Постанова 4801 № 127/20066/20

Справа № 127/20066/20 Провадження № 22-ц/801/870/2021 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 рокуСправа № 127/20066/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року про закриття провадження, постановлену суддею Вінницького міського суду Вінницької області Воробйовим В.В., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної громади Української православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області в особі керівника Малетича Йосифа Кириловича про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дію. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року провадження у вказаній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації та третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійної громади Української православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області в особі керівника Малетича Й.К. правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам ухвала суду не відповідає. Судом встановлено, що 15.09.2020 позивач звернувся з даним позовом до суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2020 позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 21.10.2020 дану ухвалу скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 28.10.2020 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву вдруге повернуто позивачу на підставі п.6 ч.4 ст. 185 ЦПК України, однак постановою Вінницького апеляційного суду від 23.12.2020 дану ухвалу скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 12.03.2021 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області провадження у вказаній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між учасниками справи виник спір щодо виконання відповідачем своїх владно-публічних та управлінських функцій, та дотримання ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», при цьому, дослідженню в судовому порядку підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який діє як суб`єкт владних повноважень, а тому спір підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч.ч.1,2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова, а згідно із статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави; Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дію, з підстав порушення процедури реєстрації. Предметом даного спору є неправомірність дії органу виконавчої влади - Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації під час вчинення реєстраційної дії. Підставою вказаного оскарження є помилкова (подвійна) реєстрація відповідачем релігійної організації. Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. За змістом позовної заяви та доводів апеляційної скарги вимоги позивача про скасування реєстраційної дії державного реєстратора подано на захист релігійних прав позивача, як учасника релігійної громади. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». За змістом статті 7 статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). За правилами, встановленими частинами першою та п`ятою статті 16 статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого ЦПК України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора. Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій, чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації. До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі №809/1025/17. Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що предметом спору є спір щодо виконання відповідачем своїх владно-публічних та управлінських функцій, та дотримання ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», при цьому, дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який діє як суб`єкт владних повноважень, є помилковим. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Спір, який виник у цій справі, також стосується скасування реєстраційної дії державного реєстратора. Дана категорія справ підсудна судам загальної юрисдикції, так як вбачається цивільний спір у даних правовідносинах. Наведене суд першої інстанції не врахував. Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є суттєвими та такими, що спростовують висновки суду, а тому приймаються судом до уваги. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2021 року про закриття провадження скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало