Постанова 4857 № 140/13650/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/13650/20 пров. № А/857/898/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (судді Валюха В.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/13650/20 за позовом Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання частково нечинним договору та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД 16.09.2020 звернулося в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради в якому просить визнати нечинним підпункт 2.2.15 пункту 2.2 договору №13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо визначення розміру компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів, механізму їх виплати, та здійснення виплати такої компенсації перевізнику за договором № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 11.02.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що 11.02.2019 між Виконкомом (організатор) та ТзОВ ВТП «Санрайз» (перевізник) був укладений договір № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом № 2 «Залізничний вокзал-Конякіна» (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 12 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме автобуси, зазначені у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору; перевізник зобов`язується надавати транспортні послуги населенню на маршруті, вказаному в пункті 1.1, на умовах, передбачених даним договором. Підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору передбачено, що додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, перевізник безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Зазначає, що договір №13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 11.02.2019 укладений на основі типового договору, затвердженого підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14.10.2010 № 659-1, та при укладенні договору товариство не могло відступити від умов типового договору. Разом з тим, зазначена умова договору прямо суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020, у справі №803/288/18 за позовом ПрАТ «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до Виконкому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14.10.2010 №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку». 05.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до договорів та приведення їх до вимог чинного законодавства, забезпечення відшкодування витрат за перевезення пасажирів пільгових категорій громадян, проте зазначена заява залишена без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №140/13650/20 та ухвалою суду від 23.03.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2019 між Виконкомом (організатор) та ТзОВ ВТП «Санрайз» (перевізник) був укладений договір №13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом № 2 «Залізничний вокзал-Конякіна» (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 12 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме автобуси, зазначені у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору; перевізник зобов`язується надавати транспортні послуги населенню на маршруті, вказаному в пункті 1.1, на умовах, передбачених даним договором. Підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору передбачено, що додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, перевізник безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті (аркуш справи 5). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020, у справі № 803/288/18 за позовом ПрАТ «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» (аркуші справи 7-17). При цьому, з тексту вказаних судових рішень вбачається, що Виконавчим комітетом Луцької міської ради відповідно до Закону № 2344-ІІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (далі - Порядок № 1081) прийнято рішення від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку», підпунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3). 05.06.2020 позивач звернувся до Виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою (вих. № 77) про внесення змін до договорів та приведення їх до вимог чинного законодавства, забезпечення відшкодування витрат за перевезення пасажирів пільгових категорій громадян, у якій просив, у зв`язку із набранням законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі № 803/288/18, Виконком як організатора перевезень в найкоротші терміни привести існуючі договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом до вимог чинного законодавства, зокрема, виключити із договорів підпункт 2.2.15, забезпечити в повному обсязі відшкодування перевізникам витрат на перевезення пільгових категорій згідно даних системи АСООП, що впроваджена ТОВ «СІТІ КАРД СИСТЕМ» (аркуш справи 19). Листом від 12.06.2020 № 1.1-15/2634/2020 відповідач повідомив позивача про те, що триває регуляторна процедура щодо внесення змін до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в т. ч. і в частині змін щодо відшкодування перевізникам витрат за пільгові перевезення пасажирів (аркуш справи 20). Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. Пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 903/605/17 сформувала правовий висновок про те, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору. Отже, договір № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладений 11.02.2019 між Виконкомом та ТзОВ ВТП «Санрайз», відповідає ознакам адміністративного договору, а даний спір щодо визнання нечинними окремих положень вказаного договору підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. За приписами статті 7 Закону № 2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Згідно із частиною першою статті 31 Закону № 2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (частина перша статті 43 Закону № 2344-ІІІ). За змістом статті 44 Закону № 2344-ІІІ організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років. Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п`яти років. Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту. Згідно із частинами першою - четвертою статті 37 Закону № 2344-ІІІ пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 2344-ІІІ органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. Абзацом восьмим пункту 2 Порядку № 1081 визначено, що умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу. Згідно з пунктом 4 Порядку № 1081 організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут). Пунктом 5 Порядку № 1081 передбачено, що метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості та доступності пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1081 організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об`єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 р. та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року. За правилами пункту 53 Порядку № 1081 організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов`язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом. Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що 14.10.2010 Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку», підпунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3). Підпунктом 2.2.15 типового договору визначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршрут. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020, у справі № 803/288/18 за позовом ПрАТ «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» (аркуші справи 7-17). Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на момент укладення спірного договору від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом рішення відповідача від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» (підпунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, на підставі якого з позивачем як з переможцем конкурсу був укладений договір від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом) було чинним. Крім того, підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було чітко передбачено обов`язок позивача як перевізника безкоштовно та бездотаційно перевозити пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням Виконкому на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Суд враховує, що позивач прийняв умови конкурсу, був визнаний переможцем та підписав договір від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, тобто, на укладення вказаного договору на таких умовах позивач добровільно погодився. Також відповідно до пункту 3.5 договору від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у разі внесення змін, доповнень чи скасування нормативно-правових актів, що регламентують надання транспортних послуг, організатор в десятиденний термін вносить зміни в договір на перевезення пасажирів. У разі не підписання змін до договору іншою стороною договір може бути розірваний з ініціативи організатора, а сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає про це іншу сторону не пізніше, як за 10 днів (аркуш справи 5 зворот). Отже колегія суддів дійшла висновку, що ні умовами договору від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, ні нормативно-правовими актами не передбачено правових наслідків у вигляді визнання нечинними повністю чи частково договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у випадку скасування в судовому порядку нормативно-правового акту, який регламентував відносини у сфері надання транспортних послуг. У зазначеному випадку до такого договору можуть бути внесені зміни або договір може бути розірваний. Тобто, визнання в судовому порядку протиправним та нечинним підпункту 1.3 пункту 1 рішення відповідача від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» (підпунктом 1.3 пункту 1 рішення затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, на підставі якого з позивачем як з переможцем конкурсу був укладений договір від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом) не може бути правовою підставою для визнання нечинним підпункту 2.2.15 пункту 2.2 спірного договору від 11.02.2019 № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відтак, з урахуванням наведених обставин справи апеляційний суд вважає щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання нечинним підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо визначення розміру компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів, механізму їх виплати, та здійснення виплати такої компенсації перевізнику за договором № 13 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 11.02.2019. Також, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 140/14050/20 за позовом ТзОВ ВТП «Санрайз» до Виконкому про визнання протиправним та скасування рішення № 369-1 від 23.07.2020, зобов`язання прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну оскаржуваного, який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів (аркуш справи 43). Отже, у справі № 140/14050/20 вирішується спір між ТзОВ ВТП «Санрайз» та Виконкомом щодо прийняття нового нормативно-правового акту, який би передбачав розмір компенсації перевізника за перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати, а тому звернувшись із позовними вимогами до Виконкому про зобов`язання прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну оскаржуваного, який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів, позивач обрав належний спосіб захисту права на отримання компенсації за пільгові перевезення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та докази зібрані у справі, оскаржувані дії є обґрунтованими та такими, що прийняті з урахуванням усіх фактичних обставин, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, тому задоволенню не підлягає. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №140/13650/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк