Постанова 4810 № 415/9233/19

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 415/9233/19 Провадження № 22-ц/810/116/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 05 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Коновалової В.А., суддів: Єрмакова Ю.В., Луганської В.М., за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М., учасники справи: позивач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 грудня 2019 року,ухвалене у складі судді Фастовця В.М. в м. Лисичанську Луганської області, за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 рокупозивач звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12 вересня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 1600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2019 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 203035,16 грн, яка складається з: 1530,25 грн заборгованість за кредитом, 195428,55 грн по процентам за користування кредитом, 6076,36 грн за пенею та комісією. Позивач зазначив, що кредитодавець може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості, тому заборгованість до стягнення становить 127131,06 грн, яка складається з: 1530,25 грн заборгованість за кредитом, 125600,81 грн по процентам за користування кредитом з 12 вересня 2013 року по 31 січня 2019 року. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2013 року в розмірі 127131,06 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 грудня 2019 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що доказів укладання між сторонами кредитного договору, умови якого були б порушені відповідачем, а звідси взагалі будь-яких правовідносин, суду не надано, тому підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в банку, яку були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Також, позивач посилається на те, що банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, тому між банком і відповідачем укладено кредитний договір, який ніким не оспорений, а отже є підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім того, користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача. Свою позицію позивач обґрунтовує посиланням на постанови Верховного Суду. Крім того, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. (2) Позиція інших учасників справи Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало 11 лютого 2020 року (а.с. 96). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. Луганським апеляційним судом вживалися всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Згідно відповіді УДМС в Луганській області від 11 лютого 2020 року та листа комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає. На адресу апеляційного суду повернулася повістка-повідомлення про розгляд справи призначеної на 05 березня 2020 року, яка направлялася на поштову адресу місця реєстрації відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи інформацію про те, що за реєстрованою адресою відповідач не проживає, тому судом останній повідомлявся про розгляд справи також шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, і відповідно до положень п.4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доказів укладання між сторонами кредитного договору, умови якого були б порушені відповідачем, а звідси взагалі будь-яких правовідносин, суду не надано, тому підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні. Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 12 вересня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначено, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами. В тексті позовної заяви позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. До позовної заяви позивачем додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 12 вересня 2013 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості. При цьому, ці витяги не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування. Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 вересня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначено розмір процентної ставки за користування кредитом, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів. Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 12 вересня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту укладання із відповідачем договору від 12 вересня 2013 року на умовах, зазначених позивачем, зокрема, щодо розміру процентів за користування кредитом. З урахуванням зазначених обставин, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в банку, яку були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Однак, колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, виходячи з наступного. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17) зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у стягненні заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами кредитного договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду та вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. Звертаючись до суду з позовом позивач в тексті позовної заяви посилається на те, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1600 грн увигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків. Зобов`язання зі своєчасного повернення грошових коштів за договором відповідач не виконав, що відображено у розрахунку заборгованості. За змістом норм ЦПК України щодо доказування суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. Тому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне дослідити докази (виписку по рахунку, довідку про кредитну картку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти), надані позивачем на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів укладання між сторонами кредитного договору та обґрунтованості вимог, яким суд, як вважає позивач, у супереч вимог ЦПК України не надав оцінки. З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти в сумі 1600 грн на підставі анкети-заяви від 12 вересня 2013 року, які останнім в поновному обсязі не повернуто позивачу. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, в якому зазначається про користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення кредиту. Дані обставини підтверджуються випискою по рахунку, яка дослідження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, слід зауважити, що вказані письмові докази свідчать про те, що відповідачем отримувалися кредитні коштина підставі анкети-заяви від 12 вересня 2013 року, які частково ним погашались. З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 1530,25 грн (заборгованість за тілом кредиту). Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість зі сплати кредиту (тіла) в сумі 1530,25 грн. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1530,25 грн слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2013 року в сумі 1530,25 грн (заборгованість за тілом кредиту). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 1). Згідно платіжного доручення від 29.01.2019 року позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн (а.с. 56). Оскільки позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 57 грн 82 коп. (23,12 грн за подання позову + 34,70 грн за подання апеляційної скарги). Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 грудня 2019 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПО 14360570) заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2013 року в сумі 1530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) грн 25 коп., в рахунок відшкодування судового збору 57 (п`ятдесят сім) грн 82 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.В.Єрмаков В.М.Луганська