Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3797/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2021 р. Справа № 480/3797/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, по справі № 480/3797/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Національної поліції України в особі Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій,учасниками війни поліцейських,державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Національної поліції України в особі Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, в якому просив суд:

1. Визнати протиправними: - відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо надіслання до Національної поліції в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України матеріалів для надання позивачу статусу учасника бойових дій (в тому числі і довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, за формою, що міститься в додатку 1 до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 413 від 20.08.2014); - рішення Національної поліції України в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, від 10.06.2020 (оформлене протоколом №2) щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій. 2 Зобов`язати: - Головне управління Національної поліції в Сумській області надіслати до Національної поліції в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України матеріали для надання позивачу статусу учасника бойових дій в тому числі довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, за формою, що міститься в додатку 1 до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 413 від 20.08.2014; - Національну поліцію України в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, надати позивачу статус учасника бойових дій. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме: вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 р., та просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов. Від Національної поліції України на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, Національна поліція України вказує, що доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі незаконні та необгрунтовані, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , рядового поліції, поліцейського відділення конвойної служби ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП, наказом Головного управління національної поліції в Сумській області "Про організацію проведення стажування працівників ГУНП в Сумській області" від 14.06.2018 № 338 з 18.06.2018 по 18.09.2018 із табельною вогнепальною зброєю індивідуального використання та боєприпасами до неї направлено до ГУНП в Донецькій області для проходження стажування, на виконання вимог вказівки Національної поліції України від 26.01.2018 № 1053/01/12-2018 "Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України", у відповідності до Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 24.12.2015 № 1625 (а.с. 5). Наказом ГУНП в Донецькій області №1645 від 21.06.2018 "Про організацію проведення стажування працівників ГУНП в Сумській області" наказано організувати та провести стажування з 18 червня по 18 вересня 2018 року по Бахмутському відділу поліції рядового поліції ОСОБА_1 , на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції, закріпивши керівника стажування за місцем служби (а.с. 86). Як вбачається з довідки, наданої Бахмутським відділом поліції ГУНП в Донецькій області від 30.07.2020 №17616/201/08-2020, позивач проходив стажування на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області та декілька разів брав участь в несенні служби на мобільному та стаціонарному блокпостах, розташованих на території обслуговування цього відділу поліції (а.с. 87). Після проходження зазначеного вище стажування позивач звернувся до відповідачів з заявою про направлення документів та прийняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій від 14.05.2020 (а.с. 12-13), надавши копії наказу ГУНП в Сумській області "Про організацію проведення стажування працівників ГУНП в Сумській області" від 14.06.2018 № 338, Довідки - характеристики, затвердженої 17.09.2018, звіту, затвердженого 17.09.2018 та рапортів від 23.07.2018, 14.08.2018, 20.08.2018. Листом від 21.05.2020 відповідач відмовив позивачу у направленні матеріалів для надання останньому статусу учасника бойових дій, оскільки до відповідача не надходили документи, визначені в Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413), а саме: витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів (а.с. 14). При цьому, рішенням Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 10.06.2020 № 2/VI.2/XIX/3 (а.с. 50) ОСОБА_1 було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій на підставі п.19 ст.6 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), абзацу 2 пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413), абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 405 від 23.05.2016 (далі - Положення № 405). Вважаючи протиправною відмову відповідача 1 у направленні до комісії документів та відмову відповідача 2 у наданні йому статусу учасника бойових дій, позивач звернувся за захистом своїх прав з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, враховуючи, що позивач направлений до ГУ НП в Донецькій області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичної операції та у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. (далі Порядок № 413). Відповідно до п. 2 Порядку № 413 надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - статус учасника бойових дій, окрім інших осіб, надається поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Як зазначено в пункті 2-1 цього Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення. Тобто, обов`язковою складовою для визначення статусу учасника бойових дій є залучення особи до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 405 від 23.05.2016 р. затверджено Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі Положення № 405). Відповідно до п. 1 розділу ІІ вказаного Положення основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно пп. 6, 9 п. 2 розділу ІІ Положення № 405 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема, приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій. Згідно п. 4 розділу ІІ Положення № 405 Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни, зокрема, у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни. Аналіз положень п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" свідчить, що визнання учасниками бойових дій, зокрема, поліцейських є можливим, якщо останні захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Однак, відповідних доказів щодо позивача не було надано ані відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, ані до суду під час судового розгляду. Докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відсутні. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 визначено перелік документів, на підставі яких Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, серед яких, зокрема: для поліцейських, які брали участь в антитерористичній операції,- витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документів про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Однак, визначені пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 документи відсутні у матеріалах справи. За змістом п. 4 розділу ІІІ Положення № 405 для надання статусу учасника бойових дій поліцейським, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські проходили службу, у місячний строк після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України) зобов`язані подати на розгляд Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (зі змінами), та документи, зазначені в пунктах 1, 2 цього розділу, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій. У разі якщо місце постійної дислокації підрозділу або установи, закладу знаходиться безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, відповідні керівники подають документи на розгляд Комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після призначення поліцейських на відповідні посади. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до відповідача, документів, зазначених в пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - на підтвердження факту залучення до проведення антитерористичної операції, не надав. Таких документів не надано позивачем і в ході розгляду справи. Доводи позивача про наявність документів про направлення його у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих органами поліції, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, досліджений судом наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 338 о/с від 14.06.2018 р. "Про проходження стажування працівниками ГУНП в Сумській області", відповідно до якого позивач був відряджений в підпорядкування ГУНП в Донецькій області, не містить жодних даних про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а вказує саме про направлення на стажування. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що довідка про участь позивача в роботі мобільних блокпостів від 30.07.2020 (а.с. 87), Довідка-характеристика про проходження стажування від 17.09.2018 (а.с. 6), копія звіту про проходження стажування (а.с. 7), копії рапортів від 23.07.2018, 14.08.2018, 20.08.2018 (а.с.9-11) не містить жодних даних про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Документи надані позивачем, підтверджують лише участь позивача в охороні публічного порядку на окремих маршрутах і постах, розташованих в районі проведення АТО, що відповідає повноваженням поліції, які визначені статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію". Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 р. у справі № 2240/2866/18. Отже, позивач помилково ототожнює виконання службових обов`язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, з безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, враховуючи, що позивач направлений до ГУ НП в Донецькій області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичної операції та у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі № 480/3797/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва