Постанова 4851 № 520/17857/2020

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2021 р. Справа № 520/17857/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства "Афган" Харківської міської гомадської організації "Асоціація правового та соціального захисту інвалідів Афганістану" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.01.21 по справі № 520/17857/2020 за позовом Підприємства "Афган" Харківської міської гомадської організації "Асоціація правового та соціального захисту інвалідів Афганістану" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Підприємство «Афган» Харківської міської громадської організації «Асоціація правового та соціального захисту інвалідів Афганістану» (далі - Підприємство «Афган» ХМГО «АЗІА», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій від 10.10.2019 року № 0000743201 до Підприємства «Афган» ХМГО «АЗІА» у вигляді штрафу в розмірі 250000,0 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій від 10.10.2019 року № 0000733201 до Підприємства «Афган» ХМГО «АЗІА» у вигляді штрафу в розмірі 250000,0 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року адміністративний позов залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 06.04.2021 у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказів від 10.09.2019 року № 487, 488 та направлень від 10.09.2019 року № 27, 28, 31, 32 проведено фактичні перевірки Підприємства «Афган» ХМГО «АЗІА» з питань дотримання вимог діючого законодавства під час роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за адресами: м. Харків, вул. Морозова 20/Б та м. Харків, пр-т Льва Ландау 2/4. За результатами фактичної перевірки за адресою: м. Харків, вул. Морозова 20/Б складено акт від 19.09.2019 року № 58/20-40-43-01-08/32237119, яким зафіксовано порушення ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме реалізація пального без наявності відповідної ліцензії у період з 01.07.2019 року по 15.07.2019 року. На підставі висновків акту від 19.09.2019 року № 58/20-40-43-01-08/32237119 відповідачем прийнято рішення від 10.10.2019 року № 0000733201 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 250000,0 грн. За результатами фактичної перевірки за адресою: м. Харків, пр-т Льва Ландау 2/4 складено акт від 19.09.2019 року № 57/20-40-43-01-08/32237119, яким зафіксовано порушення ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме реалізація пального без наявності відповідної ліцензії у період з 01.07.2019 року по 15.07.2019 року. На підставі висновків акту від 19.09.2019 року № 57/20-40-43-01-08/32237119 відповідачем прийнято рішення від 10.10.2019 року № 0000743201 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 250000,0 грн. Позивач заперечуючи законність рішень податкового органу, звернувся до суду з вказаним позовом про їх скасування. Залишаючи без розгляду адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки звернення до суду, а наведені у клопотанні позивача підстави про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є неповажними. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі. Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз. 1 ч. 2 статті 122 КАС України). Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Абзац перший п. 56.18 ст. 56 ПК України визначає, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Згідно з п. 58.19 ст. 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження , платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 ст. 56, п. 102.1 ст. 102 ПК України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань. При цьому грошовим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України). З матеріалів справи вбачається, що спірними рішеннями від 10.10.2019 року № 0000733201, № 0000743201 контролюючим органом у відношенні до позивача застосовано фінансові санкції за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». За приписами п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. Отже, застосовані до позивача фінансові санкції є грошовим зобов`язанням, яке визначається позивачем на підставі приписів п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України за порушення ним вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Частиною сьомою ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку. Отже, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено місячний строк оскарження у судовому порядку лише дій органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону. При цьому колегія суддів зазначає, що приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не визначають строки звернення до суду для оскарження прийнятих рішень. Положення п. 13 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, в частині встановлення місячного терміну оскарження спірних рішень не впливають на строки звернення до суду, визначені ст. 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до адміністративного суду, встановлюється цим Кодексом або іншими законами. Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду про рішень від 10.10.2019 року № 0000733201 та № 0000743201, визначений п. 56.18 ст. 56 ПК України, а саме 1095 днів після отримання такого рішення. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.10.2020 року по справі № 640/11515/19 та від 20.11.2020 року по справі № 1.380.2019.006517. Так, в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 року по справі № 640/11515/19 зазначено, що застосовуючи саме системний аналіз норм Податкового кодексу України, враховуючи сутність і зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків. Таким чином, застосування судом першої інстанції до спірних відносин підзаконного нормативно-правового акту, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 при обчисленні строку звернення до суду з адміністративним позовом, є помилковим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, суд першої інстанції, не з`ясувавши наведені обставини та залишивши позов без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Підприємства "Афган" Харківської міської гомадської організації "Асоціація правового та соціального захисту інвалідів Афганістану" - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 по справі № 520/17857/2020 скасувати. Справу № 520/17857/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко