Постанова 4855 № 640/568/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/568/21 Головуючий у 1 інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Оксененка О.М. За участю секретаря Яблонської А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі за заявою Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" про забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2020 №2735 «Про накладення штрафу на АТ "Енергетичний завод "Енергетик" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та здійснення заходів державного регулювання». До суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив: - зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2020 р. №2735 «Про накладення штрафу на AT «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та здійснення заходів державного регулювання», до вирішення справи №640/568/21 по суті; - заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проводити планові або позапланові перевірки Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК» стосовно питань, які були предметом позапланової перевірки, висновки якої викладені Акті від 27.11.2020 р. №575 на підставі, якого прийнята постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2020 р. №2735 «Про накладення штрафу на AT «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та здійснення заходів державного регулювання», до вирішення справи №640/568/21 по суті. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. Не погодившись з рішенням суду, заявник - Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається із заяви про забезпечення позову, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 24 грудня 2020 року №2735 «Про накладення штрафу на AT «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та здійснення заходів державного регулювання». Вищевказаною постаново, зокрема, відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», накладено штраф у розмірі 1 700 000,00 грн. на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу. Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 грудня 2020 року №2735, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що з здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК»: 1) у строк до 01 лютого 2021 року надіслати до НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області в установленому порядку скориговані форми регуляторної звітності з урахування факту здійснення діяльності з постачання електричної енергії суб`єктам господарювання за період з липня 2019 року по листопад 2020 року; 2) у строк до 01 лютого 2021 року на підставі скоригованих форм регуляторної звітності надіслати до Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області форми звітності № 20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» за період з 111 кварталу 2019 року по III квартал 2020 року та сплатити внески на регулювання за цей період, про що у строк до 15 лютого 2021 року повідомити НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області з наданням залежним чином завірених копій підтвердних документів; 3) у строк до 01 лютого 2021 року надіслати до НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області в установленому порядку додаток 1 «Інформація про обсяг чистого доходу від діяльності з постачання електричної енергії споживачу та/або трейдерської діяльності» до форми звітності № 3 а-НКРЕКП-постачання електрично енергії (місячна) за І-IV квартали 2019 року та І-III квартали 2020 року, а також у паперовому вигляді звітність за формами № 4-НКРЕКП-моніторинг-постачання (річна) «Звіт про договірні відносини» та № 11-НКРЕКП-моніторинг-постачання (річна) «Звіт про звернення та скарги споживачів електропостачальника» за 2019 рік; 4) у строк до 01 березня 2021 року привести свої дії стосовно суб`єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж АТ «ЕНЕРГЕТИЧНИМ ЗАВОД «ЕНЕРГЕТИК», у відповідність до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, про що у строк до 15 березня 2021 року повідомити НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів. В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що наявні обидві умови встановлені ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення позову Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК", зокрема, невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, зробити неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів позивача і дії відповідача при прийнятті спірної постанови містять очевидні ознаки протиправності і упередженості. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що заява про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. Колегія суддів погоджується із вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами ч.ч. 1-2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №580/2403/19 зазначив наступне: «…Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти». Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Нормами статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У відповідності до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 вказано наступне: «…В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам». Отже, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 вказано, що «заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії». Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, із наведеного слідує, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" вказує на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, у випадку незупиненні дії оскаржуваної постанови позивач буде зобов`язаний в строк до 10 лютого 2021 (30 днів з моменту отримання оспорюваної постанови 11 січня 2021 року) сплатити штраф в розмірі 1 700 000,00 грн., а при не здійсненні оплати буде нарахована пеня в розмірі 1,5 відсотка за кожен день прострочення. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII). Відповідно до частин другої-п`ятої статті 14 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що постанова НКРЕКП не має сили виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 13 Закону №1540-VIII), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 29 січня 2021 року у справі №520/10318/19, від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 12 грудня 2019 року у справі №640/19895/18. Відтак, Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" не позбавлене права відмовитись від добровільного виконання постанови НКРЕКП від 24 грудня 2020 року №2735, якою вирішено накласти на ліцензіата штраф за порушення Ліцензійних умов, якщо між сторонами існує спір. Крім того, законом передбачено право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та рішень суб`єктом владних повноважень, а тому можливе понесення позивачем фінансових втрат, у зв`язку прийняттям відповідачем оскаржуваних у цій справі рішень, також не може бути підставою для забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 640/20424/18. Щодо посилання апелянта на те, що на очевидну протиправність оскаржуваного рішення вказує суперечність один одному документів, на підставі яких проведена позапланова перевірка, також, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на розрахунки, мотиви та підстави накладення штрафу в найвищому розмірі, зокрема 1 700 000,00 грн. та застосовано санкції, які не передбачені нормами діючого законодавства, слід зазначити наступне. Так, сама лише незгода заявника із діями/рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. На переконання колегії суддів, надання правової оцінки вищевказаним доводам апелянта має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а з мотивів та підстав заяви судом не вбачається очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Слід зазначити, що сам факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Крім того, посилання заявника на можливе порушення його прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених ним доводів та обставин цієї справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" про забезпечення адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, оскільки, матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГЕТИК" залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлено 16.04.2021 р.