Постанова 4851 № 440/3005/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 р.Справа № 440/3005/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Національного банку України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 05.01.21 року по справі № 440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 25 вересня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного банку України (далі - відповідач) про зобов`язання надати публічну інформацію, а саме: - визнати протиправними дії Національного банку України у вигляді відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації"; - визнати протиправною та скасувати відмову Національного банку України у повторному розгляді запиту ОСОБА_1 від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка викладена у листі від 24.09.2020 №18-0005/53282; - вказати Національному банку України на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов`язок повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема, із повним урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі 440/3005/19; - встановити судовий контроль у справі 440/3005/19 шляхом зобов`язання Національного банку України подати до суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року в справі №440/3005/19 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. Зобов`язано Національний банк України подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. В іншій частині заяви про встановлення судового контролю відмовлено. Роз`яснено Національному банку України, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі №440/3005/19 в частині відмови у задоволенні вимог щодо заяви поданої в порядку ст. 383 КАС України, та в цій частині ухвалити постанову, якою задовольнити заяву повністю. Крім того, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 змінити в частині встановленого судом строку на подачу звіту про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року - з тридцяти днів до десяти днів. В іншій частині ухвалу залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції, що окремою ухвалою від 31.08.2020 року вже задоволено заяву в порядку статті 383 КАСУ, та зазначає, що вказану ухвалу постановлено за наслідками розгляду заяви щодо оскарження виконання постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 року у справі №440/3005/19, шляхом надіслання листа від 20.08.2020. Тоді як, в другій заяві, в порядку ст. 383 КАС України, позивач посилається на інший лист Національного банку України від 24.09.2020 року, який по суті тотожний тим відповідям, які Національний банк України надсилав позивачу раніше. Крім того, позивач вважає, що він позбавлений права на судовий захист в цій частині, оскільки не може заявити до суду окремий (інший) позов про визнання протиправними дій Національного банку України. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині встановлення строків на подання звіту про виконання постанови Верховного Суду, що становить 30 днів, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про доступ до публічної інформації» запит повинен бути розглянутий протягом 5 днів з дня його отримання, та ч. 4 цієї статті передбачено, що «якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжить розгляду запиту до 20 робочих днів». Відповідач, Національний банк України, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі №440/3005/19 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі №440/3005/19. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що на виконання вимог постанови Верхового Суду від 6 серпня 2020 року №440/3005/19 Національним банком України повторно розглянуто запит позивача на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року, з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та направлено відповідь №18-0005/53282 від 24.09.2020 на його електронну адресу, відповідно до змісту якої обґрунтовано здійснення обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації. Крім того, відповідач зазначає, що постановою Верхового Суду від 06 серпня 2020 року №440/3005/19 не встановлено для Національного банку України обов`язку надати інформацію, що міститься в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 №826/7432/17 та доступ до якої необмежений. Окрім того, відповідач вказує, що позивачем заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не направлялась на адресу відповідача, в порушення вимог статті 383 КАС України. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". 21.08.2020 до суду надійшла заява позивача про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19. Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, заява ОСОБА_1 від 21.08.2020 про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 задоволена частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зобов`язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі №440/3005/19. Зобов`язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень. 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19. Задовольнивши частково вимоги позивача, в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 шляхом подачі відповідачем звіту про виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 щодо зобов`язання Національного банку України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", наразі залишається не виконаною. Відмовивши у задоволенні клопотання заявника в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції вказав на факт вирішення питання про винесення окремої ухвали за заявою ОСОБА_1 в межах справи №440/3005/19 та набрання окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 законної сили 02.12.2020. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст.382 КАС України. У відповідності до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У своєму Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту З, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40). Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Відповідно до ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі №800/592/17 та від 05.07.2018 р. по справі №206/3911/17 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019 р. по справі №286/766/17. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання рішенням законної сили. Так, постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Матеріалами справи встановлено, що постановою від 27.08.2020 року відкрито виконавче провадження №62902259 про зобов`язання Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". В своєму листі від 24.09.2020 №18-0005/53282 Національним банком України на виконання постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 надано ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено: "банківська таємниця, яка міститься в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі №826/7432/17 стосується інформації щодо діяльності та фінансового стану АТ КБ "Приватбанк" а також інформації, зібраної Національним банком під час проведення банківського нагляду АТ КБ "Приватбанк". Звертаємо свою увагу, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався у закритому судовому засіданні, а надання копії рішення по справі №826/7432/17 порушило б положення Закону України "Про доступ до судових рішень", де зазначено, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу не може бути розголошена інформація для забезпечення захисту якої розгляд спарив або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Ні постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 , ні окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 не приймалися рішення щодо надання копії рішення у справі №826/7432/17". З поданої позивачем заяви від 25.09.2020 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення встановлено, що позивач, не погодившись з вищезазначеним листом, звернувся до суду, та, на думку позивача, Національним банком України не було виконано вимоги постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі №440/3005/19. Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Положеннями Закону України «Про інформацію» закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, при цьому визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 цього Закону). Частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. При цьому обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 цього ж Закону). Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 06.08.2020 року по справі № 440/3005/19, таке обмеження можливе при дотриманні відповідних вимог. Належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI. Однак, відповідач в своєму листі від 24.09.2020 року надає тотожну відповідь тим, які вже були надані Національним банком України раніше. Вказані висновки спростовують доводи апеляційної скарги відповідача, про виконання вимог постанови Верхового Суду від 6 серпня 2020 року №440/3005/19 Національним банком України, з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та направлення відповіді №18-0005/53282 від 24.09.2020 на його електронну адресу, відповідно до змісту якої обґрунтовано здійснення обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації. Крім того, відповідач зазначає, що постановою Верхового Суду від 06 серпня 2020 року №440/3005/19 не встановлено для Національного банку України обов`язку надати інформацію, що міститься в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 №826/7432/17 та доступ до якої необмежений. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, та зазначає, що без вжиття заходу судового контролю, рішення суду залишиться невиконаним, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням такого рішення відповідно до ст. 382 КАС України. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про встановлення десяти днів на подачу звіту про виконання рішення Верховного Суду від 06.08.2020 року, то колегія суддів звертає увагу, що нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Так, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо розумного та достатнього строку для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду, встановивши тридцять днів. Суд вважає, що розумним та достатнім є саме тридцятиденний строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду з моменту отримання цієї ухвали суду. Вже за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про необхідність постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України, згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України, оскільки вважає, що він позбавлений права на судовий захист в цій частині, з огляду на неможливість заявити до суду окремий (інший) позов про визнання протиправними дій Національного банку України, то колегія суддів зазначає наступне. Розгляд справи судом відповідно до ст.382 та 383 КАС України передбачає різні процедури розгляду та різні правові наслідки. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Право вибору способу судового контролю належить позивачу, а повноваження щодо застосування відповідного способу судового контролю відноситься до компетенції суду. Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень. Матеріалами справи встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом була його незгода з діями відповідача щодо розгляду запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року. За змістом ухваленого судом рішення від 06.08.2020 року, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року. Як встановлено матеріалами справи ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року, залишеної без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 року, заяву ОСОБА_1 від 21.08.2020 про винесення окремої ухвали у справі №440/3005/19 задоволено частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зобов`язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06.08.2020 у справі №440/3005/19. Зобов`язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень. Тобто, питання про визнання протиправними дій Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", в порядку ст. 383 КАС України вже вирішувалось судом. Таким чином, колегія суддів підстав для застосування заходів, визначених ст. 383 КАС України, не вбачає. Посилання апелянта, ОСОБА_1 на те, що предметом звернення до суду з заявою від 25.09.2020 є непогодження з відповіддю наданою Національним банком України в другому листі від 24.09.2020 року, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність необхідності застосування до цих правовідносин статті 383 КАС України, спростовується наведеними вище висновками суду. Решта тверджень та посилань сторін колегією суддів не приймається до уваги, через їх неналежність до предмету спору або непідтвердженість матеріалами справи. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Національного банку України залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 по справі № 440/3005/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 16.04.2021 року