Постанова 4857 № 140/4151/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/4151/20 пров. № А/857/6946/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана), в адміністративній справі №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі №881-591/С-02/8-0300/20 від 17.03.2020 про відмову у проведенні перерахунку позивачу пенсії за вислугою років; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з 13.12.2019 року. Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30 січня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції від 23.04.2020 року в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач ГУ ПФУ у Волинській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що на даний час умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівниками прокуратури не визначені є помилковим, оскільки згідно Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 13.12.2019р. право на перерахунок пенсії прокурорським працівникам виникає лише на підставі ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, при дотриманні інших умов перерахунку. З 13.12.2019 року (дня застосування вказаної норми) підвищення заробітної плати відповідним категоріям прокурорських працівників не проводилось, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що підставою для перерахунку пенсії позивача є постанова КМ України від 30.08.2017р. №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», оскільки підвищення заробітної плати прокурорським працівникам відбулось у вересні 2017 року. Крім цього, зазначає апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача про форму довідки про заробітну плату, яка видана Військовою прокуратурою Західного регіону України, а також те, що: довідка не завірена печаткою установи; відсутня інформація про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з виплат, які вказані в довідці; не вказано місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Також суд не врахував те, що всі суми, вказані в довідці, безпідставно підвищені на коефіцієнт коригування, оскільки таке коригування застосовується лише для пенсіонерів, які продовжують працювати. Крім цього, вказує апелянт на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні керувався статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991, яка втратила чинність на підставі пп.1 ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить оскаржене рішення суду від 23.04.2020р. в частині задоволених позовних вимог - скасувати та прийняти нове законне та обґрунтоване рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач ОСОБА_1 подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача ГУ ПФУ у Волинській області, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. З рішенням суду першої інстанції від 23.04.2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а тому рішенням суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) зазначає, що пенсія за вислугу років позивачу була призначена 28.08.2009 року відповідно до ст.50-1 діючого на той час Закону України №1789-ХІІ від 05.11.1991 року «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від розміру середньомісячного грошового забезпечення військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України. Станом на 23.04.2020р. розмір пенсії позивача є більшим за визначений Законом України №911-VIII від 24.12.2015р. максимальний розмір пенсії і тому задоволення позовної вимоги щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії є гарантією того, що спір буде остаточно вирішений і відповідач не допустить звуження змісту та обсягу конституційних прав позивача. За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить оскаржене рішення суду від 23.04.2020р. в частині відмови у задоволенні вимоги щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії - скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині, а саме: зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимального розміру. Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 22.04.2020р. в частині відмовленої позовної вимоги - в силі. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 року було зупинено апеляційне провадження у адміністративній (типовій) справі №140/4151/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 року поновлено апеляційне провадження №А/857/6946/20 в адміністративній справі №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Волинській області слід задоволити частково, з урахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує з 28.08.2009р. пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 % від розміру середньомісячного грошового забезпечення військового прокурора. У січні 2020 року Військовою прокуратурою Західного регіону України позивачу видано довідку від 30.01.2020 №59 щодо розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Довідка видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (а.с. 36). 24.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок та здійснити виплату пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017р., на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991, згідно довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці, без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії та виплати різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії за минулий час з 01.03.2018 року (а.с. 12). За результатами розгляду вищевказаної заяви від 24.02.2020 року відповідач ГУ ПФУ у Волинській області листом №881-591/С-02/8-0300/20 від 17.03.2020 року повідомив позивача про те, що з 15.07.2015р. Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 втратив чинність, крім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 ст.50-1. Для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 немає законних підстав, оскільки згаданими частинами статті не передбачено таких норм. Поряд з цим, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ (в редакції чинній на 01.03.2018р.) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМ України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)2019 положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ зі змінами, не підлягає застосуванню з дня ухвалення КС України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає ч.20 ст.86 Закону в первинній редакції. Таким чином, однією з необхідних умов для проведення перерахунку пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13.12.2019р.. Тому, оскільки в довідці про заробітну плату від 30.01.2020 №59 зазначено розмір заробітної плати станом на 01.03.2018р. (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657), підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні (а.с. 13). Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу та зобов`язання відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсію за вислугу років на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30 січня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На час призначення позивача особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року). Відповідно до частини першої цієї статті Закону №1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із частиною 12 вказаної статті Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року ухвалено Закон №1697-VІІ. У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України. Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та ПФУ. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення №7-р(II)/2019, яким: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Зазначене Рішення КСУ стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів ПФУ із заявами про перерахунок пенсії. Проте, пенсійний орган відмовляє заявникам у задоволенні заяв про перерахунок пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у заявників права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Ураховуючи наведене, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що Постанова № 657 не є належним нормативно-правовим актом для визначення заробітної плати працівників прокуратури, систему якої оновлено з 25 вересня 2019 року, а відтак не є підставою для перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року. Доводи ГУ ПФУ у Волинській області про те, що після набрання чинності Рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Адже грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року. Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах. Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача. Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням КСУ №7-р(ІІ)/2019. Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, що наведені у рішенні від 14 вересня 2020 року зразкової справи № 560/2020/20 про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019, залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) або Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII); б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону № 1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року. Апеляційний суд встановив те, що розглядувана справа №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 є типовою справою по відношенню до зразкової справи №560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20). Позивачами у вказаних справах є колишні працівники прокуратури, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та є пенсіонерами за вислугою років. Відповідачем у них є суб`єкт владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України). Спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії позивача з посиланням на відсутність чіткого законодавчого врегулювання спірних правовідносин). Крім цього, позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті). Тому, в цій справі необхідно застосувати висновки Верховного Суду, висловлені в рішенні від 14 вересня 2020 року, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи №560/2020/20. У зразковій справі №560/2120/20 при її перегляді Великою Палатою Верховний Суд зазначив, що твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури». Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Прокуратури Хмельницької області від 5 березня 2020 року № 18-174 вих.20. Також Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року з огляду на таке. Первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року). Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що: - перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; - відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року, а відтак Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13 грудня 2019 року. При цьому позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 10 березня 2020 року, тобто просив виплатити йому різницю в пенсії за минулий час менш як за 12 місяців. Отже, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та підтримує висновок про те, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року. Оскільки розглядуване Великою палатою Верховного Суду в апеляційному порядку рішення Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі №560/2120/20 про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 є зразковим до даної справи, яка є типовою за предметом спору по відношенню до неї, апеляційний суд відповідно до положень частини 3 статті 291 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу та обов`язок відповідача здійснити такий перерахунок з 13.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат. Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження ГУ ПФУ у Волинській області про відсутність підстав для застосування положень Постанови №657 з 13.12.2019 року, оскільки підвищення заробітної плати прокурорським працівникам відбулося у вересні 2017 року. Колегія суддів вважає безпідставними доводи в частині того, що позивач не звертався до пенсійного органу за перерахунком пенсії, а відповідь-роз`яснення органу Пенсійного фонду України не є актом, який може бути оскаржено до суду та не є рішенням по суті питання. З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що за змістом заяви позивача від 24.02.2020 ним висловлено прохання про перерахунок його пенсії відповідно до Постанови №657 та долучено до заяви довідку №59 від 30.01.2020 для перерахунку пенсії. Згідно висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, відповідно до якого у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). За змістом оскаржуваної відмови, викладеної у формі листа, можна дійти висновку про обізнаність відповідача про намір позивача домогтися саме перерахунку пенсії, а не реалізувати передбачене нормами Законом України "Про звернення громадян" загальне право направляти звернення у вигляді заяви довільної форми органу державної влади. Колегія суддів звертає увагу і на те, що листом від 17.03.2020 року відповідачем не лише здійснено роз`яснення норм законодавства про перерахунок пенсії, а й вказано на підставу відмови у перерахунку пенсії позивача, а саме те, що підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури повинно відбутися не раніше 13.12.2019 року. Також спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача і щодо недотримання форми та змісту довідки про заробітну плату позивача для проведення перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, адже оскаржуване рішення відповідача, викладене у формі листа №881-591/С-02/8-0300/20 від 17.03.2020 року, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за відсутності підстав, не містить жодних посилань на неправильність поданої позивачем довідки або на відсутність необхідних для перерахунку документів чи невірність даних. Подана позивачем довідка про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 30.01.2020 року №59, видана ОСОБА_1 . Військовою прокуратурою Західного регіону України на підставі Постанови № 657 від 30.08.2017. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 24.02.2020 року. Тому апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність форми довідки. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі (частина перша статті 101 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»). Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії. Отже, подана позивачем до пенсійного органу довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на її підставі має бути проведений перерахунок пенсії позивача. Крім цього, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. При обранні способу відновлення порушеного права суд повинен виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити з 13.12.2019 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 р. на підставі довідки Військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат. Однак, ухвалюючи рішення у справі про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача із визначенням відсоткового розміру грошового забезпечення, суд першої інстанції не врахував наступне. У розглядуваній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ключовим правовим питанням щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів проведення перерахунку не раніше 13 грудня 2019 року. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Отже, на час розгляду вказаної справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача у проведенні позивачу перерахунку та виплати пенсії із вказанням відсоткового розміру від суми місячної заробітної плати, а тому рішення суду в цій частині необхідно змінити. Колегія суддів також враховує, що у доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів такі доводи позивача відхиляє та вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимога позивача про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає порушене право позивача, а не право, яке може бути порушене в майбутньому. Також безпідставною є вимога позивача про перерахунок розміру пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умовою перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялася на пенсію), оскільки зазначена норма ще з 01.01.2015 є нечинною. У таких випадках суду слід керуватись діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують та є безпідставними. Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, а саме, абзац третій резолютивної частини цього рішення суду викласти в такій редакції: «Зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014р. на підставі довідки Військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат.». У решта рішення суду першої інстанції від 23.04.2020 року судом першої інстанції ухвалено із всебічним з`ясуванням обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг відповідача та позивача висновків суду першої інстанції в тій частині не спростовують, а тому у цій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - задоволити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року в адміністративній справі №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - змінити, а саме, абзац третій резолютивної частини цього рішення суду викласти в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014р. на підставі довідки Військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат.». У решта частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року в адміністративній справі №140/4151/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль