Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7050/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року Справа № 640/7050/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І., за участю секретаря Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправними та скасування акта і припису, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» ( далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Відповідач) про: - визнання протиправним та скасування припису від 31.01.2019 № 11/03-13; - визнання протиправним та скасування висновків акту перевірки № 19/01-04/03-06 від 16.01-29.01.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано порядок проведення перевірки, за результатами якої складно оспорювані позивачем акт і припис, а також з того, що позивачем не спростовано виявлених контролюючим органом порушень Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ № 1360 від 31.08.1998. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що перевірка була проведена з чисельними процедурними порушеннями, зокрема за відсутності уповноваженого представника позивача, без вручення йому копії акта перевірки та надання можливості висловити відповідні зауваження, що директор товариства не лише не відмовлявся від отримання копії цього акта та його підпису, а й не мав можливості відмовитися від її отримання. Крім того, Апелянт зазначає, що результати вказаної перевірки зафіксовані в акті без дотримання вимог законодавства щодо оформлення заходів державного нагляду, визначених законом, та без здійснення відповідних заходів. При цьому, Апелянт наполягає на безпідставності висновків контролюючого органу щодо вчинення ним 16-ти порушень Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ № 1360 від 31.08.1998, та стверджує про неправомірність прийняття контролюючим органом спірного припису. Разом з тим, Апелянт зазначає, в оспорюваному приписі Відповідачем не вказано граничного (кінцевого) терміну, у межах якого він повинен усунути визначені порушення законодавства. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення його позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів Апелянта та правомірності висновків суду першої інстанції. При цьому, у своєму відзиві Відповідач наголошує на тому, що перевірка ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, її результати оформлені належним чином і вжито всіх заходів для забезпечення позивачу можливості реалізувати свої права щодо подання заперечень. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 було витребувано додаткові докази, продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 13.04.2021. У судове засідання 13.04.2021 сторони не з`явилися, у зв`язку з чим колегія суддів постановила ухвалу про перехід до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу про проведення планової перевірки, направлень про проведення планової перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ПАТ «Абінбев Ефес Україна»» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатом вказаної перевірки у присутності керівника суб`єкта господарювання - генерального директора Хренова Д.Ю. , директора Харківського відділення Сидорено В.М., відповідачем складено акт від 29.01.2019 № 19/01-04/03-06. У зазначеному акті міститься запис, що директор Позивача від підписання відмовився, у зв`язку з чим акт надіслано листом. Позивачем отримано поштою від Державної екологічної інспекції у Харківській області вказаний акт. У зазначеному акті № 19/01-04/03-06 від 29.01.2019, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Порядок ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», затверджених постановою КМУ № 1360 від 31.08.1998. 06.02.2019 позивачем отримано від Державної екологічної інспекції у Харківській області припис від 31.01.2019 № 11/03-13, складений на підставі акта № 19/01-04/03-06 від 29.01.2019. Відповідно до припису від 31.01.2019 № 11/03-13, від Позивача серед іншого, вимагається: 1) забезпечити виконання п.3.1 вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 27.01.2016 № 6310138200-2257 (п.2); 2) забезпечити виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин (п.3); 3) здійснити контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (п.4); 4) здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської та іншої діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок (п.5); 5) визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а саме: відходів відпрацьованих тест-кювети, відпрацьованих конденсаторів, відходів негалогенних органічних розчинників, продукція, що повністю або частково втратила свої споживчі властивості тощо (п. 7); 6) налагодити введення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, зокрема по відходах (продукція, що повністю або частково втратила свої споживі властивості), тари та пакувальних матеріалів тощо (п. 8); 7) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (п. 9); 8) забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (п. 10); 9) не допускати змішування відходів (п. 11); 10) забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами (п.12); 11) отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (п.13); 12) провести коригування реєстрових карт у відповідності до фактичного кількісного та якісного складу відходів, утворених у 2018 році (п.14). Вважаючи протиправними висновки акта перевірки № 19/01-04/03-06 та припис № 11/03-13, прийнятий на підставі зазначеного акта, Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-ХІІ), Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 (далі - Положення № 312). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 34 Закону № 1264-ХІІ завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України. Згідно з пунктом 3 розділу І Положення № 312, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 312 встановлено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону земель, надр; про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; з питань дотримання положень Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES); під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо; з питань поводження з відходами; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх для утилізації; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами, баластними та лляльними водами; щодо дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом № 877-V. Статтею 1 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до статті 4 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку. Статтею 5 Закону № 877-V визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. У частині 1 статті 7 Закону № 877-V закріплено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Згідно з частиною 5 статті 7 Закону 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). (частина 6 статті 7 Закону № 877-V) Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. (частина 8 статті 7 Закону № 877-V). У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (частина 11 статті 7 Закону № 877-V). Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до повноважень Державної екологічної інспекції, зокрема, належить здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Разом з тим, законодавством чітко визначено порядок реалізації таких повноважень та процедуру проведення відповідної перевірки, що завершується складанням відповідного акта, в якому, у разі виявлення відповідних порушень, зазначаються конкретні висновки. У свою чергу, встановлення під час перевірки контролюючим органом порушень законодавства є правовою підставою для складання відповідного припису, в якому на підконтрольного суб`єкта покладається зобов`язання усунути відповідні порушення. Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що 17.12.2018 Позивачу було направлено повідомлення Держекоінспекції № 4949/01-22/03-09 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 16.01.2019 по 29.01.2019 /т.1 а.с.142/. Наказом Держекоінспекції у Харківській області від 11.01.2019 № 19/01-04 було призначено планову перевірку Позивача. На підставі зазначеного наказу уповноваженим особам контролюючого органу видано направлення від 11.01.2019 № 19/01-04/03-06 на проведення відповідної перевірки /т.1 а.с.143/. У період з 16.01.2019 по 29.01.2019 Відповідачем проведено перевірку Позивача та за її результатами складено акт № 19/01-04/03-06 /т.1 а.с.150-163/. У вказаному акті наведено чіткий перелік допущених Позивачем порушень законодавства та зазначено, що директор Харківського відділення Позивача В.М. Сидоренко від підпису відмовився /т.1 а.с.153/. 31.01.2019 Відповідачем складено припис № 11/03-13, в якому Позивачу чітко визначено порушення, що слід усунути, та спосіб їх усунення /т.1 а.с.165-168/. Висновки суду апеляційної інстанції. Таким чином, перевірку Позивача було проведено Відповідачем у порядку, визначеному законодавством, а її наслідки оформлені з дотриманням законодавчо визначених вимог. Разом з тим, доводи Апелянта про те, що така перевірка була проведена з чисельними процедурними порушеннями, зокрема за відсутності уповноваженого представника Позивача, без вручення йому копії акта перевірки та надання можливості висловити відповідні зауваження, що директор товариства не лише не відмовлявся від отримання копії цього акта та його підпису, а й не мав можливості відмовитися від її отримання, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані і такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до матеріалів перевірка, її було проведено за участі, зокрема, керівника Позивача, який в наступному відмовився від отримання копії акта перевірки /т.1 а.с.150, 153/. Належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів зворотного суду не надано. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Посилання Апелянта на те, що результати вказаної перевірки зафіксовані в акті без дотримання вимог законодавства щодо оформлення заходів державного нагляду, визначених законом, та без здійснення відповідних заходів, також не підтверджуються відповідними доказами. Разом з тим, судова колегія зазначає, що безпосередньо акт перевірки є лише джерелом інформації та може мати певне доказове значення при вирішенні конкретного спору, але при цьому він не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути скасований судом. Також, аналізуючи ці та всі інші доводи апеляційної скарги щодо процедурних порушень, про наявність яких стверджує Апелянт, судова колегія зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття рішення (зокрема, припису) не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення. Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи, Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden). З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що Позивачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано доказів, які б спростовувалися висновки контролюючого органу щодо допущення ним порушень законодавства, зазначених в акті перевірки, та в оскаржуваному приписі. Доводи Апелянта щодо безпідставності висновків контролюючого органу з приводу вчинення ним 16-ти порушень Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ № 1360 від 31.08.1998, та його твердження щодо неправомірність прийняття контролюючим органом спірного припису, судова колегія відхиляє як безпідставні. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях. Доводи Апелянта про те, в оспорюваному приписі Відповідачем не вказано граничного (кінцевого) терміну, у межах якого він повинен усунути визначені порушення законодавства, не є достатньою підставою для визнання такого припису протиправним та його скасування. Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 13 квітня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель судді: О.В. Карпушова М.І. Кобаль