Постанова Київський апеляційний суд № 363/231/21

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 363/231/21. Номер провадження 33/824/1773/2021. Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Чірков Г.Є. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 квітня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю захисника - адвоката Почерняк І.С., переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника - адвоката Почерняк Ірини Сергіївни на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 , у с та н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, та провадження в справі щодо неї на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України закрите в зв`язку з закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України. Як визнав установленим за змістом оскаржуваної постанови суддя місцевого суду, 10 жовтня 2020 року близько 14:00 години за місцем свого проживання ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру: відрізала електропостачання в другій половині будинку, де проживали малолітні діти та їх мати ОСОБА_2 , внаслідок чого під час опалювального періоду унеможливила їх проживання, що призвело до позбавлення житла, в якому вони зареєстровані з народження. В апеляційній скарзі адвокат Почерняк І.С., яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання її підзахисної винуватою за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України незаконним і необґрунтованим, із грубими порушеннями вимог адміністративного процесуального та матеріального права, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року скасувати та провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови судді місцевого суду та основні доводи апеляційної скарги захисника Почерняк І.С., яка підтримала апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає строк на оскарження підлягаючим поновленню як пропущений із поважних причин, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не дотримані, зважаючи на таке. Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), зокрема, економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадин. З об`єктивної сторони економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування, чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Суб`єкт правопорушення (ч. 1 ст. 173-2 КпАП України) - загальний, тобто фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та незалежно від факту спільного проживання, зазначений у ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 7 грудня 2017 року №2229-VIII. Субєктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Важливим елементом суб`єктивної сторони правопорушення є мотив, а саме - вчинення домашнього насильств, насильства за ознакою статті. Проте зазначені ознаки складу цього адміністративного правопорушення як в протоколі серії АПР18 №203485 від 25.11.2020 року /а. с. 1/, так і за текстом постанови судді місцевого суду /а. с. 24/ - не конкретизовані, що виключає в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Також у цих процесуальних документах не зазначена адреса місця події даного правопорушення. Окрім того, на порушення вимог ч. 2 ст. 254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення складений 25.11.2020 року /а. с. 1/, тобто набагато пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка начебто вчинила правопорушення, а саме 10.10.2020 року о 14:00 годині. Крім цього, за змістом протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КпАП України, так як не містить прізвищ і адреси свідків події /а. с. 1/. До того ж, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові судді місцевого суду вказано, що ОСОБА_1 10.10.2020 року "відрізала електропостачання в другій половині будинку за місцем проживання", й такі відомості кваліфіковані як вчинення домашнього насильства економічного характеру. Між тим, невідповідність висновків судді місцевого суду в постанові фактичним обставинам справи, а саме відсутність вини ОСОБА_1 у вчинені зазначених дій, об`єктивно підтверджується даними ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", які містяться в листі вих.231 від 10.09.2020 р. /а. с. 59/. Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови порушені принципи всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КпАП України. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Крім того, адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Але, незважаючи на ці вимоги закону, суддя місцевого суду розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив її права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися послугами захисника. Будь-які дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в її матеріалах - відсутні. Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п.

33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96). Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити адвокату Почерняк Ірині Сергіївні, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу адвоката Почерняк Ірини Сергіївни, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н