Постанова 4810 № 409/1398/18

Головуючий суду 1 інстанції -Кордюкова Ж.І. Доповідач - Карташов О.Ю. Справа № 409/1398/18 Провадження № 22-ц/810/688/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Гаврилюк В.К., Стахова Н.В. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2020 року, постановлене у складі судді Кордюкової Ж.І., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області у м. Сєвєродонецьк за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за іпотечний кредит, - ВСТАНОВИВ: У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 713 від 29 листопада 2012 року. Відповідно до п.п.1.1-1.3 кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору кредит у сумі 300000,00 грн, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за нарахування кредитом в розмірі 18,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався готівкою одноразово строком на 240 місяців терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 листопада 2032 року на придбання трикімнатної квартири за договором купівлі- продажу. Згідно п.п. 1.5 -1.6.1.3 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти та проводити погашення кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, ануїтетними платежами в сумі 4690,00 грн. З метою забезпечення виконання зазначеного зобов`язання 29.11.2012 року був укладений договір поруки №1 з ОСОБА_2 , відповідно до якого останній взяв на себе обов`язок солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 за своїми зобов`язаннями, що випливають з договору про іпотечний кредит. У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, виникла заборгованість станом на 05.06.2018 року в загальному розмірі 601885,52 грн, яка складається з наступного: борг за кредитом в розмірі 293168,78 грн; відсотки за користування кредитом з 02.07.2014 року по 01.06.2018 року в розмірі 219461,98 грн; інфляційні втрати банку з липня 2014 року по травень 2018 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 3391,37 грн; інфляційні втрати банку з липня 2014 року по травень 2018 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 72725,69 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2013 року по 05.06.2018 року в розмірі 603,54 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2013 року по 05.06.2018 року в розмірі 12534,16 грн. Позивач просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит від 29.11.2012 року №713 в сумі 601885,52 грн., а також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 9028,28 грн. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2020 року ухвалено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 29.11.2012 року №713 у сумі 480472 (чотириста вісімдесят тисяч чотириста сімдесят дві) грн 94 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 9326,63 грн та строковий борг в сумі 281472,59 грн; відсотки за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 153663,68 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 1506,14 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 28153,50 грн; три відсотки річних за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 361,71 грн; три відсотки річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 5988,69 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» суму судових витрат у розмірі 7207 (сім тисяч двісті сім) грн 28 коп. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог. Рішення суду мотивовано тим, що позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася до сплати та сплати заборгованості за кредитним договором з урахуванням строку позовної давності. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2020 року у справі № 409/1398/18 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано недотримання позивачем порядку дострокового повернення частини кредиту, що залишилась до сплати, в сумі 281 472,59 грн, не було звернуто уваги на відсутність доказів отримання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту та відсутності відповідного обов`язку відповідача сплатити борг в цій частині. Суд першої інстанції не врахував доводи представника відповідача стосовно того, що направлення вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту припиняє дію кредитного договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з моменту направлення вимоги про дострокове повернення кредиту по дату звернення до суду з позовом, є необґрунтованими. Також, суд першої інстанції не врахував принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру процентів за час затримки розрахунку, що підлягають сплаті. Суд першої інстанції не оцінив положення договору, що стосуються зобов`язань боржника за договором, чим, фактично, не - компенсував боржнику комісійні винагороди за договором, які є очевидно незаконними. Суд не застосував аналогію закону, не застосував Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Представником ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» адвокатом Гребенаром О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що ствердження скаржниці стосовно припинення дії Кредитного договору з моменту направлення вимоги про дострокове повернення - 17.01.2018 року є необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам права (ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору) та положенням Кредитного договору (п.п. 3.4., 7.3., 4.2,2.). Крім того, Банком не заявлялись вимоги щодо стягнення пені чи будь- яких штрафних санкцій за кредитним договором у зв`язку з чим відсутні підстави для застосовування ст. 551 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, гарантією належного виконання грошового зобов`язання. Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Банком дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Щодо не включення в розрахунок заборгованості комісійної винагороди за надання кредиту, представник посилається на те, що перед підписанням вказаного договору, позивача було ознайомлено з його умовами в тому числі з умовами кредитування (п. 1.11 Кредитного договору), сукупною вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами, а також іншою інформацією обов`язок щодо надання якої встановлено правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 № 10.05.2007 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у графі «реквізити та підпис сторін», остання тривалий час сплачувала платежі. Представник зауважив, що аналогію закону можна застосовувати виключно у випадку повної чи часткової відсутності правових норм. Особливості державної політики забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях регулюються Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», у п. 14.2. ст. 14 Закону України № 1636-УІІ чітко зазначено, що тільки внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території АРК звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. ОСОБА_1 у поданій заяві просила апеляційний суд розгляд справи, призначений на 29.03.2021 року, відкласти з причин її участі у тренінгу для тренерів Школи суддів та занятістю її захисника в судовому розгляді іншої справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з пунктами 4, 6, 10, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Частинами першою, третьою та четвертою статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Відповідачем ОСОБА_1 неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи 10.12.2020 року, 04.02.2021 року, 22.02.2021 року, 15.03.2021 року. Разом з цим, відповідач не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 212 ЦПК України, проте не скористалася своїм правом Колегія суддів враховує, що дана справа тривалий час перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, тому, для забезпечення принципу «справедливого балансу» між сторонами, апеляційний суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи призначеної на 29.03.2021 року не має. Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Так, згідно доводів апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2020 року повністю та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, відмовити у повному обсязі. Проте, матеріалами справи встановлено, що позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит були предметом перегляду судом апеляційної інстанції, за результатами якого Луганським апеляційним судом ухвалена постанова від 26.05.2020 року. Тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Судом встановлено, що 29 листопада 2012 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 713, відповідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300000,00 грн на строк 240 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18,5% річних з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 26 листопада 2032 року для придбання трикімнатної квартири за договором купівлі-продажу, зі сплатою щомісячних ануїтетних платежів в сумі 4690,00 грн. 29 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 300000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, згідно розрахунку позивача утворилася заборгованість у розмірі 601885,52 грн, яка складається з: борг за кредитом в розмірі 293168,78 грн; відсотки за користування кредитом з 02.07.2014 року по 01.06.2018 року в розмірі 219461,98 грн; інфляційні втрати банку з липня 2014 року по травень 2018 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 3391,37 грн; інфляційні втрати банку з липня 2014 року по травень 2018 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 72725,69 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2013 року по 05.06.2018 року в розмірі 603,54 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2013 року по 05.06.2018 року в розмірі 12534,16 грн. 29 листопада 2012 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе обов`язок відповідати солідарно в повному обсязі за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з договору про іпотечний кредит від 29 листопада 2012 року №713. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом 09.07.2018 року. Тому, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги, які не охоплюються періодом з 09.07.2015 року по 09.07.2018 року задоволенню не підлягають в зв`язку з пропуском позовної давності. Так, в матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника про дострокове повернення всієї суми кредиту в сумі 293168,78 грн за договором про іпотечний кредит № 713 від 29.11.2012 року у зв`язку з невиконанням зобов`язань. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували як факт направлення вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит так і її отримання відповідачем, у порядку та на умовах передбачених договором. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок, що «частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором»; «…суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту»; «…порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами». Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10 червня 2017 року, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Враховуючи, що умовами договору про іпотечний кредит передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів, проте банком не дотримано передбачені договором умови та положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за договором про іпотечне кредитування. За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з боржника строкової кредитної заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню. Скаржником не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, здійсненого судом. Відтак, колегія суддів вважає, що прострочена заборгованість по кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року, відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, підлягає стягненню в сумі 19701,79 грн. Сума заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 713 від 29.11.2012 року підлягає стягненню у розмірі 209375,51грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 19701,79грн; відсотки за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 153663,68 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 1506,14 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 28153,50 грн; три відсотки річних за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 361,71 грн; три відсотки річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 5988,69 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги, що після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором не відповідають вимогам закону. Так, відповідно до п. 7.3. Кредитного договору будь-які повідомлення, які направляються Сторонами одна одній в рамках цього Договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу Сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього Договору. При цьому, відповідач у скарзі вказувала на відсутність доказів отримання нею вимоги банку про дострокове повернення кредиту. Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру процентів за час затримки розрахунку, що підлягають сплаті; не оцінки положення договору, що стосуються зобов`язань боржника за договором, чим, фактично, не - компенсував боржнику комісійні винагороди за договором, які є очевидно незаконними; не застосування аналогії закону, положень Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на увагу не заслуговують, оскільки зазначеним доводам надана відповідна правова оцінка у відзиві представника позивача, з якою погоджується колегія суддів. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» суми судових витрат у розмірі 7207 (сім тисяч двісті сім) грн 28 коп. підлягає скасуванню. З Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 1560,02 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 лютого 2020 року змінити, визначивши загальну суму заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 713 від 29.11.2012 року, у розмірі 209375,51грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 19701,79грн; відсотки за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 153663,68 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 1506,14 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 28153,50 грн; три відсотки річних за прострочення сплати кредиту за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 361,71 грн; три відсотки річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 09.07.2015 року по 01.06.2018 року в сумі 5988,69 грн. Скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» суми судових витрат у розмірі 7207 (сім тисяч двісті сім) грн 28 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі -1560,02 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.К. Гаврилюк Н.В. Стахова