Постанова 4807 № 2-1974/09

Дата документу 06.04.2021 Справа № 2-1974/09 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-1974/09 Головуючий у 1 інстанції: Філіпова І.М. Провадження № 22-ц/807/1448/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2021 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И Л А: Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2009 року задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/17-43/1249-33 від 03 вересня 2007 року в розмірі 463827,67 грн. звернуто стягнення на предмет договору іпотеки: жилий будинок, загальною площею 179,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 309 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором в розмірі 463827,67 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2017 року видано дублікат виконавчого листа № 2-1974/2009 з виконання вищезазначеного рішення суду. У серпні 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. В обґрунтування скарги зазначили, що 30 червня 2020 року виконавцем було проведено опис й арешт нерухомого заставного майна, та встановлено, що з 20 грудня 2011 року за адресою місцезнаходження предмету іпотеки зареєстрована малолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є донькою/членом родини боржника ОСОБА_1 . Через відсутність подальших дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило до приватного виконавця клопотання щодо здійснення подальших дій по виведенню предмету іпотеки на реалізацію. 17 серпня 2020 року на адресу Стягувача надійшов лист-повідомлення, яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено у вчиненні дій щодо виведення предмету іпотеки на ДМ «Сетам» з посилання на порушення законних прав малолітньої особи та відсутністю дозволу Органу опіки та піклування Служби у справах дітей Запорізької міської ради по Дніпровському району. З зазначеною відповіддю АТ «Райффайзен Банк Аваль» не погоджується, оскільки боржником ОСОБА_1 малолітню особу зареєстровано в порушення вимог законодавства. Крім цього, приватний виконавець зобов`язаний після проведення опису й арешту майна визначити вартість майна боржника, сформувати заявку на реалізацію арештованого майна Боржника та безпосередньо направити заявку на реалізацію організатору електронних торгів ДП «Сетам». Посилаючись на те, що приватним виконавцем Хохловим К.К. допущено неправомірну бездіяльність, чим порушено принципи законності та обов`язковості виконання судового рішення, просили суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. в частині: - не проведення дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 (житловий будинок, загальною площею 179,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ) для подальшої реалізації у виконавчому провадженні; 61792747; - не здійснення приватним виконавцем Хохловим К.К. дій по виведенню іпотечного майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» без отримання згоди від органу опіки та піклування; - усунути порушені права Заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця Хохлова К.К. в рамках виконавчого провадження № 61792747 визначити актуальну ринкову вартість майна Боржника для його подальшої реалізації; - у сунути порушені права Заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця Хохлова К.К. в рамках виконавчого провадження № 61792747 здійснити дії по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» належного ОСОБА_1 на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» без отримання згоди від органу опіки та піклування. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2021 року, та задовольнити їх скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, яка відбувається на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно кредитного договору, попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження іпотечного будинку, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Крім того, у постанові від 20 березня 2019 року (справа № 1612/2343/12) Верховним судом зазначено що згода органу опіки та піклування на продаж житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить іі батькам. не потрібна. При цьому, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не відноситься до близьких родичів, а також не є членом родини власника заставного майна - ОСОБА_1 . Окрім того, станом на час укладання Договору іпотеки, будь-яких прав на іпотечний будинок дитина не мала. Що стосується неповнолітньої ОСОБА_2 , яка зареєстрована вже після укладення Договору іпотеки, зокрема 20 грудня 2011 року та реєстрація в іпотечному будинку відбулась без згоди АТ «Райффайзен Банк Аваль». Зважаючи на те, що право іпотеки у АТ «Райффайзен Банк Аваль» виникло у 2007 році, тобто до виникнення у ОСОБА_2 права користування іпотечною квартирою (з 2011 року), а умовами Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя в майбутньому задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, та приймаючи до уваги те, що неповнолітню ОСОБА_2 зареєстровано в іпотечній квартирі без згоди АТ «Райффайзен Банк Аваль», скаржник вважає, що до спірних правовідносин приписи ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не розповсюджуються. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її з вищевказаних підстав. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 70-77), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2009 року задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/17-43/1249-33 від 03 вересня 2007 року в розмірі 463827,67 грн. звернуто стягнення на предмет договору іпотеки: жилий будинок, загальною площею 179,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 309 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором в розмірі 463827,67 грн. (т. 1 а.с. 41). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2012 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2009 року залишено без змін (т. 1 а.с. 132-135). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2017 року видано дублікат виконавчого листа № 2-1974/2009 з виконання вищезазначеного рішення суду (т. 1 а.с. 157). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. від 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження (т. 2 а.с. 171). Також, 09 квітня 2020 року виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (т. 2 а.с. 10-11). 20 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 2 а.с. 172-173). З листа Департаменту реєстраційних послуг встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 осіб, з яких одна неповнолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 178). Листом від 22 червня 2020 року приватний виконавець звернувся до голови районної адміністрації Запорізької міської ради щодо надання відповідного дозволу для подальшої реалізації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 для виконання виконавчого провадження (т. 2 а.с. 19). Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради від 08 липня 2020 року відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Міністерства юстиції України Хохлову К.К. в наданні дозволу на реалізацію вищевказаного житлового будинку , право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з порушенням житлових прав дитини (т. 2 а.с. 20). У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки). У відповідності до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем вжити усіх передбачених законом дій для проведення виконавчих дій, тому у суду відсутні підстави вважати, що приватний виконавець допустив бездіяльність при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1974/09 від 12.08.2009 року, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, вимога стягувача про зобов`язання приватного виконавця здійснити дії щодо реалізації майна без дозволу органу опіки та піклування, фактично потребує від суду прийняти рішення, яке прямо впливає на права малолітньої особи. Також суд приймає до уваги, що ні у скарзі, ні через пояснення представника скаржника, суд не зміг встановити за яких обставин малолітня ОСОБА_2 була зареєстрована у спірному приміщенні, оскільки єдина інформація яка відома представнику стягувача це що малолітня особа не є членом сім`ї боржника. Тому за наявності відмови органу опіки та піклування щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна предмета іпотеки, за відсутності будь-якої іншої фактичної інформації та дослідження обставин щодо реєстрації у вказаному будинку малолітньої особи, суд не вважає можливим надати такий дозвіл, замінивши собою фактично орган опіки та піклування. Крім того, предметом розгляду скарги є бездіяльність приватного виконавця, а не дослідження підстав відмови органу опіки та піклування в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна. При цьому, колегією суддів встановлено, що вирішуючи питання щодо правомірності дій в частині виведення іпотечного майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» без отримання згоди від органу опіки та піклування, судом першої інстанції взагалі не розглянуто скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині не проведення дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не дотримано справедливої процедури, яка передбачає належний розгляд судом усіх зауважень та заяв сторін. Тобто, «суд» має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), § 30; (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції). Крім того, суд належним чином не перевірив та не з`ясував всіх обставини справи, зокрема, судом залишено поза увагою доводи скаржника щодо того, що зареєстрована ОСОБА_2 не є родичем боржника ОСОБА_1 . Також судом першої інстанції не встановлювалось, чи визначено спосіб реалізації предмета іпотеки у рішенні, яке перебуває на виконанні. Між тим, вказані обставини мають значення для вирішення питання наявності перешкод виконанню судового рішення за відсутністю згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки, та відповідно вирішення питання щодо предмету розгляду скарги, яким є бездіяльність приватного виконавця. Зазначені обставини свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали суду та необхідності її скасування, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль», з дотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства, передбачених ст. 450 ЦПК України та належного з`ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату час і місце засідання суду ( у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2021 року по цій справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: