Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/866/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/866/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 15 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 рокуу справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : В лютому 2021 року суддя Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування майнової шкоди, заподіяної обмеженням виплати суддівської винагороди протягом квітня-серпня 2020 року, 339551 грн 55 коп. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено з підстав, визначених ч.6 ст.7, п.2 ч.1 ст.170 КАС України у зв`язку з тим, що набрало законної сили ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі №600/599/21-а по спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Чернівецького окружного адміністративного суду. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було з`ясовано всі фактичні обставини та залишено поза увагою предмет і підстави даного позову, питання їх тотожності судом не досліджувалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 600/599/21-а набрало законної сили судове рішення про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Отже, умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили. Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 9901/432/18 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 160/8851/19. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спір у справі № 600/599/21-а судом не вирішувався, тому неможливим і є висновок про тотожність спору. Крім того, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що КАС України не врегульовано порядок відмови у відкритті провадження у справі за наявності ухвали про відмову у відкритті провадження за тотожним позовом. При цьому, суд застосував аналогію права відповідно до ч.6 ст.7 КАС України. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одним з ключових елементів принципу верховенства права, встановленого вищенаведеними статтями Конституції України та КАС України, є правова визначеність, яка полягає у однозначності та передбачуваності правозастосування, втілюється у системності і послідовності діяльності відповідних органів, насамперед судів, та забезпечує учасникам спору ефективну можливість завжди орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників справи. Наведене означає, що за наявності норми, яка закріплює вичерпний перелік підстав, з яких суд може відмовити у відкритті провадження у справі, посилання суду першої інстанції на наявність прогалини у законодавстві є помилковим, і застосування у такому випадку судом за аналогією статті КАС України, яка передбачає підстави для відмови у відкритті провадження за п.2 ч.1 ст.170 КАС України у зв`язку з тим, що набрало законної сили ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі №600/599/21-а по спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав , не узгоджується з принципом верховенства права. При цьому, на переконання колегії суддів, сама по собі обставина відсутність у КАС України статті, яка передбачає правові наслідки звернення до суду з позовною заявою за наявності ухвали про відмову у відкритті провадження у тотожній справі, у даному випадку не є достатньою підставою для розширення судом встановленого статтею 170 КАС України переліку та відмови у відкритті провадження, що не встановлена у вказаній статті, адже можливість застосування аналогії права чи закону зумовлена, перш за все, неврегульованістю спірних правовідносин та неможливістю розгляду справи на підставі норм, що регулюють саме ці питання. Отже, на погляд судової колегії, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з наведених підстав є помилковим. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про стягнення коштів скасувати. Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 15 квітня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.