Постанова 4818 № 635/76/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «06» квітня 2021 року м. Харків справа № 635/76/21 провадження № 22ц/818/2581/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря Дмитренко А.Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідачі приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року в складі судді Пілюгіної О.М. в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсними електронні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 74,20 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , організовані Державним підприємством «Сетам» за лотом № 456642, що відбулись 04 січня 2021 року; визнати недійсним протокол № 520184 проведення електронних торгів від 04 січня 2021 року щодо реалізації вказаного житлового будинку; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, складений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. 06 січня 2021 року за виконавчим провадженням 62348833; скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. 06 січня 2021 року, зареєстроване у реєстрі за номером 57; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56087115 від 06 січня 2021 року та запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно № 40059588 від 06 січня 2021 року; вирішити питання щодо судових витрат. У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, яку в подальшому уточнив. Заява мотивована тим, що він звернувся до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації належного йому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у межах виконавчого провадження № 62348833, оскільки електронні торги, на його думку, проведені з порушеннями вимог законодавства. Вказав, що 08 січня 2021 року за його адресою з`явилась ОСОБА_3 та повідомила, що 06 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області складений акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області на її ім`я видано свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та вона бажає оселитись у спірному будинку. Зазначив, що вказаний будинок є його єдиним житлом, де він фактично мешкає разом з дружиною та чотирма неповнолітніми дітьми. Вказав, що з метою запобігання дій з боку відповідачки щодо відчуження спірного будинку, що в подальшому утруднить або може зробити неможливим виконання рішення суду, необхідно вжити заходи забезпечення позову. Просив накласти арешт та заборону відчуження житлового будинку площею 74,20 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особами вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження вказаного житлового будинку; заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з виселення його та будь-яких інших осіб з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 утримуватись від будь-яких дій, пов`язаних з користуванням, відчуженням або передачею в оренду, користування будь-яким іншим особам житлового будинку площею 74,20 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 ; в задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, яку уточнила, та просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що вона є законною власницею будинку, несе відповідальність за збереження лічильників та усіх інженерних мереж, зобов`язана оплачувати комунальні послуги, однак оскаржуваною ухвалою фактично заборонено їй доступ до будинку, у якому наразі перебувають невідомі їй особи. Вказала, що вимушена сплачувати за комунальні послуги, спожиті сторонніми особами, та не має змоги допустити працівників житлово-комунальної сфери для здійснення перевірки цілісності мереж та лічильників, що має наслідком нарахування їй відповідних санкцій та заборгованості. Заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна безпідставно звужує права власника майна. Вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам та не призводять до захисту прав позивача, який зареєстрований за іншою адресою. Вказала, що вона не планує відчужувати спірний будинок. Обставини щодо набуття нею права власності не оскаржуються, а її не залучено до участі у справі. Доводів щодо незаконності та необґрунтованості ухвали суду в частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 05 квітня 2021 року від представниці ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на карантинні заходи, яку залишено без задоволення за недоведеністю щодо неї, а також з огляду на те, що учасники справи не були позбавлені можливості заявити клопотання щодо проведення розгляду справи в режимі відеоконференції. Крім того, перегляд справи здійснюється не по суті, а вирішується тільки процесуальне питання. Заяв про відкладення розгляду справи від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного будинку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що 04 січня 2021 року приватним виконавцем Бабенком Д.А. у межах виконавчого провадження № 62348833 на електронних торгах реалізовано належний позивачу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів стала ОСОБА_3 , на ім`я якої 06 січня 2021 року видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок, на підставі чого зареєстровано за нею право власності на будинок. На думку позивача, електронні торги проведено з порушеннями вимог законодавства, адже майно реалізовано за заниженою вартістю. Його не було вчасно повідомлено про дату та час проведення торгів, розміщено невірну інформацію про об`єкт торгів, не взято до уваги відсутність кадастрового номеру та відомостей про земельну ділянку. Таким чином, предметом спірних правовідносин є визнання недійсними електронних торгів з реалізації житлового будинку, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування рішення про державну реєстрацію прав та запису про реєстрацію права власності на будинок. Тобто, ОСОБА_1 оспорює законність набуття ОСОБА_3 права власності на будинок, прагнучи відновити своє право власності на спірне нерухоме майно. У разі відчуження будинку відновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливим, а він буде вимушений здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред`являти нові позовні вимоги, тощо. Отже, існує загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову. Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного житлового будинку. Такий спосіб забезпечення позову передбачений чинним законодавством та ґрунтується на положенняхстатті 150 ЦПК України, за змістом якої позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії, а також є співмірним заявленим вимогам, отже ухвала суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою. Аналогічні висновки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у подібних спорах викладені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 369/2393/19, провадження № 61-10596св19, від 28 вересня 2020 року у справі № 755/3299/19, провадження № 61-14078св19. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що оскаржуваною ухвалою фактично заборонено їй доступ до будинку, що заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна безпідставно звужує права власника майна, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваною ухвалою суду заборонено лише дії з відчуження спірного будинку, а не будь-які дії щодо майна, зокрема, щодо користування ним та доступу до нього. При цьому, в оскаржуваній ухвалі суду прямо зазначено, що вимоги позивача щодо забезпечення позову шляхом, зокрема, зобов`язання відповідачки утримуватись від будь-яких дій, пов`язаних з користуванням, передачею в оренду, користування будь-яким іншим особам житлового будинку, задоволенню не підлягають, адже це може привести до порушення законних прав інших осіб. Враховуючи викладене, посилання ОСОБА_3 на те, що вона є законною власницею будинку, несе відповідальність за збереження лічильників та усіх інженерних мереж, зобов`язана оплачувати комунальні послуги, спожиті сторонніми особами, та не має змоги допустити працівників житлово-комунальної сфери для здійснення перевірки цілісності мереж та лічильників, що має наслідком нарахування їй відповідних санкцій та заборгованості, є безпідставними, оскільки вона на час дії заходів забезпечення позову обмежена лише у праві відчужувати спірний будинок, а не у будь-яких інших правах щодо цього майна. Твердження ОСОБА_3 щодо того, що заходи забезпечення позову не призводять до захисту прав позивача, який зареєстрований за іншою адресою, судова колегія відхиляє, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову є не безпосередньо захист прав позивача, а гарантування виконання можливого рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Питання щодо реєстрації місця проживання позивача у межах вирішення заяви про забезпечення позову не є предметом розгляду суду. Вимоги ОСОБА_3 щодо того, що її не залучено до участі у справі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вона зазначена як відповідачка в уточненій позовній заяві від 11 січня 2021 року, а також і в оскаржуваній ухвалі суду. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали в оскаржуваній частині. Враховуючи те, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її зміни або скасування в оскаржуваній частині відсутні. В частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, та справа по суті спору не розглядалась, підстав для розподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України.