Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/4129/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4129/20 Суддя І інстанції - Батрак І.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №280/4129/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.05.2018 року по 31.05.2020 року в сумі 73519,60 грн.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії з 01 травня 2018 року по 31 травня 2020 року включно в сумі 73519,60 грн.; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 31.05.2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2018 року по день фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень); - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень); - допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №280/4129/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2018 року по травень 2020 року (включно). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2018 року по травень 2020 року (включно), починаючи з 01 травня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати зі сплати зі сплати витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 933,50 грн. (дев`ятсот тридцять три гривні 50 копійок) присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії, про стягнення невиплаченої заборгованості по пенсії, про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що єдиним можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача на отримання заборгованості по пенсії є стягнення з відповідача відповідної заборгованості. З огляду на предмет позову стягнення відповідної суми заборгованості є неспроможними доводи суду першої інстанції про те, що позивач повинен був звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача а не пред`являти нову позовну заяву. Вказує на те, що за період з травня 2018 року по травень 2020 року суми пенсії у розмірі 73519,60 грн. були нараховані, але не виплачені до цього часу, внаслідок чого позивач фактично була позбавлена єдиного джерела існування, сума 20000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.11.2017 №0000410340. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, позивач перебувала на пенсійному обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 (в редакції ухвали від 19.06.2019 про виправлення описки), яке набрало законної сили 26.02.2019, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного УПФУ м. Запоріжжя щодо припинення з 01.05.2018 виплати пенсії ОСОБА_1 за віком і зобов`язано Правобережне об`єднане УПФУ м. Запоріжжя відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком та виплатити заборгованість, що виникла з 01.05.2018, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі № 280/4875/18 замінено сторону виконавчого провадження №58909115 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду, виданого 02.04.2019 у справі №280/4875/18, а саме боржника - Правобережне об`єднане УПФУ м. Запоріжжя на правонаступника - ГУ ПФУ в Запорізькій області. Позивач звернулась до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із запитом стосовно виконання виконавчого документу від 02.04.2019 у справі №280/4875/18, на який листом від 12.08.2019 №114724-03.4 повідомлено, що державним виконавцем проводяться виконавчі дії, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 280/5216/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо припинення з 01.02.2019 виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з моменту її зупинення, тобто з 01.02.2019. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Звернуто рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 відповідачем проведено нарахування пенсії з 01.05.2018 по 31.01.2019 та проведено виплату лише за травень 2018 року у розмірі 2216,48 грн., на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 по справі №280/5216/19 відповідачем проведено нарахування пенсії з 01.02.2019 та проведено виплату лише за лютий 2019 року у розмірі 2225,48 грн. Отже, органом Пенсійного фонду проведено нарахування пенсії позивача у розмірі 77961,59 грн. за період з травня 2018 року по травень 2020 року (включно), із яких нараховану суму у розмірі 73519,60 грн. фактично позивачу не виплачено, що підтверджується довідками від 05.06.2020 №942, . 26 травня 2020 року позивач через свого представника звернувся з заявою до відповідача, в якій просив провести відповідні нарахування (обчислення), провести розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 по справі №280/5216/19. Згідно з відповіддю ГУ ПФУ в Запорізькій області (Дніпровський відділ обслуговування громадян м. Запоріжжя) №0800-0203-8/25977 від 05.06.2020 Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, нарахована сума пенсії виплачуватиметься позивачу на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також, оскільки сума заборгованості за судовим рішенням нарахована, але не виплачена, сума компенсації може бути розрахована після виплати суми заборгованості. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Як вбачається з рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 та Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 280/5216/19, які набрали законної сили, судами вирішувались позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення виплати її пенсії та зобов`язання пенсійного органу відновити виплату пенсії здійснивши виплату заборгованості. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі, що розглядається є протиправність бездіяльності відповідача, щодо виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 та Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 280/5216/19 та стягнення заборгованості за цими судовими рішеннями. Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом і спір фактично стосується належного виконання судового рішення. Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Згідно із вимогами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом фактично про зобов`язання виконати таке судове рішення. Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі. Натомість задоволення судом обраного позивачем способу захисту, зокрема, щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем судових рішень створить колізію судових рішень, які підлягатимуть виконанню в межах одних правовідносин - поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та виплати заборгованості з дати її припинення, що може призвести до отримання позивачем подвійних сум пенсії. Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі №320/7969/17, зробив висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права. Щодо вимог позивача в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» то колегія суддів також вважає їх передчасними, оскільки відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті заборгованості буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на відшкодування моральної шкоди грошової суми у розмірі 20000,00 грн., то колегія суддів зазначає, що така вимога не може підлягати задоволенню в межах розгляду даної позовної заяви, оскільки судом не досліджується обставини виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області судових рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі №280/4875/18 та Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 280/5216/19 та вплив дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень на моральний стан позивача. Враховуючи те, що за наслідками судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то, відповідно понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Встановивши зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 7, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №280/4129/20 - скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 13 квітня 2021 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова