Постанова 4802 № 931/772/20

Справа № 931/772/20 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В. Провадження № 22-ц/802/516/21 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 10 січня 2019 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву про приєднання № 66077804 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням платіжного засобу (платіжної картки). Позивач також зазначав, що відповідачка шляхом підписання заяви про приєднання до договору, приєдналася до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання, розміщена на інтернет-сторінці банку та уклала з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. На підставі підписаної заяви про приєднання банк надав позичальнику кредит шляхом встановлення кредитної лінії в розмірі 41 000 грн зі сплатою відсотків за користування в розмірі 38% річних на строк дії платіжної картки. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2020 року у неї виникла заборгованість за кредитом у розмірі 46 139, 57 грн, з яких: 40 957,9 грн заборгованість за кредитом; 4 956,69 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом; 38,86 грн комісія; 3,21 пеня; 182,91 грн 3 відсотка річних від прострочених сум по основному боргу. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 139, 57 грн та судові витрати по справі. Заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року позов АТ «Державний ощадний банк України» у цій справі задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 957,9 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у цій справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, в даному випадку 15 квітня 2021 року. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України», судом першої інстанції враховано, що підстави для стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за відсотками, пенею та комісією за користування кредитом відсутні, оскільки сторонами не були узгоджені істотні умови договору, в тому числі і умови щодо сплати цих складових кредитного договору. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. За матеріалами справи встановлено, що 10 січня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №66077804 (а. с. 10). Відповідно до умов договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку, та надає клієнту платіжну картку типу «Моя карта» та ПІН-конверт до неї. У пункті 3.1 зазначеної вище заяви вказано, що шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору клієнт беззастережно приєднується до договору у редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщені на Інтернет сторінці банку www.oschadnybank.ua, та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку (а.с.10 зворот). Згідно з наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №4151136104 від 14 січня 2019 року банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 41 000 грн (а.с.12). Позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 31 серпня 2020 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 46 139, 57 грн, з яких: 40 957,9 грн заборгованість за кредитом; 4 956,69 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом; 38,86 грн комісія; 3,21 пеня; 182,91 грн 3 відсотка річних від прострочених сум по основному боргу, що убачається із наданого банку розрахунком заборгованості за договором (а. с. 4-9). Крім того, на підтвердження своїх вимог банк надав суду виписку по картковому рахунку відповідача за період з 1 січня 2019 року по 31 серпня 2020 року (а. с. 13-27). Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК Українивизначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За положеннями частини 1 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1049 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України). Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте у самій заяві про приєднання від 10 січня 2019 року, підписаній сторонами договору, не встановлені умови договору щодо стягнення неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути з позичальника у свою користь, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, суми інфляційних витрат та 3 відсотка річних від простроченої суми заборгованості за основним боргом та від простроченої суми заборгованості за процентами. Однак за матеріалами справи встановлено, що доданий до позовної заяви банку договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальницею ОСОБА_1 не підписаний, а тому його не можна вважати складовою кредитного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цим договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який додано до матеріалів справи, була ознайомлена відповідачка, підписуючи заяву про приєднання до договору. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що в такому випадку до вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитного договору, відсутність у заявах, підписаних позичальником, домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, посилання банку на редакцію договору та Умови користування кредитною лінією, що розміщені на інтернет-сторінці банку, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що суд безпідставно відмовив у стягненні нарахованих банком відсотків, комісії, пені, оскільки ці умови визначені умовами договору та зазначені у змісті заяви, що погоджена підписом відповідача. Проте в самій заяві про приєднання не зазначено, за якою процентною ставкою розраховується комісія, і, крім того, сума нарахованої комісії на вказану в розрахунку дату не співпадає із датою надання банком частини кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову банку про стягнення комісії, оскільки розмір нарахованої позивачем комісії не відповідає умовам, зазначеним у заяві, що підписана позичальником, а тому суд не може перевірити правильність її нарахування. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог банку і про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованість за основним боргом у розмірі 40957,90 грн. Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доданий до позовної заяви договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який міститься в матеріалах справи, позичальницею не підписувався, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами в цій справі шляхом підписання заяви про приєднання. Таким чином, підстав вважати, що сторони кредитного договору обумовили істотні умови договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань немає. Зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією, пенею. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді