Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/1851/18

ПОСТАНОВА Іменем України 08 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 404/1851/18 провадження № 22-ц/4809/559/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2020, суддя Іванова Н.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 02.02.2011 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2018 року має заборгованість у розмірі 83577,18 грн., яка складається: 5156,40 грн. заборгованість за кредитом, 72039,72 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1925 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 3956,06 грн. штраф (процентна складова), яку просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2020 у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та штрафу. Суд не взяв до уваги докази надані позивачем, а саме розрахунок заборгованості, Довідку про видані картки за договором, Довідку про умови кредитування та виписку по рахунку. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.02.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24.02.2021 справу призначено до розгляду. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.04.2021 продовжено строк розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 02 лютого 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За розрахунком банку станом на 28 лютого 2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 83577,18грн., яка складається з наступного: 5156,40 грн. заборгованість за кредитом, 72039,72 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1925 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 3956,06 грн. штраф (процентна складова). Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси, сімейного стану та місця роботи відповідача. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачці кредитного ліміту. Суд першої інстанції зазначив, що з анкети-заяви, заповненої відповідачем 02 лютого 2011 року вбачається, що поля для заповнення даних стосовно оформлення кредиту та зазначення його ліміту є пустими. У вказаній анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна» або будь-якої іншої картки відповідачу. За таких обставин, доказів укладення відповідачем та позивачем кредитного договору з встановленим кредитним лімітом 8 000 грн. позивачем не надано. Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором та, що саме вищезазначені умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та, відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту не надано. Отримання відповідачем кредитних карток НОМЕР_1 , НОМЕР_2 позивачем не підтверджено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог, висунутих позивачем не має, у зв`язку з чим, судом не застосовується сплив позовної давності. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК Україниі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи знаходяться: -розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.02.2011 станом на 28.02.2018, -копія анкети - заяви позичальника, -довідка про видані кредитні картки, (а.с. 224), -довідка про умови кредитування (а.с. 9), -виписка за договором за період з 02.02.2011 по 20.06.2018 (а.с. 69-80, 101-106), за період з 01.01.1999 по 28.08.2019 (а.с. 149-154), -довідка про видані картки (а.с. 148), -виписка за договором №б/н станом на 29.05.2020 (а.с. 216-222), -довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) а.с. 223, -копія документу, що посвідчує особу відповідача. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у суд із позовом позивач надав на підтвердження позову, копію анкети-заяви №б/н від 02.02.2011 (а.с. 8). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і встановив, що у заяві позичальника, яку нібито підписав відповідач зазначено, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Суд апеляційної інстанції встановив, що в заяві-анкеті відсутня інформація, що сторонами узгоджується термін дії надання банківських послуг, зокрема термін дії картки. В заяві без номера, яку позивач надав, як належний доказ на підтвердження позову відсутня інформація, що відповідач виявив бажання отримати будь яку платіжну картку в тому числі кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом. Встановлені обставини свідчать, що зазначений доказ не може бути визнаний як належний та допустимий на підтвердження позову. Позивач на підтвердження позову надав копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 , з якої вбачається, що старт карткового рахунку розпочався 02.02.2011. Кредитний ліміт в подальшому змінювався (а.с. 223). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і дійшов висновку, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони не узгоджували умови збільшення кредитного ліміту. Позивач приєднав до позовної заяви довідку про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано картки (зазначений їх перелік) (а.с. 224). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і дійшов висновку, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження, що відповідач з 02.02.2011 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, йому було видано кредитну картку «Універсальна» з зазначенням терміну дії картки. Доводи апеляційної скарги про виписку по рахунку як належного доказу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки дана виписка по рахунку не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує розмір заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац 2 частини 9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 705). Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення 705). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 254). Згідно із абзацом 1 пункту 5.3. Положення 254 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Таким чином, виписка по рахунку не є первинним документом. З матеріалів справи також вбачається, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження, що сторонами визначалась відсоткова ставка за надані банківські послуги. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем на підтвердження позову не є належним та допустимим доказом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за користування кредитними коштами, відповідно розрахунок не відповідає умовам договору. Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2020, залишити без змін. Повний текст постанови складено 16.04.2021. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: