Постанова 4808 № 349/1826/20

Справа № 349/1826/20 Провадження № 33/4808/126/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гринчишин І.Я. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Гринчишина І.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2020 року приблизно о 00 год. 43 хв. ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ford Transit, номерний знак НОМЕР_1 , в с. Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Гринчишин І.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає дії працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення незаконними та такими, що грубо порушують конституційні права ОСОБА_1 та встановлений порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення. Вказує на те, що під час складання протоколу не було дотримано вимог закону, протокол не відповідає фактичним обставинам справи. Свідки, зазначені в протоколі, не були допитані судом в судовому засіданні, чим було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, повноти і об`єктивності розгляду справи. Вважає, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду на стан сп`яніння або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим. Якщо після оформлення відповідного направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду у відповідності до порядку, передбаченого чинним законодавством. Таким чином, захисник Гринчишин І.Я. стверджує, що працівником поліції жодних дій щодо направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я або щодо фіксації ухилення від проходження такого огляду не вживалися та взагалі пропозиції ОСОБА_1 про проходження стаціонарного медогляду не робилося.. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, на його думку, не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що суперечить висновку ВС КАС щодо надання належних доказів вчинення правопорушником адміністративного правопорушення. Таким чином, за відсутності посилання щодо відомостей на технічний засіб за допомогою якого було здійснено відеозапис, відеозапис не можна вважати належним доказом у справі, який можна брати до уваги при ухвалення рішення у справі. Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було вручено, а в матеріалах справи відсутня розписка про таке вручення правопорушнику, що потягнуло за собою суттєве обмеження процесуальних прав ОСОБА_1 . Отже, працівниками поліції не надано належних доказів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , не надано жодних доказів факт умисного ним вчинення адміністративного правопорушення та не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП. За наведених обставин просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення у діях ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Гринчишин І.Я. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Перевіряючи доводи захисника адвоката Гринчишина І.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499563 від 13.12.2020 року, ОСОБА_1 12 грудня 2020 року приблизно о 23 год. 55 хв. в с. Конюшки керував автомобілем Ford Transit, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП №4 Рогатинського ВП старшим лейтенантом поліції Базюк М.І., підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді м. Рогатин. В протоколі зазначені дані свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із їх власноручними підписами. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення. Працівниками поліції у ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія та не видавався тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. В протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису за те, що ознайомлений зі змістом обвинувачення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення. В графі протоколу зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилась від підпису, автомобіль передано ОСОБА_4 та зазначено дані його посвідчення водія. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника та інші. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом без посвідчення водія, яку він власноручно отримав, та що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП . В матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що вказаний відеозапис не може бути визнаний належним та допустимим доказом за відсутності посилання щодо відомостей на технічний засіб за допомогою якого було здійснено відеозапис, Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що Зі змісту відеозапису вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час керування ним транспортним засобом Форд Транзіт, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за порушення водієм ПДР України, оскільки він рухався із включеним дальнім світлом фар. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Поліцейський неодноразово роз`яснив водієві ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням та про виявлені ним ознаки алкогольного сп`яніння при спілкуванні із водієм. Відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 як водій автомобіля повідомив про відсутність посвідчення водія, на що працівник поліції повідомив його про складання відносно нього відповідної постанови. На відеозаписі зафіксовано наявність двох свідків понятих, в присутності яких працівник повідомив про наявність складання відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адмі6істративного стягнення за керування транспортним засобом без посвідчення водія, та вручення копії відповідної постанови під розписку ОСОБА_1 також водія було повідомлено в присутності свідків про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Драгер. ОСОБА_1 відмовився від проходження зазначеного огляду та став наголошувати, що він не керував транспортним засобом і не є водієм. Так, на неодноразові пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився. При цьому ОСОБА_1 наголосив, що відмовляється від проходження огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки не довіряє свідкам і не розуміє необхідність проходження огляду у медичному закладі. Працівником поліції ОСОБА_1 були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного спьяніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. На відеозаписі зафіксовано повідомлення працівника поліції про те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП та неодноразово висловлена пропозиція працівника поліції отримати копію протоколу. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував того, що вищевказані відеозаписи стосується обставин, які пов`язані із звинуваченням його у вчиненні правопорушення, не заперечував факт керування ним транспортним засобом та порушення ним ПДР України та те, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. Стверджував, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейський за допомогою спеціального технічно засобу у зв`язку з тим, що не довіряв поліцейським та свідкам, яких привіз інший патрульний екіпаж, вважав, що поліцейські можуть сфальсифікувати результати огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вважає помилковим своє рішення не їхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він вперше опинився в такій ситуації і розгубився. Підтвердив факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КупАП до штрафу в сумі 425 грн., який він повністю сплатив. До матеріалів справи також долучено відеозапис зі службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , Вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки зроблений за допомогою відеореєстратора, який було встановлено в поліцейській патрульній машині та стосується обставин вчиненого правопорушення, оскільки дозволяє встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час його зупинки працівниками поліції. Таким чином, вищевказані відеозаписи дозволяють встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та неодноразово відмовився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення. Зі змісту доводів апеляційної скарги захисника адвоката Гринчишина І.Я. та доводів апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що він не заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та те, що він як водій транспортного засобу відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі. Зі змісту апеляційної скарги захисника адвоката Гринчишина І.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вбачається, що апелянт не погоджується із діями працівників поліції, оскільки останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що ОСОБА_1 на законних підставах відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння і пропозиція пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції обґрунтовувалась наявністю повідомлення про те, що ніби то ОСОБА_1 керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Вважає, що таким чином було порушено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає вищевказані доводи безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом. Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) складеного 13.12.2020 року о 00 год. 38 хв. вбачається, що в. ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідки засвідчили своїми власноручними підписами. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в Рогатинську ЦРЛ (а.с.6), складеного о 00.42 год. 13.12.2020 року у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння обличчя, відповідно до якого ОСОБА_1 від проведення огляду відмовився. В зазначеному направленні зазначено, що особа, в даному випадку ОСОБА_1 , на огляд у заклад охорони здоров`я не доставлявся інспектором поліції. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із відсутністю правових підстав для проведення такого огляду та у зв`язку з тим, що він не довіряв свідкам, які були запрошені працівниками поліції бути присутніми при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння. Вказані обставини не відносяться до обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Зокрема, відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . У відповідності до рапорту працівника поліції М.Базюк (а.с.7) про те, що під час несення служби 12.12.2020 року о 23 год. 55 хв. в с. Конюшки Рогатинського району було зупинено автомобіль Форд Транзіт, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 за те, що водій рухався на зустріч патрульному автомобілю з дальнім світлом фар. В ході спілкування із водієм, у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода і почервоніння обличчя. Було запропоновано пройти огляд на факт вживання алкоголю на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер у присутності двох свідків, на що останній відмовився. Після чого водію було запропоновано проїхати до медичного закладу та пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій відмовився в присутності двох свідків. Зазначено, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. До матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №819781 від 13.12.2020 року (а.с.9), у відповідності до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу за порушення вимог ст. 126 ч.1 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Рогатинського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення , передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у встановленому Законом порядку за допомогою приладу Драгер для визначення стану алкогольного сп`яніння та проходження медичного огляду в медичному закладі, що засвідчили власноручними підписами у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3-4). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні . Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Гринчишина І.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв