Постанова 4810 № 433/150/20

Головуючий суду 1 інстанції - Шкиря В.М. Доповідач -Гаврилюк В.К. Справа № 433/150/20 Провадження № 22-ц/810/75/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаврилюка В.К., суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Шкирі В.М. в смт Марківка Луганської області, за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, в обґрунтування якого вказав, що між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надавався в розмірі 130 000 гривень, на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 31 січня 2024 року на придбання об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 1 від 31 січня 2014 з ОСОБА_2 . За договором поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором по зобов`язаннях за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30.09.2016 у справі № 433/1547/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року в сумі 192 441,91 гривню, яка складається з: боргу по кредиту строковому з 31.01.2014 р. по 25.05.2016 р. - 100 504,12 грн; боргу по кредиту простроченому з 01.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 25 114,71 грн; сума несплачених строкових відсотків по кредиту з 01.04.2016 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 3397,88 грн; сума несплачених прострочених відсотків по кредиту з 02.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 43 414,65 грн; сума втрат від інфляції по простроченому боргу з 01.07.2014 р. по 30.04.2016 р. в розмірі 6683,77 грн; сума втрат від інфляції по прострочених відсотках з 02.07.2014 р. по 30.04.2016 р. в розмірі 11 319,12 грн; сума 3% річних по простроченому боргу з 01.07.2014 р. по 25.05.2016 р. - 737,44 грн; сума 3% річних по прострочених відсотках з 02.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 1270,22 грн. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року станом на 11 грудня 2019 року в сумі 94439,21 грн, яка складається із: - проценти за користування Кредитом з 01.06.2016 по 03.04.2018 в сумі 38 866,76 грн.; - інфляційні втрати Банку з червня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати Кредиту в сумі 16 345,10; - інфляційні втрати Банку з червня 2016 по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування Кредитом в сумі 26 809,18 грн.; - три проценти річних за прострочення сплати Кредиту з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 4 992,19 грн.; - три проценти річних за прострочення слати процентів за користування Кредитом з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 7 425,98 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 14 грудня 2020 року позовну заяву представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1028 від 31.01.2014 в сумі 34 378 грн. 36 коп., яка станом на 11 грудня 2019 складається з наступного: - інфляційні втрати банку з червня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати Кредиту в сумі 9 518,48 грн.; - інфляційні втрати банку з червня 2016 по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 17 689,91 грн.; - три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 2611,24 грн.; - три проценти річних за прострочення слати процентів за користування кредитом з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 4 558,73 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання про судові витрати. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01.06.2016 по 03.04.2018 в сумі 38 866,76 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з наявністю у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за договором про іпотечне кредитування, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" у серпні 2016 року, відповідно до умов договору про іпотечний кредит та положень частини другої статті 1050 ЦК України, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а тому після зміни банком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником, банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах договору про іпотечний кредит. Задовольняючи частково позовні вимоги про солідарне стягнення інфляційних втрат з червня 2016 по жовтень 2019 за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати процентів, а також 3% річних за прострочення сплати кредиту з 26.05.2016 по 10.11.2019 та за прострочення сплати процентів суд виходив з того, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентам за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. Оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних на суму прострочених процентів за користування кредитом за період з 26 травня 2016 року по 10 листопада 2019 року та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом з червня 2016 року по жовтень 2019 року, розрахунок здійснено як з урахування процентів, стягнутих солідарно з відповідачів за рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року, так і процентів, нарахованих за користування кредитом за період після ухвалення рішення, тому вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки суд прийняв рішення про відмову в задоволенні вимог що до стягнення процентів в сумі 38866,76 грн за користування кредитом з 01 червня 2016 по 03 квітня 2018. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк», просить заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення дійсних обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» вказує на те, що рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року в сумі 192 441,91 грн, проте рішення не виконане боржником. За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Між сторонами існують договірні відносини, а тому відповідно до умов кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувалися проценти за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідачів за період з 01 червня 2016 року по 03 квітня 2018 року. Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2016 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Розрахунок заборгованості 3% річних по простроченим процентам за користування кредитом та інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом проведено банком з урахуванням процентів, які були стягнуті з відповідачів рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року та процентів, що нараховані за користування кредитом за період з 01 червня 2016 року по 03 квітня 2018 року є обґрунтованим та законним. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення зазначеного судового рішення було повідомлено в порядку, передбаченому ч.2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 94439,21 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2014 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 1028, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надавався в розмірі 130 000 гривень, на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 31 січня 2024 року на придбання об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 1 від 31 січня 2014 з ОСОБА_2 , відповідно до пунктів 3.1., 3.2. якого поручитель відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники запишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30.09.2016 у справі № 433/1547/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року в сумі 192 441,91 гривню, яка складається з: боргу по кредиту строковому з 31.01.2014 р. по 25.05.2016 р. - 100 504,12 грн; боргу по кредиту простроченому з 01.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 25 114,71 грн; сума несплачених строкових відсотків по кредиту з 01.04.2016 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 3397,88 грн; сума несплачених прострочених відсотків по кредиту з 02.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 43 414,65 грн; сума втрат від інфляції по простроченому боргу з 01.07.2014 р. по 30.04.2016 р. в розмірі 6683,77 грн; сума втрат від інфляції по прострочених відсотках з 02.07.2014 р. по 30.04.2016 р. в розмірі 11 319,12 грн; сума 3% річних по простроченому боргу з 01.07.2014 р. по 25.05.2016 р. - 737,44 грн; сума 3% річних по прострочених відсотках з 02.07.2014 р. по 25.05.2016 р. в розмірі 1270,22 грн. Вказане рішення суду першої інстанції, як встановлено судом першої інстанції, не виконане та заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1028 від 31 січня 2014 року відповідачами не сплачена. Зазначені обставини свідчать про те, що акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченої, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись у серпні 2016 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 . Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувшись у серпні 2016 року, відповідно до умов кредитного договору та положень частини другої статті 1050 ЦК України, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а тому законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після зміни банком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником,банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах кредитного договору, а тому позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01 червня 2016 року по 03 квітня 2018 року в сумі 38 866,76 грн, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є не обґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів. В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконані, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). З наданого позивачем розрахунку 3% річних на суму прострочених процентів за користування кредитом за період з 26 травня 2016 року по 10 листопада 2019 року та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом з червня 2016 року по жовтень 2019 року вбачається, що банком розрахунок здійснено як з урахування процентів, стягнутих солідарно з відповідачів за рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року, так і процентів, нарахованих за користування кредитом за період після ухвалення рішення. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог що до стягнення процентів в сумі 38866,76 грн за користування кредитом з 01.06.2016 по 03.04.2018. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц викладені висновки про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, адже таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. Тому, враховуючи правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене у самому договорі поруки. Договором поруки № 1 від 31 січня 2014 року, укладеним між банком та відповідачами, інше не передбачено. За таких обставин, оскільки рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 30 вересня 2016 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат з поручителя, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є солідарними боржниками, на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню сума 34 378 (тридцять чотири тисячі триста сімдесят вісім) грн 36 коп., яка складається з: - інфляційні втрати Банку з червня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати Кредиту в сумі 9518,48; - інфляційні втрати Банку з червня 2016 по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування Кредитом в сумі 17689,91грн.; - три проценти річних за прострочення сплати Кредиту з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 2611,24 грн.; - три проценти річних за прострочення слати процентів за користування Кредитом з 26.05.2016 по 10.11.2019 в сумі 4558,73 грн. В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року. Головуючий В.К. Гаврилюк Судді О.Ю. Карташов В.А. Коновалова