Постанова Волинський апеляційний суд № 161/14562/20

Справа № 161/14562/20 Провадження №33/802/15/21 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В. Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Повха О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Повха О.М. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок. ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 04.09.2020, о 22.27 годин по вулиці Карпенка-Карого, 15 в місті Луцьк, Волинської області, керував транспортним засобом - «Форд Фокус», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. В поданій апеляційній скарзі захисник Повх О.М., не оспорюючи факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, вважає постанову судді в частині накладеного стягнення необґрунтованою. Також зазначає, що судом першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_2 , оскільки розгляд справи було проведено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника. Вказує, що судом безпідставно не задоволено клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи. Посилається на те, що ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався, обставини які обтяжують відповідальність відсутні, будь-яких наслідків в результаті скоєного правопорушення не наступило. Вважає вказані обставини такими, які дають підстави для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати та прийняти нову, якою звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу ФОП « ОСОБА_4 » для вжиття заходів громадського впливу. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши ОСОБА_2 та його захисника Повха О.М., які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, приходжу до висновку, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді слід задовольнити, оскільки він пропущений із поважних причин. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Щодо доводів апелянта про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу ФОП « ОСОБА_4 », то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими враховуючи наступне. Положення ст.ст.23, 33 КУпАП регламентують, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів щодо нього на розгляд трудового колективу, апеляційний суд виходить з такого. Адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням Правил дорожнього руху, яке передбачено у чинному законодавстві, а перебування водія у стані алкогольного сп`яніння несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Крім того, стягнення у санкції ст.130 КУпАП з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативно суворим. Відповідно до вимог ст.21 КУпАП (в редакції від 22.11.2018) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП (в редакції від 22.11.2018) є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу. Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП (в редакції від 22.11.2018). Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. До того ж під час апеляційного перегляду, було досліджено всі обставини, які на думку апелянта, могли вплинути на законність судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційній скарзі пом`якшуючі обставини, а саме перше притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, визнання вини та щире каяття, а також позитивна характеристика, не виправдовують його в грубому порушенні правил дорожнього руху та не можуть слугувати підставою для застосування до нього ст.21 КУпАП (в редакції від 22.11.2018). Що стосується доводів сторони захисту про безпідставний розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , то вони не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Так, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи щодо нього 22.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10). Однак, він в судове засідання не з`явився, а подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою (а.с.11). Апеляційним судом були перевірені вказані доводи і на запит апеляційного суду з КП «Луцький центр первинної медичної допомоги №2» надійшла відповідь №1.21/3 від 04.01.2021, згідно якої ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 26.10.2020 по 04.11.2020, та з 27.11.2020 по 08.12.2020. 22 жовтня 2020 року (день розгляду справи щодо ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 в медичний заклад за допомогою не звертався, огляд лікарем не здійснювався (а.с.49). За таких обставин місцевий суд правильно розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 .. Що стосується доводів апелянта про закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, то вони не заслуговують на увагу, так як суперечать вимогам законодавства. Вимогами ч.2 ст.38 КУпАП (в редакції від 19.09.2019) передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Правопорушення було вчинено ОСОБА_2 04.09.2020 (а.с.1). Адміністративне стягнення на нього накладено 22 жовтня 2020 року (а.с.19-20), тобто в межах строку, визначено положеннями ч.2 ст.38 КУпАП (в редакції від 19.09.2019), тому законні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_2 - відсутні. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника Повха О.М. та скасування постанови судді. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику Повху Олександру Максимовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_2 . Апеляційну скаргу захисника Повха О.М. - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_2 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов