Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1996/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1996/20 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 07 грудня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за вислугу років з 01.04.2020 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити повне нарахування та повну виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІІ починаючи з 01.04.2020 р., здійснити виплату недоотриманих з 01.04.2020 р. сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.08.2011 р. позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ призначено пенсію за вислугу років, яку він регулярно отримував до квітня 2020 р. У зв`язку з тим, що 11.02.2020 між позивачем та Головним управлінням ДНСН України в Херсонській області укладено Контракт №12/20 про проходження служби цивільного захисту в період знаходження України в особливому періоді, відповідачем протиправно припинено ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 01.04.2020, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 цього Закону виплата позивачу пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного його звільнення зі служби не повинна припинятися. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за вислугу років з 01.04.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити повне нарахування та повну виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ починаючи з 01.04.2020 poку. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ПФУ в Херсонській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що виплата пенсії позивачу припинена відповідно до статті 3 до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІІ у зв`язку з тим, що 11.02.2020 р. між позивачем та Державною службою України з надзвичайних ситуацій укладено контракт №12/20, про проходження служби цивільного захисту. Відповідач вказує, що частина 3 статті 2 цього Закону стосуються осіб, прийнятих на військову службу. При цьому, служба цивільного захисту не є згідно вимог чинного законодавства військовою службою. До того ж зазначає, що норми щодо неприпинення виплати попередньо призначених за Законом №2262 пенсій у період проходження служби цивільного захисту в чинному законодавстві відсутні. 30.03.2021 року позивачем у справі надано письмовий відзив на скаргу, у якому вказується на необґрунтованість доводів апелянта, оскільки, як зазначає позивач, аналізом приписів Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013р. слідує, що в органах та підрозділах цивільного захисту укладення контракту на проходження військової служби законодавчо не передбачено. Тобто, в разі прийняття правової позиції ГУ ПФУ щодо буквального тлумачення приписів ч. 3 ст. 2 Закону 3 2262 в частині того, що виплата пенсії продовжується тільки в разі укладення нового контракту на проходження саме військової служби, вказівка законодавця у вказаному вище Положенні, на органи та підрозділи цивільного захисту не мала б жодного сенсу, оскільки такого виду контракту (про проходження військової служби) в органах та підрозділах цивільного захисту не має. В свою чергу, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до органів цивільного захисту під час дії особливого періоду, у зв`язку із чим на нього розповсюджуються вимоги ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ щодо відсутності підстав для припинення виплати пенсії. З приводу строку для подання відзиву, колегія суддів зазначає, що подання відзиву є правом сторони, та спеціальними строками у КАС України не обмежується. Оскільки таким правом позивач у справі скористався, відзив долучається до матеріалів справи та враховується під час її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ та у період з 11.08.2011 р. по квітень 2020 року регулярно отримував пенсію. 11.02.2020 між позивачем та Головним управлінням ДНСН України в Херсонській області укладено Контракт №12/20 про проходження служби цивільного захисту, копія якого наявна в матеріалах справи. Наказом ДСНС України в Херсонській області від 11.02.2020 № 39 позивач був прийнятий на службу на посаду фахівця сектору нормативно-технічної роботи та контролю застосування санкцій центру забезпечення діяльності Головного управління ДНСН України у Херсонській області, копія якого наявна в матеріалах справи. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом б/н, б/д повідомило позивача про те, що починаючи з квітня 2020 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для подовження виплати пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при укладанні контракту на проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Вважаючи дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, виплата пенсій не припиняється, оскільки в контексті вимог Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2262-XII). Так, згідно ст. 2 Закону України № 2262-XII, яка визначає умови пенсійного забезпечення встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період. За визначенням ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Вказані приписи кореспондують з приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон України № 3543-XII) При цьому, у розумінні Закону України № 3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. В свою чергу, згідно з абз.4 ст. 1 вищезазначеного Закону України № 3543-XII завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу. З вищенаведеного слідує, що виплата пенсії, яка призначена відповідно до Закону України №2262-ХІІ припиняється у разі повторного прийняття особи на службу, зокрема, органів та підрозділів цивільного захисту. Між тим, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, зокрема, органів та підрозділів цивільного захисту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Як було встановлено судом першої інстанції, що підтверджується апеляційним судом, на підставі Указів Президента України від 17.03.2014 року №303/2014, від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014 та від 14.01.2015 року №15/2015, в Україні діяла часткова мобілізація, отже, з 17.03.2014 року в Україні діє особливий період, що є загальновідомим фактом. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію, про що вірно зауважено було судом попередньої інстанції. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №813/1919/16, від 27.03.2020 року у справі №806/1286/17, від 15.06.2020 року у справі №638/662/17. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу була обґрунтована роз`ясненнями Мінсоцполітики, згідно яким поширення норми, передбаченої ч. 3 ст. 2 ЗУ №2262-ХІІ на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. Також, у відповідності до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Питання здійснення заходів цивільного захисту в державі, склад органів управління та сил цивільного захисту, планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, порядок виконання нею завдань та організації взаємодії визначає Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 року №11. У розумінні вимог Положення від 09.01.2014 року №1, єдина державна система цивільного захисту - сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; органи управління цивільного захисту - органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи рад та їх структурні підрозділи, призначені для безпосереднього керівництва діяльністю у сфері цивільного захисту відповідно до компетенції. Основною метою функціонування єдиної державної системи цивільного захисту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період. До складу сил цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту входять: оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; аварійно-рятувальні служби; формування цивільного захисту; спеціалізовані служби цивільного захисту; пожежно-рятувальні підрозділи (частини); добровільні формування цивільного захисту. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі ДСНС. Згідно приписів п. 33 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593, на службу цивільного захисту із зарахуванням до кадрів ДСНС приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я виконувати службовий обов`язок. Згідно із п.п. 45,46 Положення від 11.07.2013 року №593 контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби. Для проходження служби цивільного захисту можуть бути укладені такі контракти: 1) про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням; 2) про навчання (проходження служби цивільного захисту) - з особою, яка зарахована до закладу освіти цивільного захисту і якій виповнилося 18 років, а у разі, коли особа на час зарахування не досягла зазначеного віку, - після його досягнення; 3) про перебування у резерві служби цивільного захисту - з особою, зарахованою до резерву служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням. Таким чином, в органах та підрозділах цивільного захисту укладення контракту із застереженням про проходження військової служби законодавчо не передбачено. Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Разом з цим,відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Згідно ж положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14.03.2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій. До того ж, у відповідності до ст. 2 Закону України №2262-ХІІ, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Аналізом приписів вказаної норми слідує, що дія вказаної норми ЗУ №2262-ХІІ розповсюджується на декілька категорій суб`єктів, а саме на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до: Збройних Сил України; інших утворених відповідно до законів України військових формувань; органів та підрозділів цивільного захисту. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог ЗУ №2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби. При цьому, не має жодного значення т обставина, що служба цивільного захисту та військова служба дійсно є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою. Посилання ж пенсійного органу на роз`яснення Мінсоцполітики без його номера та дати, на чому було цілком обґрунтовано наголошено судом першої інстанції, носить виключно рекомендаційний/ інформаційний характер, та не є обов`язковим для виконання / застосування. Поряд з цим, колегія суддів також вказує, що Мінсоцполітики взагалі позбавлене повноважень тлумачити норми чинного законодавства, тому висновки викладені у вказаному листі зроблені із перевищенням органом виконавчої влади своїх повноважень, та фактично містять суб`єктивне тлумачення норм матеріального права, яке судом до уваги не приймається. З урахуванням всього викладеного вище, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсійного забезпечення з 01.04.2020 року, та як наслідок, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України №2262-ХІІ, починаючи з 01.04.2020 року. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 540/1996/20- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 15 квітня 2021року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.