменту його укладення. АПНВП "Агротехсервіс" та Нема Д.В. не надано оригіналів документів, долучених до матеріалів справи, з посиланням на відсутність у них оригіналів вказаних документів. Копії документів викликають у скаржника об`єктивний сумнів стосовно того, що вказані копії знято з оригінальних документів і ці документи укладено (створено) саме в час зазначений на документах. Заявник апеляційної скарги вказує, що на момент укладення між ТОВ "Запоріжоблагротехсервіс" та Нема Д.В. договору №2-3/10 від 04.03.2010 про придбання комбайну, Нема Д.В. було лише 17 років і він був неповнолітнім. В договорі №2-3/10 від 04.03.2010 вказано, що Нема Д.В. діє від свого імені і про згоду батьків та органу опіки та піклування не йдеться, а сам Нема Д.В. не надав жодних належних доказів наявності таких згод, а тому за переконанням скаржника, є висока ймовірність, що копію вказаного договору створили виключно для введення в оману суду та учасників справи. За твердженням скаржника ОСОБА_2 який діє як представник АПНВП "Агротехсервіс" та Нема Д.В. пов`язані з ОСОБА_3 і мають доступ до бланків, реквізитів та печаток ТОВ "Запоріжоблагротехсервіс" тобто можуть створити, спотворити (підробити) документи в інтересах АПНВП "Агротехсервіс". 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу агропромислове приватне науково-виробниче підприємство "Агротехсервіс" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. Позивач вважає безпідставними доводи скаржника щодо недійсності договору оренди, укладеного між Нема Д.В. та АПНВП "Агротехсервіс", його нікчемності і недійсності з моменту вчинення, оскільки жодні підстави для визнання недійсним договору оренди відсутні. Згідно з довідками Держсільгоспінспекції України, зокрема, від 24.04.2013 №2914/9/2-13, від 07.08.2014 №01-18/3684, реєстрація, тимчасова реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку машин протягом періоду часу 2012-2014 років були неможливими у зв`язку з незатвердженням на законодавчому рівні переліку адміністративних послуг та плати за їх подання, а також у зв`язку з відсутністю доступу до Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а також у зв`язку з відсутністю бланків свідоцтв про реєстрацію та номерних знаків. Дана довідка підтверджує неможливість перереєстрації права власності на комбайн на нового власника у вказаний період часу 2012-2014 роки, що унеможливило і укладення посвідченого нотаріального договору оренди вказаного комбайну. Обидві сторони вказаного договору ( Нема Д.В. та АПНВП "Агротехсервіс") вважали і вважають його дійсним, ніколи не заперечували та не заперечують його дійсність, виконували його умови та передбачені ним зобов`язання протягом тривалого часу у повному обсязі. Формальні причини ТДАТУ до форми договору в жодному разі не є підставами для визнання договору недійсним. Враховуючи наявність договору оренди, укладеного між АПНВП "Агротехсервіс" і Нема Д.В. у письмовій формі та акту приймання-передачі комбайну, підписаного вказаними сторонами, АПНВП "Агротехсервіс" мав у володінні та користуванні комбайн, мав майнові права на комбайн, був уповноважений Нема Д.В. на укладення договору суборенди, міг бути і був наймодавцем в контексті ст.761 Цивільного кодексу України. Твердження скаржника про те, що АПНВП "Агротехсервіс" при укладенні договору з ТДАТУ приховав факт, що він не є власником комбайну, спростовуються тим, що копії всіх правовстановлюючих документів на спірний комбайн та договорів, укладених щодо нього надавалися ТДАТУ раніше, ще під час користування останнім комбайном і ще тоді відповідачу було достеменно відомо про наявність договору оренди, укладеного між АПНВП "Агротехсервіс" та власником комбайну - Нема Д.В . Більш того, повна інформація щодо власника комбайну та укладений ним з АПНВП "Агротехсервіс" договір від 01.06.2012, міститься у постанові слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження від 31.12.2015 та матеріалах кримінального провадження №12015080140003503 від 21.07.2015, відкритого за заявою ТДАТУ. Скаржник не є стороною договору, вимога про визнання недійсним якого міститься у зустрічному позові. Цей договір жодним чином не стосується його прав, обов`язків та законних інтересів, а також в жодному разі не впливає на договір, укладений між АТНВП "Агротехсервіс" та ТДАТУ, зобов`язання за ним та відповідальність за невиконання його умов, штрафні санкції за ним, тощо. Жодного незаконного заволодіння майном ТДАТУ (грошовими коштами в сумі 900 000,00 грн) з боку АП НВП "Агротехсервіс" не було. Відсутні підстави для визнання договору оренди, укладеного між Нема Д.В. та АП НВП "Агротехсервіс" таким, що порушує публічний порядок, а також нікчемним. Належним чином оформлена довідка-рахунок та акт приймання-передачі комбайну від 05.03.2010 підтверджують право власності Нема Д.В. на вказаний комбайн та той факт, що саме Нема Д.В. був власником комбайну від з 05.03.2010. Доводи скаржника про ненадання позивачем доданих до позовної заяви оригіналів документів не відповідають дійсності, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача було надано суду для огляду всі наявні оригінали документів, копії яких були надані суду і містяться в матеріалах справи. Надати суду оригінали інших документів та договорів про необхідність витребування яких зазначає скаржник в апеляційній скарзі, стороною яких є АПНВП "Агротехсервіс" неможливо, оскільки вони не знаходяться і не мають знаходитися у володінні, користуванні чи розпорядженні АПНВП "Агротехсервіс". Що стосується відмінностей у підписах особи, яка підписала договір від імені ОСОБА_4 , на які посилається скаржник, позивач вказує, що дана обставина не має жодного відношення до справи, тим більше, що ОСОБА_4 був присутній у всіх судових засіданнях суду по даній справі і він не спростовує того, що договори були підписані саме ним. Стосовно віку Нема Д.В. на момент підписання договору, дана обставина не має жодного відношення до апелянта і до даної справи, оскільки ст.ст.221 та 222 Цивільного кодексу України передбачено схвалення правочину, якщо батьки, дізнавшись про вчинення правочину неповнолітнім, протягом одного місяця не заявили претензій другій стороні. Агропромисловим приватним підприємством науково-виробничим підприємством "Агротехсервіс" подано до апеляційного господарського суду заяву про застосування позовної давності, в якій заявник зазначає, що оспорюваний позивачем за зустрічним позовом договір був укладений 01.06.2012, а з позовом про визнання цього договору недійсним позивач за зустрічним позовом звернувся 09.01.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн та надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи листом з описом вкладення в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату суду від 11.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Паруснікова Ю.Б. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.02.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020; призначено справу до розгляду на 23.02.2021 на 10 годин 30 хвилин. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. у відпустці, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи, призначеної на 23.02.2021 не відбувся. Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Мороза В.Ф. (для вирішення питання про призначення справи до розгляду). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2021 для вирішення питання про призначення справи для розгляду визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А. Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.03.2021 призначено справу до розгляду на 06.04.2021. Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.04.2021 постановлено провести судове засідання у справі призначене на 06.04.2021 на 10:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon». 06.04.2021 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які надали відповідні пояснення. Нема Д.В. у поданій заяві просить розглянути справу за його відсутністю. Колегія суддів вважає, що неявка Нема Д.В. не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. 06.04.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 15.06.2012 між агропромисловим приватним науково-виробничим підприємством «Агротехсервіс» (орендодавець) та Таврійським державним агротехнологічним університетом (орендар) укладений договір оренди № 1, за умовами якого (п. 1.1.) орендодавець передає орендарю у користування на визначених у договорі умовах в тимчасове платне користування (оренду) рухоме майно комбайн зернозбиральний «Славутич» КЗС-9-1, 2008 року випуску». За домовленістю сторін комбайн може використовуватися орендарем при здійсненні господарської діяльності (збирання врожаю), проведення навчальної та науково - дослідної діяльності. Згідно п. 2.1. договору, строк оренди відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами. Відповідно до п. 2.6. договору, орендоване майно рахується переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Строк оренди починається з моменту прийняття майна по акту та складає 30 місяців (п.2.7. договору). Згідно п.п.3.3., 3.3.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати планові платежі відповідно до умов договору. У розділі 4 договору сторони визначили, що розмір орендних платежів сплачується відповідно до сум та термінів укладеного графіку та актів виконаних робіт (п.4.1.). Сума орендної плати за договором складає 30 тис.грн,/місяць (п. 4.2. договору). Розмір орендної плати за договором складає 900 тис. грн, у т.ч. 2012 рік - 210 тис. грн., 2013 рік - 360 тис. грн, 2014 рік - 330 тис. грн (п. 4.3. договору). Пунктом 5.1. договору передбачено, що орендар сплачує на рахунок орендодавця планові платежі відповідно до укладеного графіку платежів (додаток 1). Узгоджений сторонами графік платежів викладений у додатку 1 до договору - платіжному календарі, підписаному уповноваженими представниками сторін та скріпленому їх печатками (додаток 5). У відповідності до п. 3.5. договору, орендар не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати планових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору. Таким чином, за договором орендар (відповідач) зобов`язаний був щомісячно сплачувати на рахунок орендодавця (позивача) орендну плату у розмірі 30 000,00 грн на місяць. За п.8.1 договору, договір набуває чинності 01 червня 2012 року до повного виконання сторонами умов договору. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством (п. 9.4. договору). На виконання умов договору орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач), прийняв у тимчасове платне користування (оренду) комбайн зернозбиральний «Славутич» КЗС-9-1, 2008 року випуску, шасі, № НОМЕР_1 , заводський номер двигуна ЯМЗ-238 АК-4 № НОМЕР_2 . Комбайн був прийнятий орендарем (його уповноваженим представником - ректором Кюрчевим В.М.) у відповідності до договору без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується актом прийому-передачі від 01 червня 2012 року, скріпленим підписами уповноважених представників та печатками сторін. Строк оренди предмета оренди починається з 01 червня 2012 року та закінчується 30 листопада 2014 року. Відповідач зобов`язаний був повернути позивачу предмет оренди 30 листопада 2014 року. В порушення умов договору, відповідач предмет оренди у визначені строки позивачу не повернув. 01.07.2015 позивачем направлено відповідачу претензію вих. № 01/07 з вимогою повернути предмет оренди з підписанням акту передачі техніки. Вказану претензію отримано відповідачем 02.07.2015, що підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи відповідача на претензії. Відповідач не повідомив позивача в письмовій формі про результати розгляду претензії та не задовольнив вимоги позивача щодо повернення предмету оренди. Позивачем було повторно пред`явлено відповідачу письмову претензію вих. № 01/09 від 07.09.2015 з вимогами: протягом трьох робочих днів сплатити орендну плату за користування предметом оренди за період часу з 01.12.2014 до 08.09.2015; укласти з орендодавцем додаткову угоду до договору про поновлення строку дії договору та строку оренди предмета оренди на новий строк, а у разі небажання укладати таку додаткову угоду - негайно повернути предмет оренди. Вказану претензію було вручено відповідачу особисто 09.09.2015, що підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи відповідача. У відповіді претензію від 14.09.2015 № 03-1562 відповідач повідомив, що не має законних підстав для повернення предмету оренди, оскільки зазначений комбайн під час проведення досудового розслідування описано та долучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ. Отже, відповідач не задовольнив вимоги позивача щодо сплати орендної плати та не виконав свій обов`язок щодо повернення предмету оренди. Фактично комбайн було повернуто 29 червня 2016 року, що підтверджується актом приймання-передавання техніки від 29.06.2016 в с.Лазурне. При цьому відповідач не сплачував позивачу орендну плату за користування вищевказаним предметом оренди протягом періоду з 01 грудня 2014 року до 29 червня 2016 року. За порушення строків повернення орендованого майна, позивачем, в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном в сумі 1 138 000,00 грн за час прострочення з 01.12.2014 по 29.06.2016. Неустойка у розмірі 1 138 000,00 грн відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Щодо зустрічних позовних вимога, судами встановлено, що 01.06.2012 між фізичною особою-підприємцем Нема Дмитром Віталійовичем та Агропромисловим приватним науково-виробничим підприємством "Агротехсервіс" укладено договір оренди №1, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування комбайн КЗС-9-1-01, оцінений в сумі 1340000,00 грн. Строк оренди встановлено з 01 червня 2012 по 31 грудня 2014 року (п.1.1 договору). Розмір орендної плати є договірною та встановлюється 28 000,00 грн щомісячно (п.4.1 договору). Згідно п.5.4 договору, усі зміни та доповнення до цього договору вступають в дію та мають юридичну силу при умові належного оформлення та підписання обома сторонами. Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.06.2014 до договору оренди №1 від 01.06.2012, строк оренди встановлюється з 01 червня 2012 по 31 грудня 2016 року. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Нема Д.В. на момент укладання договору був лише фізичною особою, а тому відповідно до ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України цей договір мав бути нотаріально посвідчений. В силу вимог ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір оренди №1 від 01.06.2012 є таким, що підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладено з порушенням вимог законодавства в момент укладення, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним зустрічним позовом. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України). Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 1 ст.286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналіз вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17. Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18. До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17. Встановивши, що відповідач обов`язку з повернення позивачу об`єкту оренди не виконав та не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що неповернення об`єкту оренди за договором у період з 01.12.2014 по 29.06.2016 відбулося виключно з вини самого відповідача, що згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 1 138 000,00 грн неустойки. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивач втратив свої права наймодавця 29.06.2016, а відтак позбавлений права звертатися до суду з позовом про стягнення подвійної плати за користування річчю за договором оренди, оскільки на нього не поширюються права наймодавця передбачені ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, враховуючи таке. Додатковою угодою № 1 від 01.06.2014 до договору оренди № 1 від 01.06.2012 строк оренди вказаного комбайну було продовжено до 31 грудня 2016 року. У відповідності до п.3.4. договору орендар має право передавати зобов`язання за договором іншим організаціям, а також передавати майно повністю або частково в оренду та користування іншій організації без письмової згоди орендодавця. Згідно зі ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Таким чином, оскільки позивачу на підставі договору оренди № 1 від 01.06.2012 належали майнові права на комбайн КЗС-9-1-01, зокрема, право користування вказаною річчю на період часу з 01 червня 2012 року до 31 грудня 2016 року, і вказаним договором позивачу надано власником комбайну право на передачу обов`язків за договором іншим організаціям, а також право передачі майна повністю або частково в оренду та користування іншій організації без письмової згоди ФОП Нема Д.В., позивач мав право укласти договір оренди вказаного комбайну КЗС-9-1-01 з Таврійським державним агротехнологічним університетом та передати комбайн повністю у найм (оренду) та користування відповідачу за договором оренди № 1 від 15.06.2012, укладеним між АПНВП «Агротехсервіс» та Таврійським державним агротехнологічним університетом. З 01.06.2012 і до дати повернення комбайну 29.06.2016 власник речі не змінювався, тому позивач не втратив до 29.06.2016 ані майнових прав на спірний комбайн на підставі договору оренди № 1 від 01.06.2012, ані прав наймодавця на нього на підставі договору оренди № 1 від 15.06.2012. Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги наступне. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України. Статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст.216 Цивільного кодексу України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Колегія суддів враховує, що відповідно дост.ст.215,216 Цивільного кодексу України України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено здійсненням правочину. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Таким чином, звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту. Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача, тому в разі пред`явлення такої вимоги вона підлягає розгляду з констатацією в резолютивній частині рішення факту нікчемності правочину або відмови в цьому. Тобто в резолютивній частині рішення суду ця обставина констатується, а не вирішується як окрема вимога. Позивачем за зустрічним позовом вимогу про застосування наслідків недійсності правочину не заявлено. Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини). Колегія суддів враховує, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Сторони за договором оренди №1 від 15.06.2012 домовилися щодо усіх істотних умов договору оренди комбайну від 15.06.2012, відбулося виконання договору його сторонами, а саме відповідач отримав від позивача комбайн у користування, користувався ним у період часу з 01.06.2012 до 29.06.2016, сплачував орендну плату до 30.11.2014, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків. Отже, договір оренди № 1 від 01.06.2012, укладений між відповідачами за зустрічним позовом в жодному разі не впливає на договір, укладений між АТ НВП «Агротехсервіс» та ТДАТУ, зобов`язання за ним та відповідальність за невиконання його умов, штрафні санкції за ним, тощо. Отже, зустрічна позовна вимога про визнання недійсним нікчемного правочину не підлягає задоволенню, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. З урахуванням наведеного, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Щодо визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.06.2012, укладеному відповідачами за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів, яким чином внаслідок укладення оспорюваного договору порушено зі сторони відповідачів його права чи інтереси. Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на наявність договору оренди, укладеного між АПНВП "Агротехсервіс" та Нема Д.В. , апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що агропромислове приватне науково - виробниче підприємство "Агротехсервіс" на момент укладення договору оренди №1 від 15.06.2012 не було уповноваженим на укладення договору найму. Вимогу про розірвання або визнання недійсним договору оренди №1 від 15.06.2012 відповідачем не заявлено. Скаржником не надано належних та допустимих доказів заволодіння позивачем державним майном (бюджетними грошовими коштами у розмірі 900 000,00 грн). Вказані грошові кошти отримані позивачем правомірно, оскільки відповідач протягом всього строку оренди користувався комбайном, а тому зобов`язаний був сплачувати грошові кошти за користування чужим майном. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність доказів реєстрації права власності на комбайн з 2012 по 2014 роки, враховуючи таке. 04.03.2010 між ТОВ "Запоріжагротехсервіс" та Нема Д.В. укладено договір №2-3/10 купівлі-продажу комбайну КЗС-9-1-01. 05.03.2010 вказаний комбайн було передано Нема Д.В. , що підтверджується видатковою накладною №РН-01/3 від 05.03.2010, актом приймання-передачі обладнання від 05.03.2010. Крім того, ТОВ "Запоріжагротехсервіс" було видано Нема Д.В. довідку-рахунок серія ТН №136714 про те, що йому було продано спірний комбайн. Відповідно до пункту 3.1 «Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» - реєстрація машин проводиться державними інспекторами інспекцій. Документами, що підтверджують право власності або правомірність використання машин, можуть бути, довідка-рахунок (оригінал), видана суб`єктом господарювання, що здійснив реалізацію машини, акт приймання-передачі машини. Отже, право власності Нема Д.В. на спірний комбайн підтверджується належними та допустимими доказами. Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів документів, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 15.09.2020 судом були досліджені докази надані позивачем до позовної заяви. Належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи. Щодо укладення купівлі-продажу комбайну КЗС-9-1-01 неповнолітньою особою, колегія суддів звертає увагу, що ст.ст.221, 222 Цивільного кодексу України передбачено схвалення правочину, якщо батьки, дізнавшись про вчинення правочину неповнолітнім, протягом одного місяця не заявили претензії. Жодних претензій щодо придбання Нема Д.В. його батьки не пред`являли, тим самими схваливши цей правочин. Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів не розглядає заяву агропромислового приватного науково - виробничого підприємства "Агротехсервіс" про застосування позовної давності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі №908/1627/19 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку Постанова складена у повному обсязі 19.04.2021. Головуючий В.О.Кузнецов Судді В.Ф.Мороз Л.А.Коваль