Постанова Луганський апеляційний суд № 942/1114/20

Головуючий суду 1 інстанції - Пронька В.В. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 942/1114/20 Провадження № 22-ц/810/209/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування якого зазначило, що відповідно до договору б/н, укладеного 06.02.2014 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 17600,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом останнього в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.06.2020 року має заборгованість 191793,05 грн, з яких: 9981,19 грн - заборгованість за кредитом; 181811,86 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, банк просив стягнути заборгованість в сумі 138294,93 грн, з яких 9981,19 грн заборгованість за кредитом, 128313,74 грн заборгованість за процентами за користування кредитом з 06.02.2014 року по 26.09.2019 року. 10.12.2020 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої, посилаючись на положення ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2014 року у розмірі 7996 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 78 коп., з яких: 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 19 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 59 коп. - заборгованість по пені. Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року ухвалено позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2014 року у розмірі 7996 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 78 коп., з яких: 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 19 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 59 коп. заборгованість по пені. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. Суд зазначив, що дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором б/н від 06.02.2014 у розмірі 7996 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 78 коп., з яких: 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 19 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 59 коп. заборгованість по пені. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить суд рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог банку відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що посилання суду в рішенні на факт визнання ним позову не відповідає дійсності. Анкета-заява від 06.02.2014 року не була підписана ним для отримання кредиту, він не був ознайомлений з яким-небудь розміром процентної ставки за користування кредитними коштами і порядком її нарахування, порядком нарахування пені. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 7996,78 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 * 100 = 227000 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що 06.02.2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7996 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 78 коп., з яких: 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 19 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 59 коп. - заборгованість по пені. З виписки по рахунку коштів за договором б/н від 06.02.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював операції за картковим рахунком. Відтак, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не укладання відповідачем з банком кредитного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. До позовної заяви позивачем додано копію документа, який за своєю формою і змістом є анкетою-заявою, та підписаний ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором, копію Витягу з Тарифів, витягу з Умов та правил надання банківських послуг, виписка по рахунку. При цьому, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачем, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафів, розмір і порядок їх нарахування. У анкеті-заяві від 06.02.2014 року, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів, а саме їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів, неустойки (пені, штрафу). Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу). З правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), вбачається, що Великою Палатою Верховного Суду визначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять підпису останнього, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 7631,19 грн. Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у вищезазначеній постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. За таких обставин, колегія суддів, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості у порівнянні з наданою позивачем інформацією щодо руху коштів за рахунками, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості за кредитним договором укладеним з відповідачкою за тілом кредиту в сумі 7631,19 грн. Разом з тим, оскільки в укладеному між сторонами кредитному договорі у вигляді анкети-заяви відсутні умови щодо сплати пені, то у банка були відсутні правові підстави нараховувати пеню в сумі 365,59 грн, а у суду першої інстанції стягувати цю суму з відповідача. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки зазначеним доводам надана відповідна правова оцінка у рішенні суду першої інстанції, з якою погоджується колегія суддів. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по пені в сумі 365,59 грн слід скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні заборгованості по пені в сумі 365,59 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 20 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по пені в сумі 365,59 грн скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення. У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по пені в сумі 365,59 грн відмовити за необґрунтованістю. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.М. Луганська