Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7203/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року ЛьвівСправа № 380/7203/20 пров. № А/857/15921/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Бруновська Н.В., суддя Глушко І.В. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Куликовця Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/7203/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 07 вересня 2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Також, у цій справі 20 листопада 2020 року судом першої інстанції прийнято додаткове рішення щодо судових витрат. Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційні скарги, в якій просило їх скасувати та ухвалити нові, яким в задоволенні вимог позивача відмовити. До розгляду справи по суті, Куликовець І.М., який діє в інтересах позивача, подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та докази понесених витрат, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (апеляційні провадження №А/857/15921/20 та №А/857/16005/20 ) апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та від 20 листопада 2020 року у справі № 380/7203/20 без змін. 25 березня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3500 грн. Учасники справи в судове засідання на розгляд справи не з`явились. Відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку про часткову обґрунтованість заяви позивача та необхідність ухвалення додаткового судового рішення, з огляду на наступне. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. При прийнятті постанови 22 березня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом не вирішено питання про розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1, 3, 6, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі №380/7203/20 був адвокат ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2020 року та Ордеру на надання правничої (правової) допомоги №б/н від 12 серпня 2020 року, виданого адвокатським об`єднанням «Вест Партнерс». На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник позивача надав акт виконаних робіт (послуг) по договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2020 року за період 01 березня 2021 року по 22 березня 2021 року та докази отримання коштів за надані послуги. За змістом згаданого вище акту судом встановлено, що адвокат надав позивачу наступні послуги: - складення та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 01 березня 2021 року вартість 500 грн.; - вивчення та аналіз апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року вартість 500 грн; - складання та подання відзиву на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року вартість 500 грн; - вивчення та аналіз апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року вартість 500 грн.; - складення та подання відзиву на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року вартість 500 грн; - участь в судовому засіданні Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року вартість 1000 грн. Загальна вартість виконаних робіт становить 3500 гривень. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката на загальну суму в розмірі 3500 грн суд зазначає таке. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд звертає увагу на те, що складення та подання відзиву на апеляційну скаргу безумовно передбачає її аналіз та вивчення, а відтак за своєю суттю є єдиною комплексною дією (послугою), що, на переконання суду, не підлягає розділенню та окремій вартісній оцінці. Зазначене стосується як послуги щодо складання відзиву на рішення суду, так і на додаткове рішення. Поряд з цим, апеляційний суд враховує те, що справа №380/7203/20 належить до категорії незначної складності, з невеликим обсягом доказів, які підлягають дослідженню, та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. Як підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, нових доказів сторонами щодо суті спору не подавалось та не збиралось, тобто розгляд апеляційних скарг здійснювався на підставі уже наявних матеріалів справи, сформованих судом першої інстанції. Також суд враховує, те, що подані представником позивача відзиви є невеликого обсягу (до 4-ох друкованих аркушів), значна частина тексту якого це переданий зміст обставин, що передували поданню апеляційних скарг, а решта констатація позивача позиції щодо його згоди з висновками суду першої інстанції із цитуванням положень нормативних актів. Щодо заявленої до відшкодування послуги у вигляді участі представника в судовому засіданні, то як видно з матеріалів справи, розгляд справи здійснювався без участі учасників справи та їх представників, а відтак заявлена до відшкодування послуга компенсації не підлягає. Також, апеляційний суд оцінює вимогу щодо відшкодування витрат на таку послугу як складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та її заявлену ціну, і вважає її абсолютно неспівмірною зі змістом та суттю такої послуги. Резюмуючи наведене вище та критично оцінивши заявлену вартість послуг наданих представником позивача , апеляційний суд робить висновок про її неспівмірність з суттю та складністю таких послуг. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню до 625 грн. а відтак, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач. З огляду на викладене, враховуючи, що при ухваленні постанов від 22 березня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття додаткового судового рішення. Керуючись ст.243, 252, ст.311, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: заяву Куликовця Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову у справі №380/7203/20 адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) витрати на правову допомогу в сумі 625 (шістсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 15 квіня 2021 року.