Постанова 4810 № 433/1234/20

Головуючий суду 1 інстанції - .Певна О.С. Доповідач -Стахова Н.В. Справа № 433/1234/20 Провадження № 22-ц/810/30/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Стахової Н. В., суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., за участю секретаря судового засідання: Сінько А.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач Луганська міська рада розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Какулія Отарі Євгенович, на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Певної О.С., в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, в ст а н о в и в: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно, зокрема оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку був втрачений у 2014 році при виїзді з тимчасово окупованої території України, що позбавляє його вільно розпорядитися та володіти належним йому нерухомим майном. Звернувшись до Головного управління Державного геокадастру у Луганській області за отриманням витягу з Державного земельного кадастру України для подальшої реєстрації права власності за наявною копією правовстановлюючого документу, він отримав відмову у видачі з посиланням на те, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі на запитувану земельну ділянку не відкрита. Разом з цим, було зазначено, що відповідно до наявних відомостей Державного реєстру земель станом на 01.01.2013 запитувана земельна ділянка враховувалася на праві приватної власності за позивачем на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 597947, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 441010001004950 від 30.11.2012, що відповідає записам в наявній копії Державного акту про право власності на земельну ділянку. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про право власності позивача на вказану земельну ділянку відсутня. Це пов`язано з тим, що право власності було набуто до функціонування ДРРПНМ, тобто до 01.01.2013. Окрім того, позивачу було видано будівельний паспорт для будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці, але з початком проведення антитерористичної операції в 2014 році він не встиг оформити право власності на нього. Позивач вважає, що ним вжиті усі заходи для вирішення виниклого спору, але в силу тимчасової окупації частини території Луганської області єдиним способом захисту права власності є звернення до суду. Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 24 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення, невизнання та /або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачем, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та /або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна. Крім того, позивачем не доведено, що правовстановлюючі документи саме втрачені, оскільки неможливість повернення документів обумовлена не їх втратою, а відсутністю можливості доступу до місця зберігання таких документів у зв`язку з певними об`єктивними причинами. В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали письмову заяву про слухання справи за їх відсутності. Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом встановлено, що згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею, 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Ринкова вартість земельної ділянки площею, 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , становить 89400, 00 грн, що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 02.09.2020. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 222542524 від 03.09.2020 будь - які відомості щодо даної земельної ділянки відсутні. Відповідно до інформації щодо надання витягу з Державного земельного кадастру № 29-12-0.2-6235/2-20 від 31.08.2020, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, останнє немає можливості надати Витяг з Державного земельного кадастру на запитувану земельну ділянку, оскільки Поземельна книга на запитувану земельну ділянку не відкрита в електронній (цифровій) формі. Додатково повідомлено, що відповідно до наявних відомостей Державного реєстру земель станом на 01.01.2013 запитувана земельна ділянка враховувалася на праві приватної власності за позивачем на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 597947, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 441010001004950 від 30.11.2012. Предметом спору в даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку з підстав втрати останнім правовстановлюючого документа. Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що є власником земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та має намір нею розпорядитися, однак оскільки втрачений оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріус відмовляється оформити договір купівлі -продажу, а тому вважає, що його права порушенні. Враховуючи, що право власності позивача на земельну ділянку підтверджується копію Державного акту про право власності на земельну ділянку, а також будівельним паспортом на житловий будинок та господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 , який засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ № 597947 від 30 листопада 2012 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 441010001004950, та враховуючи, що місто Луганськ входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості підтвердити своє право власності на земельну ділянку, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки як встановлено в судовому засіданні оригінал правовстановлюючого документа, а саме державний акт на спірну земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , був втрачений позивачем, тому є правові підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку на підставі ст. 392 ЦК України, у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Какулія Отарі Євгенович, задовольнити. Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 4410100000:02:074:0337, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуючий Судді: