Постанова 4803 № 201/8873/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3120/21 Справа № 201/8873/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2020 року на засіданні комітету первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення про звернення до наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», Кабінету Міністрів України з вимогою розірвати договір про виконання ним обов`язків керівника АТ КБ «ПриватБанк» - члена наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» за порушення профспілкового законодавства. Внаслідок прийняття цього рішення профспілковою організацією на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та позивача направлено вимогу в порядку ст. 45, п. 9 ч. 1 ст. 247 КЗпП України про розірвання договору про виконання ним обов`язків члена наглядової ради. Вказану вимогу наглядова рада АТ КБ «ПриватБанк» та Кабінет Міністрів України отримали 27 серпня 2020 року. Вважав оскаржуване рішення незаконним та безпідставним, а також таким, що прийняте профспілковою організацією за відсутності правових підстав для звернення з такою вимогою. Враховуючи викладене, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення засідання комітету первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» оформлене протоколом № 52 від 20 серпня 2020 року, про направлення власникам та наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення комітету первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» оформлене протоколом № 52 від 20 серпня 2020 року про направлення наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору про виконання обов`язків члена наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 . Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з рішенням суду первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року на засіданні комітету первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення про направлення наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з членом наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 , оформлене протоколом засідання Профспілки № 52 від 20 серпня 2020 року. Оскаржуване рішення прийнято з підстав порушення позивачем законодавства про працю, зокрема статей 44, 247, 249 КЗпП України. В той же день, 20 серпня 2020 року за наслідками прийняття оскаржуваного рішення на адресу наглядової ради банку профспілкою було направлено вимогу про розірвання трудового договору з позивачем в порядку статті 46 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статей 45, 247 КЗпП України. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність колективного договору, укладеного між банком та відповідачем, відсутність спільного рішення інших профспілок, що діють у банку, свідчить про те, що рішення було прийняте відповідачем без наявності законних повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законами України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та іншими нормативно-правовими актами. Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України). Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП України). Згідно зі статтею 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення. Перелік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації передбачений статтею 247 КЗпП України, згідно з пунктом 9 якої виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. При розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі статтею 45 КЗпП України така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір (пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Таким чином, законодавство містить норми, що створюють правове підґрунтя для прийняття Профспілкою рішення про звернення з Вимогою про звільнення. Виходячи з буквального тлумачення ст.ст. 45, 247 КЗпП України таке рішення може бути прийняте Профспілкою виключно за умови вчинення керівником підприємства порушень законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закону про профспілки. Крім того, для прийняття такого рішення Профспілка повинна мати необхідний обсяг представницьких повноважень. Частина 2 статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що саме у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Частиною 1 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. Тобто, діюче законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону про профспілки та ст. 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Такий взаємозв`язок, зокрема, проявляється у вигляді укладеного між профспілковою організацією та підприємством колективного договору. Таким чином встановивши, між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем колективний договір не укладався, у банку діє 31 організація профспілок з різним статусом, та за відсутності належних і допустимих доказі на підтвердження порушень позивачем законодавства про працю та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 . Необхідно зазначити, що за наявності на підприємстві, установі, організації декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати своїх дії за для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах. Такі висновки судів узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі № 804/2581/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17. Вимога відповідача про розірвання укладеного з позивачем договору про виконання ним обов`язків керівника АТ КБ «ПриватБанк» - члена Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», також є безпідставною з огляду на те, що такий договір є цивільно-правовим, а не трудовим. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Аналогічні положення також передбачені статті 45 КЗпП України згідно з якими, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Водночас, положеннями статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що з членами Наглядової ради державного банку укладаються цивільно-правові договори, якими передбачаються права, обов`язки та умови роботи членів Наглядової ради державного банку. Згідно з пунктом 101 статуту АТ КБ «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 594, цивільно-правові договори, що укладаються з кожним членом наглядової ради від імені банку підписуються особою, уповноваженою вищим органом на умовах, затверджених рішенням вищого органу. Цивільно-правовий договір з членом наглядової ради можуть бути платними або безоплатними. Таким чином, оскільки між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» трудовий договір не укладався, відповідач не мав права висувати вимогу про його розірвання з огляду на те, що стаття 33 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та стаття 45 КЗпП України вданому випадку не підлягають застосуванню, оскільки регулюють виключно трудові відносини. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність колективної угоди, договору між роботодавцем та профспілковою організацією ніяк не звужує прав профспілок в здійсненні своїх повноважень відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також вказує на те, що направлена вимога власникам та Наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання трудового договору зроблена не в рамках колективної угоди, а рамках приписів ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 45 КЗпП України, не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеними положеннями законодавства. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова