Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5738/20
від 16.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДГоловуючий І інстанції: В.О. Павлічек ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2021 р. Справа № 480/5738/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Липоводолинської районної державної адміністрації на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/5738/20 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Липоводолинська РДА), в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати пункти 1,2,3 розпорядження Липоводолинської РДА №86-ОД від 26.05.2020р.; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Липоводолинської РДА №39-К від 29.07.2020р. про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора сектору з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Липоводолинської РДА; - поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора сектору з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Липоводолинської РДА; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської РДА Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Липоводолинської РДА № 39-К від 29.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора сектору з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Липоводолинської РДА. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора сектору з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Липоводолинської РДА. Стягнути з Липоводолинської РДА Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42555,52 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 52 коп.). В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. 21.12.2020 представником позивача було подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1200,0 грн. та витрат пов`язаних з прибуттям на судові засідання в розмірі 180,0 грн. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката та витрат пов`язаних з прибуттям на судові засідання підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 480/5738/20 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області судові витрати на оплату правової допомоги та витрати, пов`язані з прибуттям на судові засідання в загальній сумі 1035,0 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 480/5738/20, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване додаткове рішення в цій частині, та прийняти постанову, якою заяву представника позивача про стягнення судові витрати на оплату правової допомоги та витрати, пов`язані з прибуттям на судові засідання залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з метою отримання правової допомоги при розгляді адміністративної справи № 480/5738/20 за позовом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги від 30.09.2020р. № 3009/20 з Адвокатським об`єднанням «Маківського». Пунктом п. 4.1. договору визначено розмір вартості послуг правової допомоги з розрахунку 600 грн. за одне судове засідання. За надані послуги Замовник (позивач) виплатив Виконавцеві (представнику позивача) плату в розмірі 1200,0 грн. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано Акт приймання наданих послуг б/н від 21.12.2020 р. та квитанцію 0.0.1952055442 від 21.12.2020р. про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання «Маківського» за послуги правової допомоги в сумі 1200,0 грн. Задовольняючи частково заяву про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу та витрат пов`язаних із прибуттям на судові засідання суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат є обґрунтованим, а тому такі витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. З матеріалів справи вбачається, що судові засідання, в яких приймав участь адвокат Маківський О.В. 19.10.2020 тривало 15 хв., 16.12.2020 - 1 год 03 хв. При цьому загальна тривалість 2 судових засідань склала 1 год. 18 хв., послуги в цій частині адвокатське об`єднання оцінило в 1200,0 грн., що відповідає критерію співмірності із витраченим адвокатом часом та зусиллями. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, витрат пов`язані із прибуттям до суду належать до витрат пов`язаних з розглядом справи. Понесення зазначених витрат підтверджується копіями чеків щодо оплати послуг рейсового автотранспорту на загальну суму 180,70 грн. Таким чином, документально підтверджені витрати, пов`язані з розглядом справи є обґрунтованими та складають 1380,0 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1035 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір витрат є обґрунтованим, а тому такі витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Липоводолинської районної державної адміністрації - залишити без задоволення. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 по справі № 480/5738/20 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий