LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4875922/3878/20

від 12.04.2021 ·

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" квітня 2021 р. Справа № 922/3878/20 Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача не з`явився; відповідача адвокат Шинкарчук А.Ю., свідоцтво №919 від 18.03.2011 р., ордер серія АХ №1047139 від 12.04.2021 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" адвоката Стоян М.М. (вх. №728Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі №922/3878/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Ємельянова О.О.), повний текст якого складено 04.02.2021 року за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця", м. Київ до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", Харківська область, Ізюмський район, с. Довгеньке про стягнення 7 966,10 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі №922/3878/20 у позові відмовлено. Представник Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно Західна залізниця адвокат Стоян М.М. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке. Оскільки позивач, до звернення до суду з позовом просив відповідача сплатити борг, надавши йому всі необхідні документи, то позовні вимоги не є передчасними та підлягають задоволенню. Відповідач повинен сплатити позивачу штрафні санкції. Претензію від 01.06.2020 року №НЮ-16-31/20п щодо несплати за виконані роботи, відповідачем було отримано 15.06.2020 року, а тому оплату він повинен був здійснити у семиденний строк від дня отримання вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України), тобто, до 22.06.2020 року включно. Відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 3% річних виходячи з суми боргу за період з 23.06.2020 року по 20.10.2020 року, кількість прострочених днів складає

120. Основний борг складає 7888,34 грн., 3% річних в сумі 77,76 грн., разом 7966, 10 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.04.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року клопотання представника Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно Західна залізниця адвоката Стоян М.М. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Українська зілізниця в особі регіональної філії Південно Західна залізниця адвоката Стоян М.М. на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі; відповідачу встановлено строк до 06.04.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "12" квітня 2021 року о 09:30 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі зупинено; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 06.04.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4009), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що наданий позивачу гарантійний лист є лише офертою для укладення з позивачем договору на проведення ремонтних робіт вказаного вагону, будь-яких домовленостей з позивачем щодо виду робіт, ціни, строків, порядку та оплати не існувало. Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2021 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судове засідання 12.04.2021 року позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 11.03.2021 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 22.03.2021 року №6102254028451, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 11.03.2021 року 18.03.2021 року. Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвалу суду від 11.03.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. Позивач посилається на таке. На підставі гарантійного листа Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" від 02.08.2019 року № 02/08-1, дефектної відомості форми ВУ-22 на вагон № 95925384, повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ 23 М від 20.07.2019 року № 7009 та повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36 М № 1849 від 02.08.2019 року, затвердженої наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011 року, позивачем відремонтовано 1 вагон відповідача № 95925384. Підтвердженням виконання ремонту вагону № 95925384 є повідомлення про приймання вагонів з ремонту форми ВУ -36 М. Позивач поніс витрати на ремонт вагону на загальну суму 7 888, 34 грн. Відповідачу був надісланий рахунок-фактуру на оплату за виконаний ремонт № 282/398 від 02.08.2019 року на суму 7 888, 34 грн. та калькуляцію, втім відповідач, оплати не здійснив, у зв`язку із чим, 01.06.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № НЮ-16-31/20П (№ ВЧДЕ-4-8/522 від 02.06.2020 року), яка відповідачем залишена без задоволення та виконання. Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 7 966, 10 грн. з яких: сума основного боргу у розмірі 7 888, 34 грн., 3 % річних у розмірі 77,76 грн. 04.02.2021 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Так, предметом спору у справі є оплата витрат, які пов`язані з ремонтом вагона №95925384, який є власністю відповідача. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України). У ст. 14 ЦК України вказано, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається. Так, на підтвердження суми заборгованості у розмірі 7 888, 34 грн. матеріали справи містять копію гарантійного листа відповідача вих. № 02/08-1 від 02.08.2019 року, з якого слідує, що останній гарантував оплату поточного ремонту, у зв`язку із перегрівом колісної пари, вагону №95925384 (30.05.2019 року побудови) та просив позивача повернути вагон в експлуатацію. Також, в матеріалах справи наявні копії дефектної відомості форми ВУ-22 на вагон № 95925384, повідомлення №7009 від 20.07.2020 року, повідомлення на приймання вантажних вагонів №1849 від 02.08.2019 року, рахунок фактура № 282/398 від 29.08.2019 року на суму 7 888, 34 грн., калькуляція на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 95925384 на суму 7 888, 34 грн., претензія № ВЧДЕ-4-8/522 від 02.06.2020 року. Таким чином, оскільки договір у письмовій формі на виконання ремонту вагону №95925384, оплата якого гарантувалась відповідачем у відповідному гарантійному листі від 02.08.2019 року № 02/08-1, між сторонами не укладався, а строк (термін) оплати ремонту вагону сторонами не був встановлений, то для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідачу вказаних документів, а саме: дефектної відомості форми ВУ-22 на вагон № 95925384, повідомлення № 7009 від 20.07.2020 року, повідомлення на приймання вантажних вагонів № 1849 від 02.08.2019 року, рахунку фактури № 282/398 від 29.08.2019 року на суму 7 888, 34 грн., калькуляції на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 95925384 на суму 7 888, 34 грн. В якості доказів направлення претензії № ВЧДЕ-4-8/522 від 02.06.2020 року та доданих до неї документів на адресу відповідача, позивачем надано копію поштового повідомлення, з якого не можливо встановити, що саме було направлено позивачем. Так, згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Факт надання послуг поштового зв`язку підтверджує розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) (п. 2 Правил). Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"). Отже, належним доказом надіслання на адресу відповідача документів є опис вкладення до цінного листа та розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Аргументи апелянта про те, що претензію від 01.06.2020 року №НЮ-16-31/20п щодо несплати за виконані роботи, відповідачем було отримано 15.06.2020 року, а тому оплату він повинен був здійснити у семиденний строк від дня отримання вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України), тобто, до 22.06.2020 року включно, не приймаються, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України направлення документів, на підставі яких у відповідача виник обов`язок здійснити гарантовану ним позивачу оплату за ремонт вагону. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати гарантованого ним ремонту вагону №95925384 станом на час звернення до господарського суду першої інстанції, не настав, та вірно вказав на те, що позовні вимоги заявлено позивачем передчасно, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, відповідачем був наданий гарантійний лист №02/08-1 від 02.08.2019 року, яким останній гарантував оплату поточного ремонту вагону № 95925384 та просив повернути його в експлуатацію. У зв`язку із відмовою у задоволенні вимог позивача про стягнення суми основного боргу, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 77,76 грн. обґрунтовано залишена без задоволення господарським судом першої інстанції. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 7 888, 34 грн., 3 % річних у розмірі 77,76 грн. є не доведеними та такими, що не підлягають до задоволення. Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно- Західна залізниця" адвоката Стоян М.М. залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2021 року у справі №922/3878/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 16.04.2021 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя О.І. Склярук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»