Постанова 4809 № 385/1237/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 385/1237/20 провадження № 22-ц/4809/546/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Дуковського О.Л., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.12.2020, суддя Гришак А.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.03.2018 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.09.2020 року має заборгованість -20322,81 грн., яка складається з: 14549,74 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14549,74 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5773,07 грн. заборгованість за простроченими відсотками,. , яку просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.12.2020 у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що у анкеті-заяві зазначено зокрема додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки і відсоткова ставка. Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки. Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та штрафу. Активація картки відповідачем та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Суд не взяв до уваги докази надані позивачем, а саме розрахунок заборгованості, довідку про видані картки за договором, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та паспорту споживчого кредиту. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.01.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.02.2021 справу призначено до розгляду. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 30.03.2018 року (а.с. 12). У вказаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку (а.с. 10) та встановлено кредитний ліміт у розмірі 11000 грн. (а.с. 11). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та копію Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 15-60). Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим станом на 24.09.2020 року має заборгованість - 20322,81 грн. (а.с. 6-9), яка складається з наступного: 14549,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 14549,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5773,07 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Суд першої інстанції зазначив, що в анкеті-заяві позичальника від 30.03.2018 року не вказаний номер картки, яку отримував відповідач, не зазначена процентна ставка та тип кредитної картки, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання й не міститься строк повернення кредиту. Інші надані банком документи містять лише загальну інформацію щодо умов надання банківських послуг у ПриватБанку. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками. Укладений між сторонами кредитний договір від 30.03.2018 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Суд першої інстанції зазначив, що стягненню підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту. Однак, АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві зазначає про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту. Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Враховуючи, що анкета-заява від 30.03.2018 року не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», суд вважає, що відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту. Так, в тексті позовної заяви та доданого до неї розрахунку зазначено, що заборгованість станом на 24.09.2020 року за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн. (а.с. 9). Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтована заборгованість за простроченим тілом кредиту, при тому, що заборгованість за тілом кредиту дорівнює 0,00 гривень. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи знаходяться: -розрахунок заборгованості за договором №б/н від 30.03.2018, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 30.03.2018 станом на 24.09.2020, -довідка про видані кредитні картки, -довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), -копія анкети - заяви позичальника, -копія паспорту споживчого кредиту, -витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», -виписка за договором №б/н станом на 29.09.2020, -копія документу, що посвідчує особу відповідача. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у суд із позовом позивач надав на підтвердження позову, копію анкети-заяви №б/н від 30.03.2018 (а.с. 12). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і встановив, що у заяві позичальника, яку нібито підписав відповідач зазначено, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Суд апеляційної інстанції встановив, що в заяві без номера, яку позивач надав, як належний доказ на підтвердження позову відсутня інформація, що відповідач виявив бажання отримати будь яку платіжну картку в тому числі кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом. В заяві відсутня інформація, що сторонами узгоджується термін дії надання банківських послуг, зокрема термін дії картки. Встановлені обставини свідчать, що зазначений доказ не може бути визнаний як належний та допустимий на підтвердження позову. Позивач на підтвердження позову надав копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що старт карткового рахунку розпочався 21.10.2017 року. Кредитний ліміт в подальшому змінювався (а.с. 11). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і дійшов висновку, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони не узгоджували умови збільшення кредитного ліміту. Крім того, зазначена довідка не є оригіналом або копією, яка належно завірена уповноваженою особою Банку. Позивач приєднав до позовної заяви довідку про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано картки (зазначений їх перелік) (а.с. 10). Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і дійшов висновку, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження, що відповідач з 30.03.2018 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, йому було видано кредитну картку «Універсальна» з зазначенням терміну дії картки. Крім того зазначена довідка не є підтвердженням отримання відповідачем кредитної картки 30.03.2018, оскільки згідно даної довідки картку було видано 21.10.2017. Доводи апеляційної скарги про виписку по рахунку як належного доказу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки дана виписка по рахунку не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує розмір заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац 2 частини 9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 705). Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення 705). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 254). Згідно із абзацом 1 пункту 5.3. Положення 254 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Таким чином, виписка по рахунку не є первинним документом. З матеріалів справи також вбачається, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження, що сторонами визначалась відсоткова ставка за надані банківські послуги. Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем на підтвердження позову не є належним та допустимим доказом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за користування кредитними коштами відповідно розрахунок не відповідає умовам договору. Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», залишити без задоволення. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07.12.2020 , залишити без змін. Повний текст складений 09.04.2021 Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: