Постанова 4851 № 520/22373/21

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 р. Справа № 520/22373/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/22373/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту також відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ним позивачеві доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. та сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р; -зобов`язати відповідача здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату Позивачеві доплату за несення ним службу у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об`ємі 1006 годин, а саме: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 58 годин; січень 2016 року - 62 години, лютий 2016 року - 64 годин, березень 2016 року - 64 годин, квітень 2016 року - 58 години, травень 2016 року - 24 години, червень 2016 року - 62 години, липень 2016 року - 64 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 32 годин, жовтень 2016 року - 50 години, листопад 2016 року 22 годин, грудень 2016 року - 56 годин; січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року 64 годин, березень 2017 року - 24 годин, квітень 2017 року - 0 години, травень 2017 року - 0 годин, червень 2017 року - 0 годин, липень 2017 року - 16 годин, серпень 2017 року - 0 години, вересень 2017 року - 16 години, жовтень 2017 року - 0 годин, листопад 2017 року - 32 годин, грудень 2017 року - 38 годин; січень 2018 року - 32 годин, лютий 2018 року - 8 годин. -зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" нарахування та виплату Позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р. з компенсацією втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. за період його невиплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати"; -стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату правової допомоги адвоката за складання процесуальних документів в сумі 2500.00 (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 року та доплати за службу у нічний час за період з листопада 07.11.2015 року по 28.02.2018 року Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за відпрацьовані нічні зміни за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року в погодинній кількості: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 58 годин; січень 2016 року - 62 години, лютий 2016 року - 64 годин, березень 2016 року - 64 годин, квітень 2016 року - 58 години, травень 2016 року - 24 години, червень 2016 року - 62 години, липень 2016 року - 64 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 32 годин, жовтень 2016 року - 50 години, листопад 2016 року 22 годин, грудень 2016 року - 56 годин; січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року 64 годин, березень 2017 року - 24 годин, квітень 2017 року - 0 години, травень 2017 року - 0 годин, червень 2017 року - 0 годин, липень 2017 року - 16 годин, серпень 2017 року - 0 години, вересень 2017 року - 16 години, жовтень 2017 року - 0 годин, листопад 2017 року - 32 годин, грудень 2017 року - 38 годин; січень 2018 року - 32 годин, лютий 2018 року - 8 годин. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. Частково не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, просить суд апеляційної інстанції змінити судове рішення, задовольнивши позовні вимоги позивача та зобов`язати відповідача відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 по 28.02.2018 за період його невиплати та змінити судове рішення, задовольнивши позовні вимоги позивача та зобов`язати стягнути з відповідача судові витрати на оплату правової допомоги адвоката за складання процесуальних документів в сумі 2500 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що позивач звичайно не позбавлений права повторного звернення до суду з позовною вимогою про компенсацію частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", що не відповідає критерію процесуальної економії. Позивач вважає це похідною вимогою, яка має бити заявленою одразу, а не відокремленою в окреме провадження. Крім того, зазначає, що зниження розміру компенсації судових витрат позивача на правову допомогу є втручанням в роботу адвоката, порушення права позивача на захист. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, позивач з листопада 2015 року позивач перебував на службі в управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора та отримував грошове забезпечення відповідно до Закону України "Про Національну поліцію". Позивачу під час проходження служби не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р., чого не спростовано відповідачем. Позивач у період з листопада 2015 року по лютий 2018 року ніс службу у нічний час, а саме відповідно до інформації ДПП УПП ва Харківській області (а.с. 17), в яких зазначено, що позивачем у період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відпрацьовано нічні зміни із наступним розрахунком в погодинній кількості: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 58 годин; січень 2016 року - 62 години, лютий 2016 року - 64 годин, березень 2016 року - 64 годин, квітень 2016 року - 58 години, травень 2016 року - 24 години, червень 2016 року - 62 години, липень 2016 року - 64 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 32 годин, жовтень 2016 року - 50 години, листопад 2016 року - 22 годин, грудень 2016 року - 56 годин; січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року - 64 годин, березень 2017 року - 24 годин, квітень 2017 року - 0 години, травень 2017 року - 0 годин, червень 2017 року - 0 годин, липень 2017 року - 16 годин, серпень 2017 року - 0 години, вересень 2017 року - 16 години, жовтень 2017 року - 0 годин, листопад 2017 року - 32 годин, грудень 2017 року - 38 годин; січень 2018 року - 32 годин, лютий 2018 року - 8 годин. Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з листопада 2015 року по лютий 2018 року ніс службу у нічний час, але відповідач не нараховував та не виплачував йому доплату за службу у нічний час. Позивач зазначає, що відповідач також повинен нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення та доплати за службу у нічний час згідно Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати". Відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини його доходу відповідно до Закону України Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати за несвоєчасну виплату доплати за службу у нічний час, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, оскільки відсутні підстави вважати, що його право на отримання компенсації при вказаних виплатах буде порушене відповідачем. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України. Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III). Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді доплат за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вказаних позовних вимог, а тому відсутні підстави для їх задоволення. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а. Колегія суддів не приймає посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.01.2019 по справі №159/1615/17, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою є наведена вище правова позиція. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною 3 статті 132 КАС України, до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Як убачається, вартість професійної правничої допомоги адвоката підтверджується договором про надання правової допомоги від 20.08.2021 року. Згідно п.3 вказаного договору, вартість послуг за даним договором складає (з розрахунку 1 год. роботи адвоката коштує 500 грн.) та визначається згідно підписаних актів наданнчя послуг професійної правничої допомоги. Також, матеріали справи містять Акт надання послуг професійної правничої допомоги від 28.10.2021 року, відповідно до якого визначено, що позивачем понесені витрати за надання представником позивача первинної консультації, підготовки та подання позовної заяви до суду в загальній сумі 2500,00 грн. Окрім цього, позивачем надано до суду дублікат квитанції про сплату 2500,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 20.08.2021 року. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів; з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці позову, окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності. Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем у відзиві на адміністративний позов висловлені заперечення стосовно суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначив, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності. Крім того, вказана адміністративна справа є типовою зі сформованою однозначною правовою позицією судів щодо вирішення подібних спорів, та не потребує докладання значних зусиль адвоката для формування правової позиції. Судова практика з заявлених до вирішення питань також є сформованою. У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи предмет спірних правовідносин, часткове задоволення позовних вимог та наявність значного обсягу судової практики з цього питання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що витрати, які підлягають відшкодуванню за складання позовної заяви слід зменшити, та співмірною сумою відшкодування є 1500 грн. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню. Обставини, вказані позивачем у апеляційній скарзі, правомірність висновків суду не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 по справі № 520/22373/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий